ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.10.2002 Справа N 25/1176
Вищий господарський суд України у складі: судді Москаленка В.С.
– головуючий, суддів Джуня В.В. і Селіваненка В.П.
за участю представників сторін:
позивача – Момота О.В. і Янковської В.С. – старших
оперуповноважених, Ткаченко О.Є. – державного податкового
інспектора;
першого відповідача – Лементарчук Т.В.;
другого відповідача – не з’явився,
розглянувши касаційну скаргу державної податкової інспекції у
Печерському районі м. Києва (далі – ДПІ у Печерському районі
м. Києва)
на постанову Київського апеляційного господарського суду від
21.07.2002
зі справи № 25/1176
за позовом ДПІ у Печерському районі м. Києва
до першого відповідача – закритого акціонерного товариства
“Авіакомпанія “А.Т.І.”, м. Київ (далі – ЗАТ “Авіакомпанія
“А.Т.І.») та
другого відповідача – компанії “East/West Alliance Limited»
(Ірландія)
про визнання угод недійсними,
В С Т А Н О В И В:
ДПІ у Печерському районі м. Києва звернулася до господарського
суду м. Києва з позовом про визнання недійсними укладених
відповідачами договорів оренди повітряних суден від 09.01.2000
№ 0110, від 19.01.2000 № 0110 та договору фінансової оренди
(лізингу) від 19.01.2000 № 0110.
За клопотанням позивача провадження у справі зупинено до
завершення розслідування кримінальної справи № 20-3149,
порушеної за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою
статті 194 Кримінального кодексу України ( 2341-14 ) (2341-14)
(ухвала
господарського суду м. Києва від 17.09.2001).
Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.11.2001
відмовлено у задоволенні заяви ЗАТ “Авіакомпанія “А.Т.І.» про
поновлення провадження у справі.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
21.07.2002 ухвалу від 01.11.2001 скасовано, а провадження у
справі поновлено з тих мотивів, що кримінальна Справа N 20-3149
не має відношення до позовних вимог про визнання угод
недійсними.
Зазначену постанову датовано 21.07.2002 (вихідний день), хоча
розгляд апеляційної скарги ЗАТ “Авіакомпанія “А.Т.І.» на ухвалу
господарського суду міста Києва від 01.11.2001 згідно з ухвалою
Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2002 було
призначено на 21.06.2002, і на оригіналі цієї постанови є
позначки канцелярії Київського апеляційного господарського суду
від 08.07.2002 (на звороті останнього аркуша постанови) і
господарського суду міста Києва від 09.07.2002 про одержання
постанови. Проте чинне законодавство не уповноважує Вищий
господарський суд України будь-яким чином коригувати зазначену в
оскаржуваному судовому акті апеляційної інстанції дату його
прийняття, якою визначається і день набрання цим актом законної
сили. Законом не передбачено також повернення касаційної скарги,
прийнятої судом до провадження, або залишення її без задоволення
з мотивів, пов’язаних із застосуванням статті 110 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
ДПІ у Печерському районі м. Києва звернулася з касаційною
скаргою на постанову зі справи, у якій просить її скасувати та
залишити без зміни ухвалу від 01.11.2001. На підтвердження своїх
вимог ДПІ у Печерському районі м. Києва посилається на порушення
апеляційною інстанцією припису частини першої статті 79
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
згідно з якою господарський суд зупиняє провадження у справі в
разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов’язаної
з нею іншої справи органом, що вирішує господарські суди, або
відповідного питання компетентними органами. На думку названого
податкового органу, завершення розслідування у кримінальній
справі № 50-2706, виділеній в окреме провадження зі справи
№ 20-3149, може вплинути на вирішення господарського спору,
оскільки під час розслідування можуть бути встановлені
обставини, що мають значення для вирішення питання про наявність
у сторін умислу на укладення протиправних угод.
Відповідачами відзивів на касаційну скаргу не подано.
Перевіривши юридичну оцінку обставин справи, Вищий господарський
суд України дійшов висновку про невідповідність оскаржуваної
постанови вимогам закону з огляду на таке.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
про зупинення провадження у справі та його
поновлення виноситься ухвала. Ухвалу про зупинення провадження
може бути оскаржено.
Отже згадана норма не передбачає оскарження ухвали як про
поновлення, так і про відмову у поновленні провадження зі
справи.
Водночас частиною першою статті 106 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
визначено можливість
оскарження ухвал місцевого господарського суду в апеляційному
порядку лише у випадках, передбачених цим Кодексом та Законом
України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання
його банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Таким чином, Київський апеляційний господарський суд, прийнявши
постанову від 21.07.2002 про скасування ухвали господарського
суду міста Києва від 01.11.2001, припустився неправильного
застосування наведених норм процесуального права, що є підставою
для скасування зазначеної постанови.
Враховуючи наведене та керуючись статтею 79, частиною першою
статті 106, статтями 111-9 - 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Постанову Київського апеляційного господарського суду від
21.07.2002 зі справи № 25/1176 скасувати.
2. Ухвалу господарського суду м. Києва від 01.11.2001 зі справи
№ 25/1176 залишити без зміни.
Суддя В. Москаленко
Суддя В. Джунь
Суддя В. Селіваненко