Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого                  Овечкіна В.Е.

суддів:                      Чернова Є.В.

                             Мілевського Й.Р.

                    за участю представників:

позивача                     Подпалова М.Г.

відповідачів                 Невської Н.С., Чумака Ю.Я.

третьої особи                Вороновської О.В.

Товарної біржі               Качана В.О.

“Дніпродзержинська”

Ліквідатора                  Талана С.Г.

розглянув в судовому         ВАТ “Дніпрошина”

засіданні касаційну скаргу

на рішення                   від 05.08.2002 господарського суду

                             Дніпропетровської області

у справі                     № Д 10/85

за позовом                   ВАТ “Дніпрошина”

                             (третя особа без самостійних вимог

                             на стороні позивача – Дніпровська

                             облрада)

до                           ЗАТ “ПромАрматура”;

                             Дніпропетровського ОКП матеріально-

                             технічного забезпечення

                             “Дніпроагротехсервіс”;

                             Товарної біржі “Дніпродзержинська”

Про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 12.03.2002 цілісного майнового комплексу Дніпропетровського ОКП матеріально- технічного забезпечення “Дніпроагротехсервіс”

Рішенням від 05.08.2002 господарського суду Дніпропетровської області ( суддя Кощеєв І.М.) в позові відмовлено з посиланням на укладення оспорюваного договору у відповідності з вимогами Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (2343-12) та Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств” та неможливість погодження питань продажу майнового комплексу з комітетом кредиторів, обумовлену прийнятим зборами кредиторів рішенням від 20.12.2000 ( протокол № 1) про недоцільність виборів комітету кредиторів.

ВАТ “Дніпрошина” у поданій касаційній скарзі просить рішення скасувати і прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, оскільки вважає, що згідно п. 2 рішення зборів кредиторів від 20.12.2000 збори кредиторів прийняли на себе вирішення всіх питань, віднесених компетенції комітету кредиторів, однак ліквідатор в порушення вимог п. 1 ст. 25 та ч. 2 ст. 30 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (2343-12) не погодив зі зборами кредиторів порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна і самостійно на свій розсуд реалізував майно банкрута на аукціоні, який відбувся 04.03.2002, з подальшим безпідставним укладенням договору купівлі-продажу від 12.03.2002. Окрім того, скаржник вказує на порушення вимог ст. 15 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств” щодо змісту інформації про проведення продажу державного майна та строків її оприлюднення, неодержання яких згідно зі ст. 20 цього Закону може бути підставою для визнання недійсною угоди, укладеної на аукціоні, конкурсі.

Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали ( фактичні обставини) справи на предмет правильності їх юридичної оцінки судом першої інстанції та заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін, дійшла висновку, що оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга – відхиленню з наступних підстав.

Ухвалою від 05.01.2000 арбітражного суду Дніпропетровської області за заявою ВАТ “Дніпрошина” було порушено справу № Б 15/22-2000 про банкрутство Дніпропетровського ОКП матеріально- технічного забезпечення “Дніпроагротехсервіс”, а ухвалою від 07.12.2000 цього ж суду визнано майнові вимоги ВАТ “Дніпрошина” до боржника в сумі 2060234,45 грн.

Згодом 20.12.2000 були проведені збори кредиторів Дніпропетровського ОКП “Дніпроагротехсервіс”, які прийняли рішення про недоцільність створення кредиторів ( протокол № 1), що не заперечується позивачем.

Закон України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (2343-12) не передбачає можливості делегування повноважень комітету кредиторів будь-яким іншим органам, які створюються в ході розгляду справи про банкрутство, оскільки це може призвести до штучної заміни легітимного органу, а тому не заслуговують на увагу посилання скаржника в обґрунтування своїх заперечень на оформлення п. 2 протоколу № 1 зборів кредиторів передачі функцій комітету кредиторів зборам кредиторів. В зв'язку з цим суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що ліквідатор не мав можливості погоджувати з комітетом кредиторів порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна, як того вимагає ст. 30 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (2343-12) та при вирішенні питань продажу майнового комплексу боржника на аукціоні діяв в межах належних йому повноважень. Адже, згідно зі ст.ст. 25, 30 зазначеного вище закону ліквідатор виконує повноваження керівника ( органів управління) банкрута, реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, а після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута. Інший порядок продажу майна другого відповідача не був встановлений, що враховано судом, а тому наявна реалізація майна боржника на аукціоні не суперечить вимогам чинного законодавства.

Постановою від 01.11.2001 господарського суду Дніпропетровської області визнано банкрутом Дніпропетровське ОКП матеріально - технічного забезпечення “Дніпроагротехсервіс”, ліквідатором призначено Талана Л.Г. в подальшому 04.03.2002 на товарній біржі “Дніпродзержинська” відбулися біржові торги ( аукціон) з продажу майнового комплексу банкрута, переможцем яких став ЗАТ “Промарматура” ( перший відповідач), який запропонував за об'єкт 2146463 грн., що оформлено протоколом торгів № 01/л від 04.03.2002.

Проведенню аукціону передувало опублікування за 30 календарних днів до дати проведення у газеті “Товарна біржа” № 3(58) від 04.02.2002 (розповсюджується на території всіх регіонів України) оголошення про проведення публічних торгів ( аукціону), чим спростовуються твердження позивача про недотримання зазначеного терміну. ЗАТ “Промарматура” як переможець торгів у встановлений законом десятиденний строк з дня проведення аукціону сплатив повну вартість придбаного майнового комплексу.

Водночас судом першої інстанції встановлено легітимність повноважень товарної біржі “Дніпродзержинська” на проведення торгів та аукціонів з продажу державного майна з посиланням на відповідні угоди № 1077 та № 686 від 19.07.2002, укладені між біржею та Фондом держмайна України.

Також судом зафіксовано дотримання вимог щодо процедури проведення аукціону усіма учасниками, як того вимагає розділ 1V Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств”, чим спростовуються посилання скаржника на недотримання вимог ст. 15 цього закону щодо змісту інформації про об'єкт аукціонних торгів, опублікованої у газеті “Товарна біржа” за № 3(58) від 04.02.2002.

За таких обставин укладений 12.03.2002 за результатами біржових торгів договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу Дніпропетровського ОКП “Дніпроагротехсервіс” відповідає вимогам чинного законодавства про банкрутство та про приватизацію.

Оскаржуваним рішенням з достовірністю встановлено відсутність створення комітету кредиторів у справі № Б 15/22-2000 про банкрутство другого відповідача та як наслідок на підставі ст. 34 ГПК України (1798-12) відхилено як неналежні докази протоколи зборів кредиторів від 17.01.2002 № 1 та № 3, на яких ґрунтуються доводи скаржника.

Водночас колегія суддів враховує відхилення ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14-23.05.2002 по справі № Б 15/22 – 2000 клопотання ВАТ “Дніпрошина” про припинення повноважень ліквідатора, призначення нового ліквідатора, накладення заборони на укладення договору купівлі- продажу цілісного майнового комплексу банкрута, тобто фактично підтверджено правомірність використання ліквідатором повноважень по продажу майна банкрута за оспорюваним договором від 12.03.2002.

З огляду на це та інші встановлені судом фактичні обставини слід зазначити, що згідно зі ст.ст. 111-5, 111-7 ГПК України (1798-12) касаційна інстанція перевіряє на підставі вже встановлених фактичних обставин справи лише застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, тобто діє виключно в рамках юридичної оцінки обставин справи. При цьому касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази чи додатково перевіряти докази.

Отже, судова колегія не вправі в касаційному провадженні піддавати сумніву правильність оцінки доказових матеріалів в їх сукупності, наданої судом в оскаржуваному рішенні.

В зв'язку з цим відхиляються порушені у скарзі питання щодо доведеності обставин передачі повноважень комітету кредиторів зборам кредиторів згідно рішення цих зборів від 20.12.2000 та доводи скаржника щодо неврахування судом протоколів від 17.01.02 № 1 та № 3, як такі, що виходять за межі юрисдикції касаційної інстанції.

Зважаючи на наведене, колегія дійшла висновку про правомірність послідовного застосування судом до спірних правовідносин норм законодавства про банкрутство та приватизацію та відсутність будь-яких підстав вважати, що судом помилково застосоване матеріальне чи процесуальне право в розрізі даного спору.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7 - 111-9, 111-11 ГПК України (1798-12) , суд П О С Т А Н О В И В :

Рішення від 05.08.2002 господарського суду Дніпропетровської області у справі № Д10/85 залишити без змін, а касаційну скаргу ВАТ “Дніпрошина” – без задоволення. Заходи стосовно забезпечення позову, викладені в ухвалі ВГСУ від 24.09.2002 р. вважати такими, що втратили чинність.