ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.10.2002 Справа N А8/425
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Кочерової Н.О.,
суддів: Рибака В.В.,
Уліцького А.М.
розглянувши ВПФ “Рембудтехсервіс”
касаційну скаргу
на постанову від 06.03.2002р. Львівського апеляційного
господарського суду
у справі № А8/425
господарського суду Івано-Франківської області
за позовом ВПФ “Рембудтехсервіс”
До ДПІ в Богородчанському районі
Івано-Франківської області
Про визнання недійсним рішення ДПІ
за участю представників сторін
від позивача: Захаріїв Б.Д., дов. від 30.10.2001р.
від відповідача: Мельниченко І.Б., дов. від 25.03.2002р.
№ 550-юр
Юрів В.М., дов. від 21.10.2002р. № 70/10
В С Т А Н О В И В:
30.10.2001 ВПФ “Рембудтехсервіс” звернулася з позовною заявою до
ДПІ у Богородчанському районі про визнання недійсним рішення
відповідача від 19.01.2001 № 4/26-02/23921978, згідно якого
позивачу донараховано суми податків, штрафні санкції за
порушення законодавства про сплату податку на прибуток та
комунального податку.
Позивач вважає, що відповідач обґрунтувавши оскаржуване рішення
п.п. 1.6, 1.19, 1.31, ст. 1, п.п. 7.6.1, 7.6. ст. 7,
п.п. 11.2.3, п. 11.2, п.п. 11.3.4, п. 11.3 ст. 11 Закону
України “Про оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
,
неправильно застосував ці норми, а рішення суперечить
п.п. 4.1.3 п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.6.2, 7.6 ст. 7 цього ж
Закону, оскільки врегульоване законом оподаткування валового
доходу підприємств не передбачає оподаткування розрахунків
векселями за придбані матеріали, оскільки обставини встановлених
операцій відповідачем не є операціями з цінними паперами.
Одночасно у позовній вимозі містяться посилання на постанову
господарського суду Івано-Франківської області від 05.06.2000
Справа N Б-7/20, якою ВПФ “Рембудтехсервіс” визнано банкрутом, а
дії відповідача з урахуванням стану банкрутства платника податку
є порушенням п. 1ст. 12, п. 1 ст. 23 Закону України “Про
відновлення платоспроможності або визнання його банкрутом”
( 2343-12 ) (2343-12)
.
17.12.2001 позивач звернувся з додатковими вимогами про визнання
дій відповідача неправомірними.
Відповідач позов не визнав, посилаючись на відповідність
оспореного позивачем рішення чинному законодавству регулюючому
оподаткування валового доходу п.п. 7.6.1, 7.6.2, п. 7.6 ст. 7
п.п. 11.2.3, 11.3.4 ст. 11 з урахуванням інших норм Закону
України “Про оподаткування прибутків підприємств”, виходячи з
встановленої обставини – обігу цінних паперів у формі векселів в
сумі 100000 грн.
Відповідач вбачає, що у вироку Богородчанського районного суду
від 05.04.2001 (Справа N 1-27) оспорюване рішення було
підставою, з якої керівника ВПФ “Рембудтехсервіс” визнано винним
на підставі ст.ст. 148 ч. 3, 172 ч. 2 КК України.
Рішенням господарського суду від 17.12.2001 (суддя Шіляк М.А.) в
позові відмовлено з мотиву невідповідності вимог позивача
чинному законодавству та визнання доведеним порушення
податкового законодавства позивачем встановлене вироком суду з
кримінальної справи за приписом ст. 35 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
06.03.2002 (колегія суддів Процик Т.С. – головуючий, судді
Галушко Н.А., Юрченко Я.О.) рішення залишено без змін, визнаючи
висновки викладені обґрунтованими.
У касаційній скарзі ставиться вимога про скасування рішення і
постанову судів першої та апеляційної інстанцій та задоволення
позову з урахуванням вимоги про визнання дій відповідача
неправомірними.
Скаржник мотивує скаргу тим, що під час процедури банкрутства
підприємства порядок погашення податкового зобов’язання
здійснюється на засадах норм чинного законодавства регулюючого
погашення заборгованості через процедуру банкрутства боржника.
Визнавши доведеними місце дії по податкових правовідносинах та
особу, якою вчинені певні дії, виходячи з вироку
Богородчанського районного суду від 05.04.2001 (Справа N 1-27),
господарський суд пославшись на ч. 3 ст. 35 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
не надав юридичну
оцінку обставинам з яких подано позов до господарського суду,
помилково вважаючи ці обставини доведеними, що не відповідає
змісту ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Заслухавши суддю доповідача Уліцького А.М., пояснення сторін,
перевіривши та проаналізувавши матеріали, доводи касаційної
скарги Вищий господарський суд України вважає, що касаційна
скарга підлягає задоволенню частково.
У відповідності із ст. 54 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
позовна заява подана у письмовій формі
підписується повноважною посадовою особою позивача або його
представником.
Позовна заява ВПФ “Рембудтехсервіс” підписана власником цієї
фірми Я.М. Вінтоняк, а не керівником підприємства.
Як вбачається з приписів ст.ст. 1, 2, 21 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ст.ст. 24, 26
Цивільно-процесуального кодексу України, захист порушених прав
позивача здійснюється в разі підвідомчості спору господарському
суду, виходячи з суб’єкту чиї права, як вважає позивач порушено,
а в разі об’єднання вимог віднесених до підвідомчості судам
загальної юрисдикції – вимоги власника фізичної особи, така
вимога підвідомча суду.
Виходячи зі змісту ч. 2, ст. 35 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, не доводяться у господарському суді
тільки, місце певної події та ким вони вчинені, якщо винесено
вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили.
Здійснивши розгляд справи господарський суд не встановив
підвідомчість вимог заявлених власником підприємства –
громадянином господарському суду.
По суті рішення відповідача, оспорене власником підприємства, не
було розглянуто, посилаючись на вирок суду по кримінальній
справі Богородчанського районного суду від 5.04.2001р. на
підставі ч. 3 ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, як доказ
відповідності чинному законодавству цього рішення.
Відповідно до змісту вироку, відповідність закону рішення ДПІ
Богородчанського району не розглядалася у кримінальній справі, а
вирок винесено з встановлення дії та особи, яка вчинила ухилення
від сплати податку.
Таким чином, рішення господарського суду прийнято з порушенням
вимог ст.ст. 43, 47 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
без встановлення та
обговорення усіх обставин у справі. Внаслідок невиконання
приписів ст.ст. 43, 47 та ч. 3 ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
ухвалено рішення невідповідне нормам процесуального права, що є
підставою його скасування і направлення справи на новий розгляд.
При здійсненні нового розгляду справи, слід встановлювати
належного суб’єкта спору відповідача, який у процедурі
банкрутства визнаний кредитором, ліквідатором, здійснив
перевірку, а не аудит, порушив вимоги ст.ст. 6, 8, 19
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, п. 10 ст. 11 Закону
України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання
його банкрутом, ч. 1, 3 преамбули п.п. 7.8 ст. 7 Закону
України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків
перед бюджетами та державними, цільовими фондами”, ст.ст. 4-1,
п. 7 ч. 1 ст. 105, ч. 3 ст. 35 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Оскільки оспорене відповідачем рішення прийнято на підставі
перевірки ДПІ в Богородчанському районі, а не аудиту
передбаченого законом, обставини, визнані господарським судом
встановленими на під-ставі вироку Богородчанського районного
суду від 05.04.2001, не свід- чать про законність оспореного
рішення, а засновані на встановленні певної дії та особи, яка їх
вчинила.
Оскільки при прийнятті позовної заяви апеляційної скарги не
встановлений суб’єкт, чиї права порушено, а первісна касаційна
скарга повернута за відсутністю встановлення особи позивача,
процесуальний строк слід визнати пропущеним з поважних причин з
урахуванням припису ст. 129 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
,
ст.ст. 53, 107 ГПК України.
Приймаючі касаційну скаргу, з урахуванням відсутності відомостей
про повноваження особи при подачі позовної заяви та касаційної
скарги, прострочений процесуальний строк, який у відповідності з
вимогами ст. 129 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
і ст. 53
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
підлягає відновленню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1, 2, 21, 35, 53,
108, 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
П О С Т А Н О В И В:
1.Відновити процесуальний строк для подачі касаційної скарги.
2.Касаційну скаргу задовольнити частково.
3.Рішення господарського суду Івано-Франківської області від
17.12.2001 та постанову Львівського апеляційного господарського
суду від 06.03.2002 у справі № А-8/425 скасувати, а справу
направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий Н.Кочерова
Судді В. Рибак
А. Уліцький