Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Перепічая В.С. - головуючого,

Вовка І.В.,

Гончарука П.А.

розглянувши касаційну скаргу СМГО "Бізнес-Інкубатор" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 02.07.02 р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 31.10.2002 р. у справі № 2-19/7766-2002 за позовом військової частини - XXX1 до СМГО "Бізнес-Інкубатор", третя особа Фонд державного майна Автономної Республіки Крим про розірвання договору оренди та стягнення 22940,08 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2002 р. позивач звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача про розірвання договору оренди державного майна і відшкодування заборгованості за оренду приміщення в сумі 22940,08 грн.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 02.07.02р. в позові відмовлено, припинено провадження по справі в частині заборгованості по орендній платі. Поза межами позовних вимог визнано недійсним договір оренди державного майна № 20 від 31.03.2000р.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 31.10.2002р. апеляційна скарга відповідача залишена без задоволення, а зазначене рішення суду без змін.

У касаційній скарзі СМГО "Бізнес-Інкубатор" просить скасувати рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 02.07.02р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 31.10.2002р. у справі № 2-19/7766-2002, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень. Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення проти них суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.ст. 84, 105 ГПК України (1798-12) та п.6 Постанови Пленуму Верховного суду України від 29.12.1976р. № 11 (зі змінами і доповненнями) "Про судове рішення" (v0011700-76) , мотивувальна частина рішення повинна мати встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обгрунтовувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах.

Зазначені вимоги судами попередніх інстанцій порушені.

Як вбачається з матеріалів справи і було встановлено судами попередніх інстанцій між військовою частиною - XXX1 і СМГО "Бізнес-Інкубатор" було укладено договір оренди № 20 від 31.03.2000р. не житлового приміщення, площею 151,3 кв.м., розташованого за адресою: м. Сімферополь, вул. Ч-ська, 88.

Приймаючи рішення про відмову у позові в частині розірвання договору оренди, місцевий суд не навів жодного мотиву та правових підстав за яких він дійшов такого висновку.

Місцевий суд, припиняючи провадження по справі в частині стягнення заборгованості по орендній платі не вірно застосував п.6 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) , яка вказує, що стягнення заборгованості по орендній платі здійснюється в безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, оскільки відповідно до статті 124 Конституції України (254к/96-ВР) , правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Суд, приймаючи рішення про припинення провадження у справі в частині стягнення заборгованості не з'ясував розміру заборгованості та її наявність, що свідчить про неповне та не всебічне вивчення матеріалів і обставин справи.

Суд апеляційної інстанції залишаючи рішення місцевого суду без змін припустився тих же порушень що і суд першої інстанції.

Судами попередніх інстанцій не в повному обсязі досліджені матеріали та фактичні обставини справи, щодо укладеного договору оренди.

Визнавши зазначений договір недійсним на підставі ст. 48 ЦК України (1540-06) , господарські суди не оформили передбачені нормами ЦК України реституційні наслідки, що є обов'язком, а не правом суду (п.2 постанови Пленуму Верховного суду України від 28.04.78р. №3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" (v0003700-78) ) та не визначили з якого часу даний договір є недійсним відповідно до ст. 59 ЦК України (1540-06) .

Суд при прийнятті рішення застосував ст.5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) , але не зазначив конкретної норми даного закону.

Визнаючи поза межами заявлених вимог договір оренди недійсним, відповідно до ст. 83 ч.1 п.1 ГПК України (1798-12) , суд не зазначив в судовому рішенні чи відповідають його дії конституційному принципу диспозитивності сторін судового процесу і чи може застосовуватися вказана норма закону на підставі ст. 8 Конституції України (254к/96-ВР) .

Наведені обставини свідчать про порушення судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального і матеріального права, які дають підстави для скасування постановлених у справі судових рішень.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, встановити дійсні права та обов'язки сторін, і в залежності від встановленого правильно застосувати норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, та ухвалити законне і обгрунтоване рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 11 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу СМГО "Бізнес-Інкубатор задовольни. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 02.07.02 р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 31.10.2002 р. у справі № 2-19/7766-2002 скасувати, а справу направити до господарського суду Автономної Республіки Крим на новий розгляд у іншому складі суддів.