ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.10.2002 Справа N 13/25-3613
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Чупруна В.Д.
Суддів - Грека Б.М.
Ткаченко Н.Г.
За участю: представників ВАТ “Тернопільобленерго» Кицкая Я.М.,
доручення № 4264/08 від 14.10.2002 р., Магдич О.О., доручення
№ 4268/08 від 11.10.2002 р., Янчак Г.Р., довіреність від
11.04.2002 р.
представника ДПІ у м. Тернополі Завірохіної І.О., довіреність
від 16.10.2002 р. № 31984/7/10-015.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну
скаргу Державної податкової інспекції у м. Тернополі
на рішення господарського суду Тернопільської області від
21.01.2002р. по справі № 13/25-3613 та постанову Львівського
апеляційного господарського суду від 01.04.2002 р. по справі
№ 13/25-3613 за позовом Відкритого акціонерного товариства
“Тернопільобленерго» до Державної податкової інспекції у
м. Тернополі
про визнання недійсним рішення ДПІ у м. Тернополі
№ 1019/23-408/00130725/16317 від 26.07.2001 р., -
В С Т А Н О В И В:
Позивач – ВАТ “Тернопільобленерго» звернувся з позовом до суду
про визнання недійсним рішення про визнання недійсним рішення
ДПІ у м. Тернополі № 1019/23-408/00130725/16317 від 26.07.2001
р. про застосування до ВАТ “Тернопільобленерго» в особі
Заліщицького району електричних мереж фінансових санкцій на суму
255158,40 грн. за порушення Закону України “Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
посилаючись на
те, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам закону.
Рішенням господарського суду Тернопільської області від
21.01.2002 р. по справі № 13/25-3613 (суддя Стопник С.Г.) позов
ВАТ “Тернопільобленерго» задоволений.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
01.04.2002 р. у справі № 13/25-3613 (судді Процик Т.С., Галушко
Н.А., Юрченко Я.О.) рішення господарського суду Тернопільської
області від 21.01.2002 р. по справі № 13/25-3613 залишено без
змін, а апеляційна скарга Державної податкової інспекції у
м. Тернополі - залишена без задоволення.
В касаційній скарзі відповідач - Державна податкова інспекція у
м. Тернополі просить рішення господарського суду Тернопільської
області від 21.01.2002 р. по справі № 13/25-3613 та постанову
Львівського апеляційного господарського суду від 01.04.2002 р.
по справі № 13/25-3613 скасувати, посилаючись на те, що як вони
постановлені з неправильним застосуванням норм матеріального
права, що регулюють питання податкового законодавства.
Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представників
сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи
касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи і було встановлено судом, ДПІ
у м. Тернополі проведена комплексна документальна перевірка
діяльності позивача в особі Заліщицького РЕМ на предмет
дотримання вимог податкового законодавства. За результатами
даної перевірки було складено акт № 1088/23-408 від 16.07.2001
р. і на підставі якого відповідачем було прийнято рішення
№ 1019/23-408/00130725/16317 від 26.07.2001 р. про застосування
та стягнення фінансових санкцій за порушення Закону України “Про
застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері
торгівлі, громадського харчування та послуг».
В акті перевірки зазначено, що Заліщицьким РЕМ з 23.02.2001 р.
по 01.03.2001 р. вироблено власної електроенергії на суму 18
325,44 грн., а загальне поступлення електроенергії – на суму 18
325 грн., та в період з 1.03.2001 р. по 29.03.2001 р. вироблено
власної електроенергії на суму 105 231,49 грн., а загальне
поступлення на суму 568 489 грн., що в процентному відношенні
власне виробництво склало відповідно 11 та 18 відсотків
загального поступлення електроенергії. Готівка за вказані
періоди поступила відповідно 23 383,34 грн. та 36 854,28 грн., а
тому, як вважає відповідач, з набранням чинності Закону України
“Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері
торгівлі, громадського харчування та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
,
надходження готівки за електроенергію не власного виробництва
повинно проводитись через РРО у вищевказаних періодах відповідно
89 та 82 відсотки.
Згідно ст. 9 Закону України “Про застосування реєстраторів
розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
реєстратори розрахункових операцій та
розрахункові книжки не застосовуються:
1) при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва
підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності,
крім підприємств торгівлі, громадського харчування та послуг, у
разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і
організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових
ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених
печаткою у встановленому порядку;
2) при виконанні усіх банківських операцій (крім операцій з
купівлі-продажу іноземної валюти);
3) при виконанні операцій з купівлі-продажу іноземної валюти у
разі, якщо ці операції виконуються у касах уповноважених банків
з оформленням розрахункових документів відповідно до нормативних
актів Національного банку України;
4) при продажу проїзних і перевізних документів із застосуванням
бланків суворого обліку на залізничному (крім приміського) та
авіаційному транспорті з оформленням розрахункових і звітних
документів відповідно до порядку, встановленого Кабінетом
Міністрів України за поданням Міністерства транспорту України та
Державної податкової адміністрації України.
Позивач, маючи вказану пільгу (особливий порядок) при продажі
електроенергії власного виробництва приймав готівку на повну
суму продажу такої електроенергії, оскільки процент прийняття
готів через РРО та прихідних касових ордерах по кожному
поступленню готівки ніяким нормативним документом не
передбачений.
Крім того, відповідачем в п. 2 акту перевірки від 16.07.2001 р.
№ 1088/23-408 зазначено, що обсяг розрахунків за власну
електроенергію позивача встановити не можливо, в зв’язку з
відсутністю відповідного обліку, але, в свою чергу, відповідачем
зроблений висновок, про встановлений факт правопорушення з боку
позивача. Крім того, в матеріалах перевірки відсутні будь-які
дані стосовно кількості проданої електроенергії, яка не може
збігатись з кількістю виробленої електроенергії, а також
відсутні будь-які дані стосовно того, за які періоди
отримувалась позивачем готівка з огляду на помісячну поставку та
помісячні розрахунки, які проводяться не регулярно та не в
повному обсязі. Відповідачем були застосовані штрафні санкції до
позивача не по встановлених фактах порушень, а по припущеннях,
що чинним законодавством не допускається.
Таким чином, суд як першої так і апеляційної інстанції,
дослідивши всі дійсні обставини справи, давши належну оцінку
зібраним по справі доказам, прийшов до обґрунтованого висновку,
що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду, які
викладені, в постановлених по справі, судових рішеннях.
Рішення господарського суду Тернопільської області від
21.01.2002 р. по справі № 13/25-3613 та постанова Львівського
апеляційного господарського суду від 01.04.2002 р. у справі
№ 13/25-3613 прийняті у відповідності з вимогами чинного
законодавства і підстав для їх скасування не вбачається.
На підставі викладеного та керуючись ст. 111-5, 111-7-111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Тернополі
залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Тернопільської області від
21.01.2002 р. по справі № 13/25-3613 та постанову Львівського
апеляційного господарського суду від 01.04.2002 р. по справі
№ 13/25-3613 залишити без змін.
Головуючий Чупрун В.Д.
Судді - Грек Б.М.
Ткаченко Н.Г.