ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
Суддя І-ї інстанції: Продаєвич В.О.;
Судді апеляційної інстанції:
головуючий – Таценко Н.Б.,
судді: Сидоренко М.В., Єрмілов Г.А.;
Доповідач у суді касаційної
інстанції – Харченко В.М.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.10.2002 Справа N 17-2-18/02-1787
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Борденюк Є.М.(головуючий),
Харченка В.М.,
Яценко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві
за участю представника позивача – Медвєдєвої О.Г. та
касаційну скаргу представника відповідача – Булик Т.Л.
ВАТ “Чубівський комбінат
хлібопродуктів”
на постанову від 27.05.2002
Одеського апеляційного господарського суду
у справі № 17-2-18/02-1787
господарського суду Одеської області
за позовом ВАТ “Чубівський комбінат
хлібопродуктів”
до суб'єкта підприємницької діяльності
Булик Т.Л.
Про визнання договору недійсним та витребування майна з чужого
володіння
В С Т А Н О В И В:
У лютому 2002 року ВАТ “Чубівський комбінат хлібопродуктів”
звернулось до ДП “Територіальне міжгалузеве об'єднання “Темо”,
ТзОВ “Алмаз”, суб'єктів підприємницької діяльності – Аврамчука
В.А., Попика Ю.В., Булик Т.Л. та до Одеської філії акціонерного
банку “Укргазбанк” з позовом про визнання недійсними договорів
та витребування належного йому майна з чужого незаконного
володіння. Листом від 19.03.2002 позивач уточнив свої позовні
вимоги і просив суд визнати право власності на цілісний майновий
комплекс – млин, зобов'язати суб'єкта підприємницької діяльності
Булик Т.Л. повернути зазначене майно та звільнити приміщення
цілісного майнового комплексу. Крім того, позивачем додатково
заявлені клопотання про виключення з числа відповідачів - ДП
“Територіальне міжгалузеве об'єднання “Темо”, ТзОВ “Алмаз”,
суб'єктів підприємницької діяльності – Аврамчука В.А., Попика
Ю.В. та Одеську філію акціонерного банку “Укргазбанк”, які були
задоволені господарським судом Одеської області ухвалами від
19.03.2002 та від 25.03.2002.
Рішенням господарського суду Одеської області від 25.03.2002
позовні вимоги ВАТ “Чубівський комбінат хлібопродуктів”
задоволені. Визнано право власності позивача на цілісний
майновий комплекс – млин, який знаходиться за адресою: Одеська
область, Котовський район, с.Чубівка, вул. Заводська, 7.
Зобов'язано суб'єкта підприємницької діяльності Булик Т.Л.
звільнити приміщення цілісного майнового комплексу та повернути
його власнику - ВАТ “Чубівський комбінат хлібопродуктів”.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
27.05.2002 вищезазначене рішення суду було скасовано та
припинено провадження у справі.
В касаційній скарзі позивач просить постанову Одеського
апеляційного господарського суду від 27.05.2002 скасувати,
рішення господарського суду Одеської області від 25.03.2002
залишити без змін. На думку позивача, при прийнятті постанови
від 27.05.2002 апеляційним судом порушені норми матеріального та
процесуального права, зокрема суд неправильно застосував ст. 41
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, ст. 145 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, ст.ст. 1, 21 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та взагалі
не застосував ст. 469 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Відзиву на касаційну скаргу відповідач до Вищого господарського
суду не надіслав.
Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представників
сторін, перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд
України знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає
задоволенню частково.
До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до рішення
арбІтражного суду Одеської області від 28.04.2000 по справі
№ 17-1-6/2357 за позовом ТОВ “Алмаз” до ВАТ “Чубівський комбінат
хлібопродуктів”, а також відповідно до ухвали цього ж суду від
24.05.2000, що постановлено по тій же справі, були задоволені
позовні вимоги ТОВ “Алмаз” про стягнення грошової суми у розмірі
157343,31 грн. шляхом передачі майна у вигляді млина, який
розміщувався у с.Чубівка, Котовського району, Одеської області
та належав відповідачу на праві власності.
26.05.2000 ТОВ “Алмаз” за договором купівлі-продажу продало
спірне майно громадянину Аврамчуку.
11.07.2000 громадянин Аврамчук за договором купівлі-продажу
продав це ж майно громадянину Попику, а останній, за відповідним
договором від 28.12.2000, продав його громадянці Булик.
Закриваючи провадження по справі апеляційний суд, як те
вбачається із змісту ухваленої ним постанови, виходив з того, що
до спірного майна, відповідно до угод що укладалися, мали
доторканість фізичні особи. І оскільки участь цих осіб у
розгляді справи є обов'язковою, зазначений спір, з врахуванням
суб'єктивного складу сторін на час виникнення спірних
правовідносин, на думку апеляційного суду не підлягає розгляду в
господарських судах, а має вирішуватись в суді загальної
юрисдикції.
Зазначений висновок апеляційного суду є помилковим, оскільки він
суперечить фактичним обставинам справи.
Зокрема, як це випливає з наявних у справі документів, позивач
пред'явив свої вимоги до Булик, як до суб'єкту підприємницької
діяльності. У цьому зв'язку, відповідно до вимог діючого
процесуального законодавства, апеляційний суд повинен був
переглянути рішення суду першої інстанції по суті, а не
закривати провадження у справі за тих підстав, що спірне майно
Булик набула за договором як фізична особа.
Крім того. Із змісту рішення господарського суду Одеської
області від 25.03.2002 вбачається, що, задовольняючи позов, суд
виходив з того, що судове рішення від 28.04.2000, за яким ТОВ
“Алмаз” набуло право власності відносно спірного майна, було
скасоване та постановлене нове, яким у позові цьому товариству
відмовлено. Зазначені обставини суд з правової точки зору оцінив
як такі, коли підстава, на якій придбано майно, згодом відпала,
а тому у відповідача, згідно до ст. 469 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
,
виникло зобов'язання повернути придбане майно його першому
власнику, тобто ВАТ “Чубівський комбінат хлібопродуктів”.
Відповідно до наявних матеріалів справи, постановою Вищого
арбітражного суду України від 27.06.2001 рішення арбітражного
суду Одеської області від 28.04.2000 по справі № 17-1-6/2357
було дійсно скасоване, а справа направлена на новий розгляд. В
ході такого, рішенням господарського суду Херсонської області
від 09.08.2001 в позові ТОВ “Алмаз” до ВАТ “Чубівський комбінат
хлібопродуктів” про звернення стягнення на майно відмовлено.
Вірно встановивши зазначені обставини справи, суд першої
інстанції дав їм неправильну юридичну оцінку.
Відповідно до ст. 469 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, особа, яка одержала
майно за рахунок іншої особи без достатньої підстави,
встановленої законом або договором, зобов'язана повернути
безпідставно придбане майно цій особі. Такий же обов'язок
виникає, коли підстава, на якій придбано майно, згодом відпала.
Таким чином, згідно диспозиції зазначеної правової норми,
зобов'язання повернути безпідставно придбане майно виникає
тільки у тієї особи, яка його одержала за рахунок іншої без
достатніх підстав, або за певними підставами, які згодом
відпали.
Відповідно до фактичних обставин справи, які були встановлені
апеляційним судом, Булик не мала ніякого відношення до тих
правових підстав, за якими спірне майно набуло ТОВ “Алмаз”, і
які згодом відпали. Відповідні права відносно цього ж майна вона
набувала за інших підстав, а саме за угодою купівлі-продажу яку
було нею укладено з громадянином Попиком.
Таким чином, постановивши рішення про витребування майна у
відповідача на підставі ст. 469 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, суд
першої інстанції порушив матеріальну норму права, оскільки
остання не могла бути застосована для вирішення спірних
правовідносин, які склалися між тими особами, що були залучені
до участі у справі.
Оскільки витребування майна власником від добросовісного
набувача, за ст.ст. 145, 148 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
є інститутом,
який має іншу правову природу у порівнянні з тими
зобов'язаннями, що виникають внаслідок придбання або збереження
майна за рахунок коштів іншої особи без достатніх підстав, Вищий
господарський суд не приймає до уваги посилання позивача на ті
обставини, що у даному випадку майно вибуло у нього з володіння
поза його волею. Такі посилання суд не приймає до уваги ще й за
тієї причини, що зазначені позивачем обставини не були предметом
дослідження у суді першої інстанції, а до розгляду справи не
залучалось відповідне коло осіб.
Наведене дає підстави для скасування постановлених по справі
судових рішень та прийняття нового рішення про відмову у
задоволенні позову.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-10, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд
України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ВАТ “Чубівський комбінат хлібопродуктів”
задовольнити частково.
Рішення господарського суду Одеської області від 25.03.2002 та
постанову Одеського апеляційного господарського суду від
27.05.2002 по справі № 17-2-18/02-1787 скасувати.
В задоволенні позову ВАТ “Чубівський комбінат хлібопродуктів”
відмовити.
Головуючий Борденюк Є.М.
С у д д я Харченко В.М.
С у д д я Яценко О.В.