ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.10.2002 Справа N 16/40
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Кочерової Н.О.,
суддів: Рибака В.В.,
Уліцького А.М.
розглянувши АБ “Донвуглекомбанк”
касаційну скаргу
на постанову від 18.06.2002 Донецького апеляційного
господарського суду
у справі № 16/40
господарського суду Донецької області
за позовом АБ “Донвуглекомбанк”, м. Донецьк
до ВАТ “Зугреська ковбасна фабрика”
про стягнення 135410,78 грн.
за зустрічним ВАТ “Зугреська ковбасна фабрика”
позовом
до АБ “Донвуглекомбанк”, м. Донецьк
Про визнання недійсним кредитного договору
за участю представників сторін
від відповідача: у засідання не прибув
від позивача: Сальнікова І.А. – дов. від 01.08.2002р.
№ 01/1079
В С Т А Н О В И В:
25.12.2001р. АБ “Донвуглекомбанк” звернувся до господарського
суду з позовом до ЗАТ “Зугреська ковбасна фабрика” про стягнення
застави у відшкодування заборгованості по кредитній угоді
укладеній сторонами № 32 від 02.12 1997р. та у відповідності з
договором застави від 10.12.97. Від імені позивача позов
підписано головою ліквідаційної комісії АБ “Донвуглекомбанк”.
У позовній заяві наведена заборгованість відповідача у сумі
135410,59 грн., у тому числі борг по кредиту - 22196,69 грн.,
сума процентів - 50409,60 грн., пеня по кредиту - 20309,97грн.,
пеня по процентам - 42.494,52 грн. Правовою підставою позову
зазначені ст.ст. 21, 161, 162 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
та ст. 20
Закону України “Про заставу”.
Відповідач позов не визнав пославшись на невиконання позивачем
кредитної угоди, який перерахував замість передбачених кредитним
договором 100000 грн. тільки 34370 грн., що обмежило можливість
одержання передбачених доходів відповідачем, відповідно
спроможність повернення кредиту, а також завищення вимог до
об’єкту застави вартістю 227707грн., відсутність повноважень у
особи, що підписала кредитний договір з боку товариства, на
укладання договору на суму 100000грн., збіг строку позовної
давності на стягнення заборгованості по кредитному зобов’язанню.
5.02.2002р. ВАТ “Зугреська ковбасна фабрика” подало зустрічний
позов до АБ “Донвуглекомбанк” про визнання недійсним кредитного
договору від 02.12.1997р. № 32 та договору застави від
10.12.1997р. на підставі ст. 50 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
., у
зв’язку з укладанням договорів з боку товариства неповноважною
особою.
Прийнявши до провадження позов та зустрічний позов господарський
суд рішенням від 04.03.2002р. \суддя Манжур В.В.\ у задоволені
позову АБ “Донвуглекомбанк” і зустрічного позову ВАТ “Зугреська
ковбасна фабрика” відмовив, а договір застави від 10.12.97
розірвав, оскільки встановив невідповідність суми наданого
кредиту вартості заставленого майна, мотивуючи висновок
ст.ст. 153-154, 178, 181ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, ст. 3 Закону
України “Про заставу” та ст.ст. 82-84 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду \колегія
суддів Дзюба О.М. - головуючий, судді Агапон О.Л., Акулова Н.В.\
від 18.06.2002р. рішення господарського суду змінено в частині
задоволення зустрічного позову частково. Погоджуючись із
висновком господарського суду щодо порушення банком умов
кредитного договору, погіршення в зв’язку з цим фінансового
становища позичальника та невідповідності суми кредиту вартості
заставленого майна, керуючись ст.ст. 215, 181 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
апеляційна інстанція первісний позов залишила
без задоволення. За відсутністю дійсної вимоги \кредита у сумі
100000грн.\ договір застави від10.12.97 на підставі ст. 50 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
визнано недійсним. В решті рішення залишено
без змін.
У касаційній скарзі ставиться вимога про скасування рішення
господарського суду та постанови апеляційної інстанції, як
невідповідних чинному законодавству, зокрема, Положенню НБУ “Про
кредитування” затвердженому правлінням НБУ Постановою № 246 від
28.09.95 та встановленому порядку видачі кредиту з урахуванням
кредитної лінії та ліміту. Посилаючись на ст. 25 Закону України
“Про заставу” позивач вважає, що застава здійснена на дійсній
вимозі – наданого кредиту. Скаржник просить скасувати постанову
та задовольнити позов про стягнення заставленого майна.
Заслухавши суддю-доповідача Уліцького А.М., розглянувши доводи
касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та
проаналізувавши на підставі встановлених в ній фактичних
обставин правильність застосування судами першої та апеляційних
інстанцій при прийняті оскаржуваних рішення та постанови норм
процесуального та матеріального права Вищий господарський суд
України не задовольняє касаційну скаргу з таких підстав.
Постанова НБУ N 246 від 28.09.95 “Про затвердження Положення про
кредитування та Тимчасового положення про порядок рефінансування
Національним банком України комерційних банків під заставу
державних цінних паперів” визначає, що кредитні взаємовідносини
регламентуються на підставі кредитних договорів, що укладаються
між кредитором і позичальником тільки в письмовій формі, які
визначають взаємні зобов'язання та відповідальність сторін і не
можуть змінюватися в односторонньому порядку без згоди обох
сторін (п. 15).
Як вбачається з припису п. 17 Положення позичальник, що отримує
одноразовий кредит на придбання товарів чи на оплату
товарно-матеріальних цінностей у межах чинного законодавства за
контрактами, угодами, надає в банк копії цих контрактів і угод
та інші документи, які стосуються заходу, надходженнями від
якого передбачається погашення кредиту.
Відповідно до п. 19 Положення позичальник, що отримує кредит на
витрати, які не перекриваються надходженнями протягом
календарного року, надає прогнозні розрахунки необхідності в
короткостроковому кредиті на рік з поквартальною розбивкою.
П. 25 Положення визначає, що погашення заборгованості за
кредитом та відсотків за його користування здійснюється у
черговості, яка встановлюється сторонами при укладенні угоди про
надання кредиту \наведений абзац 2 пункту 25 змінено згідно з
постановою Правління НБУ від 04.04.97 р. N 80 (z0144-97)\
Відповідно ст.ст. 41, 151, 161 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
сторони
укладаючи угоду мають намір на виникнення певних прав та
обов’язків, які повинні реалізуватися у порядку визначеному
законом, договором у встановлені строки.
З встановлених обставин судами першої та апеляційної інстанції
вбачається дослідження додержання сторонами приписів пунктів 15,
17, 19, 25 Положення та ст.ст. 41, 151, 161 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
при укладанні та виконанні кредитного договору та
відсутність порушення відповідачем умов кредитної угоди.
Зокрема, не визначивши терміни повернення кредиту, процентів по
договору, фактичні строки їх сплати суд визнав, що банк порушив
умови договору, підстави припинення передачі позичальнику решти
суми передбаченого кредиту позивач не обґрунтував, тому
застосування до цих обставин припису ст. 215 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
є обґрунтованим.
Висновок про погіршення фінансового стану відповідача через
обмеження кредитної суми не засновано на відповідних доказах і
не може бути визнаний відповідним матеріалам справи.
Не визначивши підстави припинення кредитування, обставини
укладання договору застави, дійсність вимоги згідно ст. 41 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
повинна визначатися виходячи з намірів
сторін, а не фактичного виконання сторонами зобов’язань,
оскільки недійсність угоди пов’язана з певними обставинами, що
виникають при укладанні договору, а розірвання договору при його
виконанні.
Оскільки позивач не довів обґрунтованість припинення
кредитування відповідача, предмет застави суперечить дійсним
умовам кредитної угоди, а будівля ковбасної фабрики пов’язана зі
здійсненням статутної мети і предметом діяльності заставодавця,
слід визнати обґрунтованим визнання договору застави недійсним у
відповідності зі ст.ст. 48, 50 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Враховуючи викладене судова колегія дійшла висновку, що
касаційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 108, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від
18.06.2002р. у справі № 16/40 залишити без змін, а касаційну
скаргу без задоволення.
Головуючий Н.Кочерова
Судді В.Рибак
А.Уліцький