ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.10.2002 Справа N 2-17/2937-2002
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючої Борденюк Є.М.
суддів: Яценко О.В., Харченка В.М.
розглянув касаційну скаргу Тресту “Перекопхімбуд”
на постанову від 12.06.2002 р. Севастопольського
апеляційного господарського суду
у справі № 2-17/2937-2002 господарського
суду Автономної Республіки Крим
за позовом Тресту “Перекопхімбуд”
до Державної акціонерної компанії
“Тітан” (ДАК “Тітан”)
Про стягнення 26460 грн.
в судовому засіданні взяли не з’явилися
участь представники: не з’явилися
від позивача:
від відповідача:
Заслухавши доповідь судді Яценко О.В., перевіривши матеріали
справи, Вищий господарський суд України
В С Т А Н О В И В:
Трест “Перекопхімбуд” звернувся до господарського суду
Автономної Республіки Крим з позовом про стягнення з ДАК “Тітан”
26460 грн.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що відповідно до договору
поставки труб залізобетонних Ф 1400 мм у кількості 38 штук на
суму 34200 грн., укладеному між Трестом “Перекопхімбуд” та ДАК
“Тітан” 26.06.2001 р., відповідач здійснив передоплату в розмірі
9000 грн. (згідно вимог пп. 4.1 договору).
Відповідно накладної № 120 від 17.07.2001 р. та довіреності ЯГС
№ 449330 від 13.07.2001 р. ДАК “Тітан” отримав товар у
зазначеній у договорі кількості на загальну суму 34200 грн.
Суму, яка залишилася для сплати, тобто 25200 грн. основного
боргу та 1260 грн. пені (що нарахована відповідно до пп. 5.3
договору), відповідач не погасив.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
19.04.2002 р. (суддя – Гайворонський В.І.) позовні вимоги були
задоволені в повному обсязі.
Рішення суду мотивоване тим, що доводи відповідача щодо
здійснення розрахунків з позивачем векселем, не можуть бути
прийняті з тих підстав, що акт приймання-передачі векселя не
може розглядатися як передача векселя на виконання договору,
оскільки договором розрахунки векселем не передбачені. Крім
того, акт та сам вексель підписані фінансовим директором, без
посилань на будь-які документи, що підтверджують повноваження на
зміну умов договору та підписання такого документу, що
протирічить пп. 8.1 договору та ч. 3 ст. 5 Закону України “Про
обіг векселів в Україні” ( 2374-14 ) (2374-14)
.
Відповідач звернувся до апеляційної інстанції, яка постановою
від 12.06.2002 р. (судді – Градова О.Г., Фенько Т.П. , Черткова
І.В.) апеляційну скаргу задовольнила, а рішення у справі –
скасувала.
Постанова суду мотивована тим, що висновки, викладені у рішенні
місцевого господарського суду про відсутність умови щодо
можливості оплати векселем, невідповідності форми векселя та
акту приймання-передачі векселя закону, не відповідають
обставинам справи; визнані судом встановленими обставини про те,
що вексель та акт приймання-передачі підписані не уповноваженими
особами, не підтверджені доказами.
Звертаючись до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою та доповненням до касаційної скарги, позивач просить
скасувати постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 12.06.2002 р., посилаючись на порушення
судом норм матеріального права при її прийнятті.
Відповідач подав до касаційної інстанції відзив на скаргу Тресту
“Перекопхімбуд”, в якому просить постанову у справі залишити без
зміни, посилаючись на повне додержання судом вимог матеріального
та процесуального права.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оскаржуваної постанови, дійшла висновку, що
судом апеляційної інстанції, при прийнятті постанови у справі за
зібраними та оціненими доказами, не було порушено норм
матеріального та процесуального права, виходячи з наступного.
26.06.2001 р. позивач та відповідач уклали договір № 2411,
згідно якого позивач зобов’язувався у липні 2001 р. поставити
залізобетонні труби на загальну суму 34200 грн., а відповідач
зобов’язувався здійснити передоплату на розрахунковий рахунок
позивача у розмірі 25% вартості товару, а 75% – оплатити
протягом 15 банківських днів з моменту отримання товару.
Позивач належним чином виконав свої зобов’язання та передав
відповідачу передбачений договором товар, що підтверджується
накладною № 120/73.
Пункт 3.3 розділу 4 договору передбачає можливість передачі
покупцем продавцю векселя у підтвердження зобов’язання сплатити.
Відповідно до зазначеного пункту і в обумовлений умовами
договору строк, відповідач 01.08.2001р. видав перевідний вексель
на платника підприємство Торговий дім “Тітан” ДАК “Тітан” з
зобов’язанням сплатити Тресту “Перекопхімбуд” до 01.08.2002 р.
25200 грн.
Даний вексель позивачем був прийнятий, що підтверджується актом
від 01.08.2001р. та пред’явлений 13.08.2001 р. до виконання ДП
ТД “Тітан” ДАК “Тітан”.
Як вбачається з матеріалів справи, зазначений вексель не
анульований, не відізваний, не визнаний недійсним та знаходиться
на виконанні.
Відповідно до ст. 172 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
боржнику, що зобов’язаний здійснити одне з двох або декількох
дій, належить право вибору, якщо із закону, договору або суті
зобов’язання не випливає інше.
Згідно ст. 4 Закону України “Про обіг векселів в Україні”
( 2374-14 ) (2374-14)
умова про проведення розрахунків з застосуванням
векселів, обов’язково відображається у відповідному договорі.
Враховуючи вищенаведене, відповідач свої зобов’язання за
договором виконав належним чином і у відповідності до ч. 1
ст. 216 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, грошове
зобов’язання припинено, але виникло нове за векселем. Даний
вексель був виданий позивачу не в підтвердження зобов’язання, а
в підтвердження оплати за отриманий товар.
Щодо доводів позивача стосовно того, що фінансовий директор не
мав права підписувати вексель, то, як вбачається з матеріалів
справи, а саме, з Посадової інструкції, фінансовий директор є
керівником фінансової служби і має право укладати договори в
сфері фінансово-економічних питань, підписувати листи та
документи.
Вексель від імені юридичної особи підписується власноруч
керівником та головним бухгалтером або уповноваженими особами,
підписи скріплюються печатками, при цьому, в Законі України “Про
обіг векселів в Україні” ( 2374-14 ) (2374-14)
не вказано, що на векселі
повинне бути зазначене посилання на повноваження осіб, які цей
вексель підписали.
Відповідач-юридична особа не оспорює договір або вексель,
підписаний його представником – фінансовим директором, схвалює
укладену угоду та виданий вексель.
Таким чином, висновки апеляційної інстанції щодо невідповідності
стверджень, зазначених у рішенні господарського суду першої
інстанції, матеріалам справи – цілком обґрунтовані та зміні або
скасуванню не підлягають.
Зважаючи на вищевикладене та керуючись статтями 111-5, 111-7,
111-9-111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Тресту “Перекопхімбуд” на постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від
12.06.2002 р. у справі № 2-17/2937-2002 залишити без
задоволення.
2. Постанову Севастопольського апеляційного господарського
суду від 12.06.2002 р. у справі № 2-17/2937-2002 залишити без
зміни.
Головуюча Борденюк Є.М.
Судді: Яценко О.В.
Харченко В.М.