Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 жовтня 2002 р. Справа № А 28/7
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого -
Суддів -
За участю представників:
Західно-Донбаської ОДПІ у Дніпропетровській області - присутні;
ДВАТ "ХХХ" ДХК "ППП" - присутні.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну
скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової
інспекції у Дніпропетровській області
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від ХХ -
ХХ.04.2002 р. по справі № А 28/71
та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
за № 02-5/5- 11/66(А 28/71) від ХХ - ХХ.07.2002 р. по справі № А
28/71
за позовом Державного відкритого акціонерного товариства "ХХХ"
Державної холдінгової компанії "ППП"
до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової
інспекції у Дніпропетровській області
про визнання недійсним рішення, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач - ДВАТ "ХХХ" ДХК "ППП" звернувся з позовом до суду про
визнання недійсним рішення Західно-Донбаської ОДПІ у
Дніпропетровській області № 3 від ХХ січня 2002 р. про
застосування та стягнення сум штрафних санкцій за порушення
податкового законодавства в розмірі 100000 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від ХХ - ХХ
квітня 2002 р. у справі № А 28/71 (суддя Сизько І.А.) позов ДВАТ
"ХХХ" ДХК "ППП" був задоволений повністю.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
ХХ - ХХ липня 2002 р. у справі № А 28/71 (судді О., І., Л.)
рішення господарського суду Дніпропетровської області від ХХ - ХХ
квітня 2002 р. по справі № А 28/71 залишено без змін, а апеляційна
скарга Західно-Донбаської ОДПІ у Дніпропетровській області -
залишена без задоволення.
В касаційній скарзі відповідач - Західно-Донбаська ОДПІ у
Дніпропетровській області просить: рішення господарського суду
Дніпропетровської області від ХХ - ХХ квітня 2002 р. та постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від ХХ - ХХ
липня 2002 р. скасувати, так як вони постановлені з неправильним
застосуванням норм матеріального права, що регулюють питання
податкового законодавства.
Заслухавши доповідь судді Т., пояснення представників сторін,
перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної
скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи і було встановлено судом, з
ХХ.11.2001 р. по ХХ.12.2001 р. Західно-Донбаською ОДПІ у
Дніпропетровській області проведена комплексна документальна
перевірка позивача за період з ХХ.10.2001 р. по ХХ.11.2001 р. з
питань дотримання вимог Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
при відчуженні активів
підприємства, які знаxодяться у податковій заставі. За
результатами даної перевірки було складено акт № 5 від ХХ.01.2002
р. і на підставі якого відповідачем прийнято рішення № 3 від ХХ
січня 2002 р. про застосування та стягнення фінансових санкцій за
порушення законодавства про оподаткування.
Відповідно до повідомлення № 11 все майно та майнові права ДВАТ
"ХХХ" ДХК "ППП" з ХХ.01.2000 р. знаходяться у податковій заставі
до повного погашення податкової заборгованості.
Посадовими особами позивача ХХ.10.2001 р. було видано на користь
ВАТ Харківський машинобудівний завод "ССС" простий вексель № 001
на суму 100000 грн., який ХХ.10.2001 р. був повністю погашений на
користь ТОВ "ЕЕЕ".
Відповідно до п. 1.7 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
активи платника податків - кошти,
матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або
фізичній особі за правом власності або повного господарського
відання.
Згідно ст. 8 п. 8.6.1. зазначеного Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
, платник
податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює
вільне розпорядження ними, за винятком операцій, що підлягають
письмовому узгодженню з податковим органом:
а) продажу, інших видів відчуження або оренди (лізингу) нерухомого
та рухомого майна, майнових чи немайнових прав, за винятком майна,
майнових та немайнових прав, що використовується у підприємницькій
діяльності платника податків (інших видах діяльності, які за
умовами оподаткування прирівнюються до підприємницької), а саме
готової продукції, товарів і товарних запасів, робіт та послуг за
кошти за їх звичайними цінами;
б) використання об'єктів нерухомого чи рухомого майна, майнових чи
немайнових прав, а також коштів для здійснення прямих чи
портфельних інвестицій, а також цінних паперів, що засвідчують
відносини боргу, надання гарантій, поручительств, уступлення
вимоги та переведення боргу, виплату дивідендів, розміщення
депозитів або надання кредитів;
в) ліквідації об'єктів нерухомого або рухомого майна, за винятком
їх ліквідації внаслідок обставин непереборної дії (форсмажорних
обставин) або відповідно до рішень органів державного управління.
Тобто, узгодженню з податковим органом підлягають операції з
активами підприємства.
Законодавством України, а саме Законом України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і
державними цільовими фондами" № 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
, Законом України
"Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996
( 996-14 ) (996-14)
та іншим, визначене поняття "активи" - активи -
ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій,
використання яких, як очікується приведе до отримання економічних
вигод у майбутньому. За таких обставин, будь-яка господарська
операція може як збільшувати, так і зменшувати активи
підприємства.
Судом як першої так і апеляційної інстанції було також
встановлено, що вексель № 00000001 був безпосередньо виданий
підприємством позивача у якості боргового зобов'язання. В даному
випадку вексель виступив у якості безумовного грошового
зобов'язання, вексель не зменшив і не збільшив активи
підприємства, тобто не був активом у балансі підприємства, а
оскільки вексель не входить до складу активів підприємства, то
позивач правомірно не узгоджував операцію по видачі векселя з
органом державної податкової служби.
Таким чином, суд як першої так і апеляційної інстанції прийшов до
обгрунтованого висновку, що спірна операція зі сплати
пред'явленого до платежу векселя не належить до операцій,
визначений у п. 8.6.1 п.п. б Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними
цільовими фондами" № 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду, які
викладені, в постановлених по справі, судових рішеннях.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від ХХ
- ХХ квітня 2002 р. по справі № А 28/71 та постанова
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від ХХ - ХХ
липня 2002 р. прийняті у відповідності з вимогами чинного
законодавства і підстав для їх скасування не вбачається.
На підставі викладеного та керуючись ст. 111-5, 111-7, 111-9
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної
податкової інспекції у Дніпропетровській області залишити без
задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від ХХ -
ХХ.04.2002 р. по справі № А 28/71 та постанову Дніпропетровського
апеляційного господарського суду за № 02-5/5- 11/66 (А 28/71) від
ХХ - ХХ.07.2002 р. по справі № А 28/71 залишити без змін.