ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.10.2002 Справа N Д-11/144
Вищий господарський суд України у складі: судді Москаленка В.С.–
головуючий, суддів Джунь В.В. і Селіваненка В.П.
за участю представників сторін:
позивача – Добрянського І.В.;
відповідача – Попадинця Р.Д.;
третьої особи – Добрянського І.В.,
розглянувши касаційні скарги закритого акціонерного товариства
“Аметист- Іва”, м. Івано-Франківськ (далі – ЗАТ “Аметист – Іва”)
та відкритого акціонерного товариства “Агропромбудмеханізація”,
м. Івано-Франківськ (далі – ВАТ “Агропромбудмеханізація”)
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від
24-30.07.2002
зі справи № Д-11/144
за позовом ЗАТ “Аметист – Іва”
до приватного підприємства “Еталон”, м. Івано-Франківськ (далі –
ПП “Еталон”)
третя особа - ВАТ “Агропромбудмеханізація”
про визнання недійсним договору оренди з правом викупу від
15.03.2002 № 8 та повернення отриманого в оренду транспортного
засобу (16.05.2002 подано заяву про зміну предмету позову:
визнання договору оренди неукладеним і повернення об’єкта
оренди),
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від
17.05.2002 (суддя Голяк Л.Й.) задоволено позовні вимоги ЗАТ
“Аметист-Іва” і ВАТ “Агропромбудмеханізація» до ПП “Еталон» про
визнання договору оренди з правом викупу від 15.03.2002 № 8
неукладеним та зобов’язання повернути орендований мачтовий
підйомник. Рішення зі справи мотивовано тим, що сторонами за
договором не досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору,
зокрема, щодо вартості об’єкта оренди та порядку його викупу.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
24-30.07.2002, прийнятою колегією суддів у складі: Кузя В.Л. –
головуючого, суддів Онишкевича В.В. і Бойка С.М., рішення
скасовано і в позові відмовлено. У прийнятті постанови
апеляційна інстанція виходила з того, що ВАТ
“Агропромбудмеханізація» безпідставно залучено до участі у
справі як позивача, у той час як докази про порушення прав ЗАТ
“Аметист-Іва” як акціонера ВАТ “Агропромбудмеханізація» у
матеріалах справи відсутні, що свідчить про безпідставність його
позовних вимог.
У касаційних скаргах до Вищого господарського суду України
зазначається, що заперечуваний договір порушує права та
охоронювані законом інтереси ЗАТ “Аметист-Іва” як найбільшого
акціонера ВАТ “Агропромбудмеханізація”, і з огляду на це ними
подано спільну заяву про зміну предмету позову: визнання
договору оренди неукладеним і повернення об’єкта оренди. ЗАТ
“Аметист-Іва” і ВАТ “Агропромбудмеханізація» просять скасувати
постанову апеляційної інстанції і залишити без зміни рішення зі
справи з посиланням на обгрунтованість залучення до участі у
справі ВАТ “Агропромбудмеханізація» як другого позивача та
застосування до правовідносин, що склалися між сторонами
заперечуваного договору, положень Закону України “Про лізинг».
Перевіривши правильність застосування судовими інстанціями норм
матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення
представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов
висновку про відсутність підстав для задоволення касаційних
скарг та необхідність зміни постанови апеляційної інстанції.
Заперечуваний договір оренди мачтового підйомника з правом
викупу від 15.03.2002 № 8 укладено ВАТ “Агропромбудмеханізація»
і ПП “Еталон». ЗАТ “Аметист-Іва” учасником відповідних
правовідносин не було.
У касаційній скарзі ЗАТ “Аметист-Іва” зазначає, що в зв’язку з
укладенням зазначеного договору порушено його права та
охоронювані законом інтереси як акціонера ВАТ
“Агропромбудмеханізація».
Ухвалою господарського суду Львівської області від 14.05.2002
ВАТ “Агропромбудмеханізація» було залучено до участі у справі як
третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Заява ВАТ “Аметист-Іва” від 16.05.2002 № 61 про зміну позовних
вимог підписана також головою правління ВАТ
“Агропромбудмеханізація”. Проте з матеріалів справи не
вбачається звернення ВАТ “Агропромбудмеханізація» з позовом до
ПП “Еталон» у встановленому законом порядку. Отже у
мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції
правильно зазначено, що ВАТ “Агропромбудмеханізація» є саме
третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет
спору, а не другим позивачем у справі.
За змістом статті 27 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
рішення суду з господарського спору може
лише вплинути на права та обов’язки третіх осіб, які не
заявляють самостійних вимог на предмет спору, але не прямо
визначати їх права та обов’язки. Тому визначення судом першої
інстанції права ВАТ “Агропромбудмеханізація» на повернення йому
транспортного засобу є порушенням норми процесуального права, що
призвело до прийняття неправильного рішення у справі. Отже
апеляційна інстанція обгрунтовано скасувала рішення суду першої
інстанції у цій справі відповідно до вимог статті 104
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ЗАТ “Аметист-Іва” як
учасник ВАТ “Агропромбудмеханізація» користується стосовно цього
відкритого акціонерного товариства корпоративними правами.
Погоджуючись з відповідними висновками апеляційної інстанції,
слід зазначити, що обсяг відповідних прав визначено статтею 10
Закону України “Про господарські товариства” ( 1576-12 ) (1576-12)
. Права
учасника господарського товариства на звернення до суду з
позовом у зв’язку з підприємницькою діяльністю такого
товариства, в тому числі укладенням ним господарських договорів
від власного імені, названий Закон не передбачає.
Здійснення суб’єктом підприємництва господарських операцій без
прямої участі або зв’язку з носієм його корпоративних прав не
може порушити або заперечити права та охоронювані законом
інтереси цього носія. Тому постанова суду апеляційної інстанції
у частині відмови у задоволенні позовних вимог про повернення
орендованого транспортного засобу відповідає нормам
матеріального права.
Водночас апеляційною інстанцією допущено помилку в юридичній
кваліфікації позовної вимоги про визнання договору
неукладеним. Ця вимога не може бути змістом позову у справі,
оскільки статтею 6 Цивільного кодексу Української РСР
( 1540-06 ) (1540-06)
не встановлено такого способу захисту цивільного
права. За своєю суттю вимога про визнання угоди неукладеною
спрямована на встановлення факту, що має юридичне значення, а не
на поновлення порушеного права або інтересу, що охороняється
законом. Цей факт може встановлюватися господарськими судами
лише у разі вирішення спору про право цивільне. Його
встановлення є елементом оцінки фактичних обставин справи та
обґрунтованості вимог. Отже вимога про визнання договору
неукладеним свідчить про відсутність предмету спору у справі.
Тому за цією вимогою провадження у справі має бути припинено на
підставі пункту 11 частини першої статті 80 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Керуючись пунктом 11 частини першої статті 80, статтями
111-9-111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
24-30.07.2002 зі справи № Д-11/144 змінити.
Припинити провадження у справі з позовної вимоги про визнання
неукладеним договору оренди з правом викупу від 15.03.2002 № 8.
Залишити постанову апеляційної інстанції з цієї справи без змін
у частині позовної вимоги про повернення отриманого в оренду
транспортного засобу.
Суддя В. Москаленко
Суддя В. Джунь
Суддя В. Селіваненко