2-8/9658-2003 Про витребування майна з чужого незаконного володіння та усунення перешкод в користуванні майном - Текст документа

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, судді Кузьменка М.В.,

суддів Васищака І.М., Палій В.М.

про витребування майна з чужого незаконного володіння та усунення перешкод в користуванні майном

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 22 липня 2003 року господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя С.Чумаченко) позов задоволено з виселенням товариства з обмеженою відповідальністю "XXX" з бетонної площадки пляжних споруд і берегових укріплень навколо приміщення кафе "SSS", площею 163, 9 м.кв, які знаходяться за адресою м. Н-ськ, вул. Р-ськa, 99.

Рішення мотивоване порушенням відповідачем законного права власника щодо розпорядження і володіння власним майном.

Постановою від 16 вересня 2003 року Севастопольського апеляційного господарського суду (судді Т. Видашенко, Л.Заплава, О. Латинін) резолютивна частина рішення змінена з відмовою в задоволенні позову в частині віндикації, оскільки бетонна площадка пляжних споруд і берегових укріплень навколо приміщення кафе "SSS" відповідачу не передавалася і з володіння власника не вибувала; в частині усунення перешкод в користуванні цією площадкою позов задоволено шляхом виселенням відповідача.

Товариство з обмеженою відповідальністю "XXX" вважає, що господарські суди неправильно застосували статтю 120 Земельного кодексу України (2768-14) , статтю 4 Закону України "Про власність" (697-12) та статтю 35 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , що є підставою для скасування постановлених у справі судових актів та ухваленням нового рішення, яким в позові слід відмовити.

Відкрите акціонерне товариство "YYY" вважає доводи касаційної скарги безпідставними і в її задоволенні просить відмовити.

Перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та їх правову оцінку, Вищий господарський суд України дійшов висновку про невідповідність постановлених у справі судових актів вимогам закону з огляду на таке.

Як встановлено, місцевим і апеляційним господарськими судами позивач є власником бетонної площадки площею 163, 9 м.кв навколо приміщення кафе "SSS", власником якого є відповідач. За висновками господарських судів відповідач має використовувати права власника виключно в межах будівлі кафе, а користування ним навколишньою площадкою є незаконним через відсутність будь-яких правоустановчих документів, на підставі яких він має право землекористування поза межами приміщення кафе.

Колегія суддів вважає, що такого висновку суди дійшли без всебічного з'ясування дійсних правовідносин сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, господарський суд Автономної Республіки Крим при вирішенні спору у справі № 2-5/2962-2003 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "XXX" до H-ської міської ради встановив, що за рішенням цього органу місцевого самоврядування від 29 березня 2000 року земельна ділянка площею 2, 522 га за адресою: м. Н-ськ, вул. Р-ськa, 99, була переведена з земель запасу і товариство з обмеженою відповідальністю "XXX" претендує на ділянку площею 0,634 га.

Оскільки рішенням від 4 лютого 2003 року місцевого господарського суду, яке набрало законної сили, H-ську міську раду зобов'язано затвердити проект відводу земельної ділянки та укласти з товариством договір її оренди, колегія суддів вважає, що при вирішенні даного господарського спору такі обставини мали судами враховуватися.

Крім того, господарські суди не встановили в який саме спосіб відповідач перешкоджав позивачу користуватися майном, що позбавляє суд касаційної інстанції надати належну правову оцінку застосованому судами способу захисту порушеного права - примусове виселення, яке є правовим інститутом житлового законодавства і полягає у звільненні приміщення від особи, яка виселяється, та в забороні даній особі користуватися звільненим приміщенням.

Колегія суддів також звертає увагу місцевого господарського суду на необхідність усунення порушень вимог статті 36 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) - подані сторонами копії письмових доказів, за виключенням аркушів справи 24, 40 і 53, належним чином не засвідчені: в копії має бути зазначена посада особи, яка її засвідчила, та проставлена печатка юридичної особи. Стосовно ксерокопій письмових доказів, то вони також мають бути засвідчені у такому ж порядку.

Таким чином, всупереч вимогам статті 43 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) місцевим і апеляційним господарськими судами не надано належної оцінки всім поданим сторонами доказам в їх сукупності, зокрема, можливості застосування до спірних правовідносин преюдиціальності рішення від 4 лютого 2003 року господарського суду Автономної Республіки Крим у справі № 2-5/2962-2003, і судова колегія дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання їм належної юридичної оцінки, в зв'язку з чим рішення від 22 липня 2003 року господарського суду Автономної Республіки Крим та постанова від 16 вересня 2003 року Севастопольського апеляційного господарського суду підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд, при якому суду слід урахувати викладене, вжити всіх передбачених законом заходів до всебічного, повного й об'єктивного з'ясування обставин справи, дійсних прав та обов'язків сторін і залежно від установленого ухвалити відповідне рішення.

З урахуванням наведеного, керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "XXX" задовольнити частково.

Рішення від 22 липня 2003 року господарського суду Автономної Республіки Крим та постанову від 16 вересня 2003 року Севастопольського апеляційного господарського суду у справ № 2-8/9658-2003 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим.