ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.10.2002 Справа N 2-5/2669-2002
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Усенко Є.А.,
суддів: Глос О.І.,
Цвігун В.Л.,
розглянувши з участю представників:
-малого приватного Сєргєєва Б.П. , Мороз А.О.,
підприємства “Блек Сі Тревел”
-ДПІ у м. Сімферополі Шугалко Д.І,, Герасименко Н.А.,
касаційну скаргу МПП “Блек Сі Тревел”
на постанову Севастопольського апеляційного
госпо-дарського суду від
27.05.2002р.
по справі № 2-5/2669-2002
за позовом МПП “Блек Сі Тревел”
до ДПІ у м. Сімферополі
Про відшкодування шкоди в розмірі 184167,63 грн.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду АР Крим від 11.03.2002р. (суддя
Гаврилюк М.П. ), залишеним без змін постановою Севастопольського
апеляційного господарського суду від 27.05.2002р. (судді Плут
В.М., Заплава Л.Н., Горошко Н.П. ), в позові відмовлено з тих
мотивів, що ст. 214 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
та п. 21.4 ст. 21
Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
не поширюються на спірні правовідносини, які
виникли між сторонами щодо відшкодування шкоди внаслідок
списання з банківського рахунку позивача 56198,00 грн. на
підставі рішень ДПІ у Залізничному районі м. Сімферополя від
07.03.96р. (без номера) та від 17.05.96 № 16-01-03/06ч/237,
визнаних недійсними в судовому порядку.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати постановлені по
справі судові рішення та прийняти нове рішення, посилаючись на
порушення господарськими судами першої й апеляційної інстанцій,
зокрема, ст. 442 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, ч. 6 ст. 15 Закону
України “Про підприємництво” ( 698-12 ) (698-12)
, п. 2 ст. 27 Закону
України “Про підприємства в Україні” ( 887-12 ) (887-12)
, ст. 13 Закону
України “Про державну податкову службу в Україні” ( 509-12 ) (509-12)
.
Заслухавши представників позивача, які підтримали касаційну
скаргу, та заперечення представників відповідача, перевіривши
повноту встановлення обставин справи і правильність їх юридичної
оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія
суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку,
що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких
підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
основою оцінки
господарським судом доказів по справі є всебічний, повний і
об'єктивний розгляд у судовому процесі всіх обставин справи в їх
сукупності.
Обставини, які підлягають встановленню по справі, визначаються
предметом спору, який, у свою чергу, залежить від юридичної
природи правовідносин, що виникли між сторонами.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на те, що
на підставі рішень ДПІ у Залізничному районі м. Сімферополя від
07.03.96 року та від 17.05.96 р. № 16-01-03/06ч/2371, визнаних
недійсними рішенням арбітражного суду АР Крим від 25.12.2000р.
по справі № 2-10/1713-2000, з його банківського рахунку було
списано 56198,00 грн., які були повернуті в повному обсязі лише
17.09.2001р. після відповідного зобов'язання відповідача
рішенням господарського суду АР Крим від 20.08.2001р. по справі
№ 2-6/6788-2001.
Наявність та розмір шкоди, заподіяної вказаними діями службових
осіб ДПІ, позивач обґрунтовує, зокрема, матеріальними втратами
від девальвації національної грошової одиниці України за період
незаконного позбавлення його права користування належними йому
грошовими коштами.
Виходячи з цих позовних вимог, господарському суду при вирішенні
спору слід встановити обставини щодо наявності підстав
відповідальності за заподіяння шкоди, передбачених ст.ст. 440,
442 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Так, згідно ст. 442 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
за шкоду, заподіяну
організаціям незаконними діями державних і громадських
організацій, а також службових осіб при виконанні ними службових
обов'язків у галузі адміністративного управління,
відповідальність настає в порядку, встановленому законом.
Як передбачено п. 2 ст. 27 Закону України “Про підприємства в
Україні” ( 887-12 ) (887-12)
, збитки (включаючи очікуваний і не одержаний
прибуток), завдані підприємству в результаті виконання вказівок
державних чи інших органів або їх службових осіб, які порушили
права підприємства, або внаслідок неналежного здійснення такими
органами чи їх службовими особами передбачених законодавством
обов'язків щодо підприємства, підлягають відшкодуванню за їх
рахунок. Стосовно шкоди, завданої неправомірними діями органів
державної податкової служби, ч. 3 ст. 13 Закону України “Про
державну податкову службу в Україні” ( 509-12 ) (509-12)
визначено, що
така шкода відшкодовується за рахунок бюджету.
Зважаючи на наведені правові приписи, господарському суду
відповідно до вимог ст. 24 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
слід було
вирішити питання щодо належного відповідача по справі, маючи на
увазі, що рішення від 07.03.96р. та від 17.05.96р.
№ 16-01-03/06ч/2371 були прийняті ДПІ у Залізничному районі
м. Києва, тоді як позов пред'явлений до ДПІ у м. Сімферополі, і
що відповідно до п. 1, п/п. 2 п. 4 Положення про Державне
казначейство, затвердженого постановою КМ України від 31.07.95
р. № 590, Державне казначейство, як система органів державної
виконавчої влади, здійснює управління наявними коштами
державного бюджету, державних позабюджетних фондів та
позабюджетними коштами установ і організацій, що утримуються за
рахунок коштів державного бюджету.
Функціональна структура видатків бюджетів України визначена
Постановою ВР України “Про структуру бюджетної класифікації
України” від 12.07.96р. № 327/96-ВР (з наступними змінами,
внесеними згідно із Законом від 21.12.2000р). Пунктом 3 названої
Постанови передбачено, що видатки бюджету конкретизуються у
відомчій структурі видатків бюджетної класифікації України, що
затверджується Міністерством фінансів України.
З'ясування джерела відшкодування шкоди за даним позовом є
суттєвою обставиною по справі і входить до предмету доказування.
Посилання місцевого і апеляційного господарського суду при
вирішенні спору на ст. 214 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
суперечить як
фактичним, так і правовим підставам позову, вказаним позивачем.
Неповне встановлення господарським судом обставин справи
спричинило неправильну юридичну оцінку правовідносин, які
виникли між сторонами, та необґрунтований висновок стосовно їх
прав і обов'язків.
З огляду на викладене постановлені по справі судові рішення
підлягають скасуванню, а справа – передачі на новий розгляд до
суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги
наведене, вирішити питання щодо належних відповідачів по справі,
відповідно до предмету і підстав позову всебічно, повно і
об'єктивно встановити обставини справи, і в залежності від
встановленого та у відповідності з чинним законодавством
вирішити спір.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, ч. 1 ст. 111-10,
ст. 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд
України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу МПП “Блек Сі Тревел” задовольнити частково.
Скасувати постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 27.05.2002р., рішення господарського
суду Автономної Республіки Крим від 11.03.2002р. по справі
№ 2-5/2669-2002, а справу передати на новий розгляд до
господарського суду Автономної Республіки Крим.
Головуючий, суддя Є.Усенко
С у д д і О.Глос
В.Цвігун