ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.10.2002 Справа N 17-5-20-26/5-9/563
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Кочерової Н.О.,
суддів: Рибака В.В.,
Уліцького А.М.
розглянувши Струмківської сільської ради
касаційну скаргу Татарбунарського району Одеської області
на постанову від 28.05.2002 Одеського апеляційного
господарського суду
у справі № 17-5-20-26/5-9/5632
господарського суду Одеської області
за позовом Сільськогосподарського ЗАТ “Струмок”
до Струмківської сільської ради
про Визнання недійсним рішення сільської ради
за зустрічним Струмківської сільської ради
позовом
до Сільськогосподарського ЗАТ “Струмок”
Про визнання недійсним рішення загальних зборів та рішення
виробничих підрозділів КСП “Струмок”
за участю представників сторін
від відповідача: у засідання не прибули
від позивача: у засідання не прибули
В С Т А Н О В И В:
31.08.2000р. Сільськогосподарське закрите акціонерне товариство
“Струмок” (надалі скорочено: СЗАТ”Струмок”) звернулося до
арбітражного суду Одеської області з позовом до Струмківської
сільської ради про визнання недійсним рішення Струмківської
сільської ради від 04.08.2000р. “Про передачу земельних часток
\паїв в натурі з земель колективної власності КСП “Струмок”.
Позивач вважає, що набув прав на користування земельними
ділянками на умовах оренди після реорганізації КСП
“Струмок”14.03.2000 р. відповідно до постанови Кабінету
Міністрів України від 24.01.2000р. № 119 “Про затвердження
порядку реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв)”,
наказу Держкомзема України від 17.01.2000р. № 5 “Про
затвердження типового договору оренди земельної частки (паю)”.
Оскаржене позивачем рішення, як наведено у позові, суперечить
ч. 2 ст. 14 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
частин 2-5 ст. 5,
частин 4, 8 ст. 17, ч. 6 ст. 31 Земельного кодексу України, ч. 9
ст. 9 Указу Президента України від 03.12. 1999р. № 1529\99 та
ч. 10 ст. 59 Закону України “Про місцеве самоврядування”, які
передбачають права розпорядження земельними частками (паями)
громадянами-членами колективних сільгосппідприємств наданими у
натурі після їх вибуття з колективного підприємства з
додержанням встановленого чинним законодавством порядку передачі
земельних ділянок та право оскарження незаконних рішень
прийнятих радою.
Набуття земельних ділянок відповідачем відбулося після рішення
загальних зборів КСП”Струмок” про виділення громадянам, з якими
позивач уклав договори оренди земельних ділянок, загальною
площею 266,94 га, згідно земельних сертифікатів і узгодженої
схеми паювання.
Як орендар, позивач вважає, що оскаржене ним рішення відповідача
порушує його права і підлягає визнанню недійсним.
Рішенням арбітражного суду Одеської області від 13.10.2000р.
(суддя Пироговський В.Т.) позов було задоволено на підставі
висновку про відсутність згоди попереднього власника земель про
вилучення земельних ділянок та документів про реорганізацію КСП,
тому відповідач не мав права приймати рішення про вилучення
земельних ділянок.
Постановою заступника голови арбітражного суду Мазура Д.Т. від
02.02.2001р. рішення арбітражного суду скасоване, а провадження
у справі припинене, оскільки позивача не визнано власником або
користувачем земельних ділянок, а правомірність вилучення і
надання паїв земельних часток громадянам стосується прав
громадян і пов’язано з їх участю у розгляді справи, тому за
предметом спору, відповідно ст.ст. 1, 21 АПК України (діючого на
момент розгляду справи) такий спір не підвідомчий вирішенню
арбітражним судам.
Постановою Вищого арбітражного суду від 15.06.2001р. рішення від
13.10.2000р. та постанова заступника голови арбітражного суду
від 02.02.2001р. скасовані, а справа направлена на новий розгляд
до арбітражного суду Одеської області з мотиву невідповідності
висновків викладених у постанові ст.ст. 1, 2, 12, 21 АПК
України, які визнають права юридичної особи звернутися до
арбітражного суду для захисту його порушених прав ненормативним
актом виданим органом місцевого самоврядування, а також
урахувавши неповне дослідження судом обставин реформування прав
власності на землю у КСП “Струмок” та додержання порядку
розпаювання колективного сільгосппідприємства і видачі його
членам земельних сертифікатів на право земельної частки (паю).
4.07.2001р. господарський суд Одеської області прийняв до
розгляду справу відповідно постанови ВАСУ від 15.06.2001р.
Відповідач подав зустрічний позов до ЗАТ “Струмок” про визнання
недійсним рішення загальних зборів КСП “Струмок” від
23.02.2000р. та рішення зборів його виробничих підрозділів.
Ухвалою від 14.08.2001р. господарський суд (суддя Никифор- чук
М.І.) провадження у справі було припинено оскільки дійшов
висновку, що рішення відповідача про вилучення земель КСП
“Струмок” пов’язане з наданням громадянам прав на землю, видачею
земельних сертифікатів і правова оцінка цього рішення суттєво
зачіпає інтереси громадян їх прав власності на землю.
Виходячи з встановлених обставин та керуючись ст. 21 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
та абз.3, 6, п. 2 постановою Верховного Суду України
“Про практику застосування судами земельного законодавства при
розгляді цивільних справ” дійшов висновку про непідвідомчість
справи господарським судам.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
20.11.2001р. (колегія у складі: головуючого Таценко Н.Б., суддів
Сидоренко М.В., Разюк Г.П. ) ухвалу від 14.08.2002р. скасовано,
а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції з
мотиву невиконання вказівки наглядової інстанції та неповного
з’ясування обставин у справі.
Рішенням господарського суду від 20.02.2002р. (суддя Ткачук
І.А.) позов було задоволено, оскільки суд визнав доведеним факт
відсутності на момент прийняття оскарженого рішення відповідача
схеми поділу земель колективної власності на частки (паю), а
зазначені у цьому рішенні земельні ділянки вилучені передані
власникам паїв без згоди власника, що є порушенням ст. 31 ЗК
України.
Посилання відповідача на добровільну відмову КСП “Струмок” від
прав на належну йому земельну площу за рішенням загальних зборів
членів КСП “Струмок” від 23.02.2000 не прийнято до уваги за
відсутністю відповідної заяви власника.
Одночасно суд визнав позивача належним землекористувачем, чиї
права порушені рішенням відповідача.
Ухвалюючи рішення суд послався на ст. 31 ЗК України, ч. 1 ст. 26
Закону України “Про місцеве самоврядування”, яким суперечить
рішення відповідача про вилучення земель від КСП “Струмок” та
надання певним громадянам у власність земельних часток.
Ухвалою від 24.12.2001р. господарського суду (суддя Ткачук І.О.)
зустрічна позовна заява не прийнята до розгляду на підставі п. 1
ст. 62 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
з мотиву непідвідомчості
господарським судам спорів про визнання недійсними рішень
загальних зборів КСП “Струмок” та структурних підрозділів.
Апеляційний господарський суд (у складі суддів: головуючого
Мацюри П. Ф., судді Єрмілова Г.А., Лашина В.В.), розглянувши
апеляційні скарги на рішення від 20.02.2002р., постановою від
14-28.05.2002р. це рішення залишив без змін, а ухвалу від
24.12.2001р. про відмову у прийняті зустрічного позову частково
змінив повернувши зустрічну позовну заяву без розгляду, визнавши
зустрічний позов не пов’язаним з первісним позовом і не
з’ясувавши правової природи рішення загальних зборів – інтересів
учасників зборів.
Апеляційна інстанція погодилась із висновками викладеними у
рішенні щодо недодержання відповідачем при прийняті рішення від
04.08.2000р. приписів ст.ст. 17, 27, 31 ЗК України, вилучення
земель без згоди власників та не сприймання, як згоди, обставин
надання земель в оренду, оскільки орендні відносини регулюються
Законом України “Про оренду землі” і без звернення до суду
припинення права на землю є порушенням земельного законодавства.
У касаційній скарзі ставиться вимога про скасування прийнятих у
справі ухвали від 24.12.2001р., рішення від 20.02.2002р. суду
першої інстанції і постанови від 14-28.05.2002р. та припинення
провадження у справі посилаючись на ст. ст. 1, 21 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, ст.ст. 158-161 ЗК України, виходячи із
зацікавленості громадян у захисті їх прав на земельні ділянки,
що виникли з прийняттям рішення відповідача та підвідомчості
спору за його предметом органам виконавчої влади.
Заслухавши суддю-доповідача Уліцького А.М., розглянувши доводи
касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та
проаналізувавши на підставі встановлених в ній фактичних
обставин правильність застосування судами першої та апеляційної
інстанцій при прийняті оскаржуваних рішення, ухвали, постанови
норм процесуального та матеріального права Вищий господарський
суд України задовольняє касаційну скаргу з таких підстав.
У відповідності із ст.ст. 13-14 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
земля є об'єктом права власності Українського
народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють
органи державної влади та органи місцевого самоврядування в
межах, визначених Конституцією.
Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і
господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти
права власності рівні перед законом.
Право власності на землю гарантується. Це право набувається і
реалізується громадянами, юридичними особами та державою
виключно відповідно до закону.
Абзац другий п. 1, п. 6 ст. 31 Закону України “Про
сільськогосподарське підприємство” передбачає ліквідацію
сільськогосподарського підприємства у разі визнання його
банкрутом та на інших підставах, передбачених законодавчими
актами України.
Підприємство може на добровільних засадах за рішенням загальних
зборів перетворюватися в самостійні кооперативи, що створюються
із госпрозрахункових підрозділів підприємства або окремих груп
працівників. Вони наділяються правами розпоряджання продукцією
та доходами, відкриття рахунку в банківських установах. До них
переходять усі майнові права і обов'язки колишнього
підприємства.
Належним правонаступником прав та обов’язків КСП “Струмок” за
матеріалами справи визнано позивача.
Пунктами 3, 4 ст. 10 цього ж закону врегульовано право
підприємства на земельну ділянку або її частину, яке може бути
припинено в порядку і на підставах, встановлених Земельним
кодексом України, а члену підприємства, який побажав вийти з
його складу для організації селянського (фермерського)
господарства, земельна ділянка надається із земель запасу, а в
разі їх відсутності - із земель підприємства, придатних для
сільськогосподарського виробництва, в частині, що припадає на
одного члена колективу.
Указ Президента України “Про порядок паювання земель, переданих
у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і
організаціям” від 8.08.1995 року N 720/95 визначає, що в разі
виходу власника земельної частки (паю) з колективного
сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського
кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства за
його заявою здійснюється відведення земельної ділянки в натурі в
установленому порядку і видається державний акт на право
приватної власності на цю земельну ділянку.
Указ Президента України “Про невідкладні заходи щодо прискорення
реформування аграрного сектора економіки” від 3.12.1999 року
N1529/99 зобов’язує Кабінет Міністрів України, Раду міністрів
Автономної Республіки Крим, обласні та Севастопольську міську
державну адміністрацію здійснити організаційні заходи щодо
реформування протягом.12.1999 -.04.2000 року колективних
сільськогосподарських підприємств на засадах приватної власності
на землю та майно шляхом: забезпечення всім членам колективних
сільськогосподарських підприємств права вільного виходу з цих
підприємств із земельними частками (паями) і майновими паями та
створення на їх основі приватних (приватно-орендних)
підприємств, селянських (фермерських) господарств, господарських
товариств, сільськогосподарських кооперативів, інших суб'єктів
господарювання, заснованих на приватній власності (далі –
приватні формування). Це право, гарантоване частиною другою
статті 14 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, не може бути
обмежено рішеннями загальних зборів членів колективних
сільськогосподарських підприємств або будь-якими іншими
рішеннями.
Встановлені судом обставини: реорганізація КСП “Струмок”,
визначення земельних часток (паїв) членів цього підприємства,
об’єднання їх частини у СЗАТ “Струмок” з належними їм паями та
задоволення заяв певної кількості членів КСП “Струмок” про їх
вихід із членів підприємства с земельним паєм, що становить
загальну кількість 269 га., дають підстави для висновку, що
землі колишнього КСП”Струмок” з моменту його реорганізації є
об’єктом реформування колективної власності у приватну власність
колишніх його членів - фізичних осіб у відповідності з ст. 14
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, ст. 10 Закону України „Про
сільськогосподарські підприємства”.
Стаття 26 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК
України) визначає підвідомчість кількох зв'язаних між собою
вимог таким чином: при об'єднанні кількох зв'язаних між собою
вимог, з яких одні підвідомчі суду, а інші - арбітражному суду,
всі вимоги підлягають розглядові у суді.
Постановою Пленуму Верховного Суду України № 13 від 25.12.96
“Про практику застосування судами земельного законодавства при
розгляді цивільних справ” у п. 2 зазначено, що при вирішенні
питань про підвідомчість справ належить враховувати, що суди
вирішують земельні й майнові спори, пов'язані із земельними
відносинами, якщо хоча б однією з сторін у спорі є громадянин, а
виходячи з положень ст.ст. 8, 124 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, ст.ст. 5, 17, 26-28, 31, 42-44, 51, 103-105,
107, 112, 114, 116 Земельного кодексу України, ст. 5 Закону
України “Про селянське (фермерське) господарство”, ст. 24 ЦПК
судам підвідомчі, зокрема, справи про вирішення спорів між
суб'єктами права колективної власності на землю і членами цих
юридичних осіб (або їх спадкоємцями) про право на земельну
частку, про захист і поновлення порушених прав власників
земельних ділянок і землекористувачів, усунення перешкод у
використанні земельних ділянок.
СЗАТ “Струмок”, як землекористувач, звернувся з позовом про
захист його порушеного права на землекористування рішенням
відповідача від 04.08.2000р. “Про порядок передачу земельних
часток (паїв) в натурі із земель колективної власності
колишнього КСП “Струмок”, згідно якого вилучено 269 га
сільськогосподарських земель з колективної власності КСП
“Струмок” та передано їх на підставі сертифікатів певним
громадянам.
Таким чином, звернувшись за захистом своїх земельних прав та з
вимогою про припинення прав громадян, яким за цим рішенням
надано земельні ділянки у натурі до господарського суду
СЗАТ”Струмок” стосується власників земельних сертифікатів на
права власності земель колишнього КСП “Струмок”, які не можуть
бути стороною у справі, згідно ст. 21 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
у
господарському суді, тому обмежені у захисті своїх прав.
Зустрічний позов Струмківської сільської ради до СЗАТ “Струмок”
про визнання недійсним рішення загальних зборів КСП “Струмок”
від 23.02.2002р. також пов’язаний з визначенням прав громадян на
одержання земельних паїв вимагає їх участі у розгляді справи.
Оскільки залучення громадян до участі у справі для вирішення
спору по суті змінює підвідомчість справи господарському суду, а
рішення прийняте у справі стосується прав та обов’язків
громадян-власників земельних сертифікатів колишнього КСП
“Струмок”, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що
ухвалу господарського суду від 14.08.2001р. про припинення
провадження у справі на підставі ч. 1 ст. 80 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
слід залишити без змін, а постанови апеляційної
інстанції від 20.11.2001р., ухвалу від 24.12.2001р., рішення від
20.02.2002р.господарського суду та постанову апеляційної
інстанції від 14-28.05.2002р. скасувати, як прийняті з
порушенням ст.ст. 13, 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Керуючись статтями 108, 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Скасувати постанову Одеського апеляційного господарського
суду від 20.11.2001р., ухвалу Одеського господарського суду від
24.12.2001р., рішення Одеського господарського суду від
20.02.2002р. та постанову Одеського апеляційного господарського
суду від 14-28.05.2002р. у справі № 17-5-20-26\5-9\5632.
2. Ухвалу Одеського господарського суду від 14.08.2001р. у
справі № 17-5-20-26\5-9\5632 залишити без зміни.
Головуючий Н.Кочерова
Судді В.Рибак
А.Уліцький