8/188 Про зобов’язання надати висновок про відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість (далі – ПДВ) у сумі 112712,50 грн. за листопад 2001 року, - Текст документа

про зобов’язання надати висновок про відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість (далі – ПДВ) у сумі 112712,50 грн. за листопад 2001 року,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Кіровоградської області (суддя Наливайко Є.М.) від 19.06.2002, залишеним без зміни постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: Євстигнєєва О.С. – головуючого, суддів Тищик І.В. і Павловського П. П.) від 24.10.2002, позов ТОВ “СпецТехніка” задоволено: ДПІ зобов’язано надати органу Державного казначейства України висновок щодо відшкодування позивачеві з державного бюджету 112712,50 грн. бюджетної заборгованості з ПДВ за листопад 2001 року.

Судові рішення обгрунтовано приписами підпунктів 7.7.1 та 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (168/97-ВР) , за яким у разі коли за результатами звітного періоду різниця між загальною сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ДПІ просить скасувати судові рішення зі справи з огляду на непідвідомчість даного спору господарським судам.

Перевіривши правильність застосування судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність скасування оскаржуваних судових актів та припинення провадження у справі.

Згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (168/97-ВР) суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. Відповідно до припису підпункту 7.7.3 цієї статті у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

Підставою для позову у даній справі є дані податкової декларації ТОВ “СпецТехніка” стосовно сум бюджетної заборгованості з ПДВ за листопад 2001 року, а змістом позову є вимога до суду про зобов'язання податкового органу надати органам державного казначейства висновок про відшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ.

Судовими інстанціями у справі судовий захист цій вимозі позивача надано з посиланням на пункт 4 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України та Головного управління Державного казначейства України від 02.07.97 № 209/72 (далі – Порядок). Проте задоволення цієї вимоги не відповідає матеріально-правовим способам захисту порушеного права, визначеного законом.

Пункт 4 Порядку регулює відносини, пов’язані із взаємодією податкових органів та територіальних органів Державного казначейства України у вирішенні питання щодо відшкодування платнику з державного бюджету України суми від’ємного значення зобов’язань з ПДВ і не визначає спосіб судового захисту, за яким платник податку може звернутись до суду.

Відповідно до абзацу п'ятого підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (168/97-ВР) платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету. Отже цей Закон визначив спосіб судового захисту порушеного права платника податку на отримання бюджетного відшкодування, за яким такий захист не ставиться у залежність від того, чи подано державною податковою інспекцією до органу державного казначейства висновок, про який йдеться у пункті 4 Порядку.

Згідно із статтею 1 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Однак у даній справі за змістом позову платника податків вимагається вид судового захисту, який не відповідає визначеному законом матеріально-правовому способу захисту порушеного права. Оскільки вимога позивача до суду про зобов’язання податкового органу надати висновок не може захистити його суб’єктивне право на відшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ, предмет спору у цій справі відсутній. Тому за цією позовною вимогою провадження у справі має бути припинено на підставі пункту 11 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Суди першої і апеляційної інстанцій не врахували невідповідність вимогам закону обраного позивачем способу захисту порушеного права і помилково вирішили спір по суті. Тому судові рішення у справі підлягають скасуванню.

З огляду на викладене та керуючись пунктом 11 частини першої статті 80, статтями 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення господарського суду Кіровоградської області від 19.06.2002 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.10.2002 зі справи № 8/188 скасувати.