ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.10.2002 Справа N 11/296
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Овечкіна В.Е.
суддів : Мілевського Й.Р.
Чернова Є.В.
за участю представників:
позивача А.Санжари
відповідача Т.Коротенка, Н. Качарян
розглянувши касаційну Товариства з обмеженою
скаргу відповідальністю фірми “Оріон”
на постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 22.08.2002
у справі № 11/296
за позовом Відкритого акціонерного товариства
“Дніпропетровський металургійний
завод ім. Петровського” (далі-ВАТ
“ДМЗ ім. Петровського)
до Товариства з обмеженою
відповідальністю фірми “Оріон”
(далі -ТОВ “Оріон”)
Про стягнення 4248709,17 грн. пені
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
19.06.2002 (суддя Мельниченко І.Ф.) позов задоволено: з
відповідача на користь позивача стягнуто 4248709,17 грн. пені.
Окрім того, на відповідача покладено обов’язок відшкодування
судових витрат, Рішення суду мотивовано вимогами п. 1.3 договору
№ 15г від 28.09.98, укладеного сторонами, які встановили, що
взаємовідносини між постачальником та покупцем регулюються
нормами вказаного договору, а у випадках не передбачених ним –
“Правилами подачі та використання природного газу в народному
господарстві України”, затвердженими наказом Державного комітету
України по нафті та газу від 01.11.94 № 355, а також посиланням
на ст. 162 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, згідно якої не допускається
одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння
зміна умов договору за винятком випадків, передбачених Законом.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 22.08.2002 (колегія суддів у складі: Белінської В.О.
(головуючої), Логвиненка А.О., Неклеси М.П.) рішення місцевого
суду залишено без змін з тих же підстав.
Поданою касаційною скаргою відповідач (ТОВ “Оріон”) просить
Вищий господарський суд України скасувати постанову апеляційного
суду і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову
відмовити. Свої вимоги скаржник обгрунтовує двома доводами:
позивач пропустив встановлений ст. 72 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
шестимісячний строк позовної давності на стягнення неустойки
(пені) за недопоставку природного газу в ІУ кварталі 1998 р. і
щомісяця – із.01.по грудень 1999р. і позивач перший відмовився
від виконання зобов’язання по договору № 15г від 28.10.98, не
проводячи розрахунків за спожитий газ на суму 8719110,48 грн.,
що свідчить про те, що ВАТ “Дніпропетровський металургійний
завод ім. Петровського” є першою стороною, яка порушила свої
зобов’язання по договору, тобто в односторонньому порядку
відмовилась виконувати свої зобов’язання по договору належним
чином і в установлений строк.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні
обставини) справи на предмет правильності їх юридичної оцінки
апеляційним судом при прийнятті оскарженої постанови та
заслухавши пояснення присутніх у засіданні суду представників
сторін дійшла висновку, що вона (постанова), а також рішення
місцевого суду підлягають скасуванню, а касаційна скарга
задоволенню з наступних підстав:
28.10.98 ТОВ фірма “Оріон” (постачальник) і ВАТ “ДМЗ ім.
Петровського” (покупець) уклали договір поставки природного газу
в кількості 281000 куб. м. , в т.ч. в ІУ кварталі 1998 року –
41000 куб. м. і в 1999 році з.01.по грудень в кількості згідно
реєстру № 1, що є невід’ємною частиною договору. Згідно п. 4.3
договору розрахунки за поставлений газ покупець повинен
проводити з постачальником на протязі 30 календарних днів.
У листопаді-грудні 1988 р. ТОВ фірма “Оріон” згідно договору №
15г від 28.10.98 поставила ВАТ “ДМЗ ім. Петровського” природний
газ в об’ємі 31803 тис. куб. м. Згідно акту звірки
взаєморозрахунків між постачальником і покупцем від 04.01.99
заборгованість за спожитий газ складає 8719110,38 грн., що
свідчить про невиконання ВАТ “ДМЗ ім. Петровського” (позивачем)
договірних зобов’язань.
Оскільки факт не оплати (заборгованості) спожитого природного
газу є безспірним, наведена обставина є доказом того, що саме
ВАТ “ДМЗ ім. Петровського” є першою стороною, яка порушила свої
зобов’язання по договору, тобто в односторонньому порядку
відмовилась виконувати свої зобов’язання по договору № 15г від
28.10.98 належним чином і в установлений строк, чим порушила
вимоги ст.ст. 161, 162 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
. Цій суттєвій
обставині місцевий і апеляційний суди не дали належної правової
оцінки.
Пунктами 1.3 і 7.4 договору № 15г від 28.10.98 сторони
передбачили, що “взаємовідносини між Постачальником і Покупцем
регулюються цим договором, а у всьому, що не передбачено ним –
діючими “Правилами подачі газу магістральним газопроводом і
споживачам”, “Правилами подачі газу споживачам України”,
“Правилами подачі і використання природного газу в народному
господарстві України”, затвердженими наказом Державного Комітету
України по нафті та газу від 01.11.94 № 355 та іншими
нормативними актами, що регулюють сферу транспортування газу і
газопостачання”.
Пунктами 11, 14 “Порядку забезпечення природним газом народного
господарства і населення у 1998 році”, затв. постановою Кабінету
Міністрів України від 19.09.97 № 1027 передбачено, що:
- постачальники природного газу не зобов’язані надавати газ
споживачам, які не розраховуються за його споживання;
- у разі несвоєчасного проведення розрахунків за спожитий
природний газ постачальники природного газу в установленому
порядку припиняють подачу природного газу споживачам. За
наслідки, пов’язані з припиненням подачі природного газу, несуть
відповідальність споживачі природного газу.
Пунктом 10 “Порядку забезпечення природним газом народного
господарства і населення у 1999 році”, затв. постановою Кабінету
Міністрів України від 151298 № 1978 також передбачено, що у разі
несвоєчасного проведення розрахунків за спожитий природний газ
постачальники газу в установленому порядку припиняють його
подачу споживачам. При цьому за наслідки, пов’язані з
припиненням подачі природного газу відповідальність несуть
споживачі природного газу.
Відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів від 20.04.98 №
506 “Про затвердження Положення про порядок пооб’єктного
припинення газопостачання споживачам, крім населення, які не
здійснюють плату за спожитий природний газ” ТОВ фірма “Оріон”
неодноразово ініціювало перед Дніпропетровською обласною
державною інспекцією по енергозбереженню, обласною надзвичайною
комісією по розрахунках за спожиті енергоносії, спеціальною
комісією по розрахункам за спожиті енергоресурси та іншими
органами влади, однак, не зважаючи на прийняті міри позивач до
цього часу не погасив заборгованості за спожитий газ.
Право постачальників газу обмежувати або припиняти подачу
природного газу підприємствам-споживачам у випадку несвоєчасних
розрахунків за використаний газ передбачено і пунктом 9.1.
(9.1.1) “Правил подачі та споживання природного газу в народному
господарстві України”, затв. наказом Державного комітету України
по нафті та газу № 355 від 01.11.94 і зареєстрованого в Мінюсті
України 30.11.94 за № 281/491.
Передбачена п. 11.2 вказаних Правил відповідальність за
недопоставку природного газу у розмірі 8% від вартості
недопоставленого газу можлива лише за наявності вини
газопостачальної організації, що відповідає вимогам ст. 209 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
.
Фактичні обставини справи, вимоги наведених нормативних актів
(постанови Кабінету Міністрів України, Положення, Правила,
Порядки) свідчать про відсутність вини у ТОВ фірми “Оріон”, яке
правомірно припинило поставку природного газу в зв’язку з не
проведенням розрахунків за спожитий газ ВАТ “ДМЗ ім.
Петровського”, А тому касаційна інстанція вважає не проведення
розрахунків за спожитий газ позивачем як односторонню відмову
від виконання зобов’язання саме ним (покупцем), а не
відповідачем (постачальником).
Якщо невиконання або неналежне виконання зобов’язань по договору
обумовлено умислом або необережністю кредитора (ВАТ “ДМЗ ім.
Петровського”), боржник (ТОВ фірма “Оріон”) звільняється від
відповідальності за невиконання або неналежне виконання
зобов’язань (ст. 210 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
).
Частиною 3 ст. 213 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
передбачено, що боржник
не визнається таким, що прострочив, поки зобов’язання не може
бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
За наведених обставин визнання місцевим і апеляційним судами за
ТОВ фірмою “Оріон” вини в недопоставці природного газу і
односторонній відмові від виконання зобов’язання є хибним і не
грунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві.
Доводи скаржника щодо пропуску позивачем строку позовної
давності на стягнення з відповідача пені (ст. 72 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
) касаційною інстанцією не приймаються, оскільки вони
не грунтуються на умовах договору, п. 7.5 якого передбачає, що
він діє до виконання сторонами своїх обов’язків. Від подальшої
дії договору позивач відмовився одночасно з поданням до суду
позовної заяви.
Відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція використовує
процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки
юридичної оцінки обставин та повноти їх встановлення у рішенні
або постанові господарського суду.
Касаційна інстанція вважає юридичну оцінку, дану обставинам
справи місцевим та апеляційним судами такою, що не відповідає
матеріалам справи та чинному законодавству, а тому прийняті ними
рішення та постанова підлягають скасуванню, а касаційна скарга
задоволенню.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1.Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірми
“Оріон” задовольнити.
2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 22.08.2002 та рішення господарського суду Дніпропетровської
області від 19.06.2002 у справі № 11/296 скасувати.
В задоволенні позову відмовити.
3. Зобов’язати господарський суд Дніпропетровської області
видати ТОВ фірмі “Оріон” наказ на повернення стягнутих грошових
сум у цій справі відповідно до вимог ст. 122 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
4. Пункт 3 ухвали Вищого господарського суду України від
7.10.2002 року про зупинення виконання рішення місцевого та
постанови апеляційного судів у цій справі до закінчення їх
перегляду в порядку касації вважати таким, що втратив чинність.
Головуючий В. Овечкін
С у д д і Й. Мілевський
Є. Чернов