Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Ткаченко Н.Г.

Суддів - Грека Б.М.

Черкащенка М.М.

За участю: представників Варвинської МДПІ Гломоздя Т.І., доручення № 21 від 21.01.2002 р.; Сіромолота В.В, доручення № 2100 від 09.10.2002 р.; Смичок В.М., доручення № 2099 від 09.10.2002 р.

представників ВАТ “Укрнафта» Канівець П. М., довіреність № юр788 від 25.10.2001 р.; Колісник Л.І. довіреність № юр 79 від 24.01.2002 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Варвинської міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області

на рішення господарського суду Чернігівської області від 12.03.2002 р. по справі № 6/143а та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2002 р. по справі № 6/143а за позовом Відкритого акціонерного товариства “Укрнафта» до Варвинської міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області

про визнання недійсним рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ВАТ “Укрнафта» звернувся з позовом до суду про визнання недійсним рішення Варвинської МДПІ № 4 від 08.02.2002 р. про стягнення податкового боргу з рахунку (рахунків) платників податків, прийняте відносно Гнідинцівського газопереробного заводу ВАТ “Укрнафта”.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 12.03.2002 р. у справі № 6/143а (суддя Блохіна Ж.В.) позов ВАТ “Укрнафта» був задоволений повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2002 р. у справі № 6/143а (судді Острович С.Е., Алданова С.О., Волинець А.П. ) рішення господарського суду Чернігівської області від 12.03.2002р. по справі № 6/143а залишено без змін, а апеляційна скарга Варвинської МДПІ залишена без задоволення.

В касаційній скарзі відповідач Варвинська МДПІ просить скасувати рішення господарського суду Чернігівської області від 12.03.2002 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 1.07.2002 р. посилаючись на те, що вони постановлені з неправильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють питання податкового законодавства.

В судовому засіданні 10.10.2002р. представниками Варвинської МДПІ було заявлене клопотання про зупинення провадження у справі № 6/143а до завершення ліквідаційної процедури банку “України” з посиланням на те, що податкові проплати позивача не надійшли до відповідних бюджетів з вини банку-переказувача і в даний час неможливо компенсувати бюджету неотримані податкові кошти.

Заявлене клопотання про зупинення провадження по справі колегією суддів залишене без задоволення.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи і було встановлено судом, Варвинською МДПІ 08.02.2002 р. прийнято рішення № 4 про стягнення податкового боргу з рахунку (рахунків) платників податків, яким на підставі п. 8 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні» та п.п. 10.1.1. ст. 10 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» вирішено з платника податків Гнідинцівського газопереробного заводу ВАТ “Укрнафта» стягнути узгоджену суму податкового боргу: ПДВ в сумі 2943479 грн. та податок на прибуток в сумі 2679500 грн.

Відповідач виходив з того, що згідно облікової картки особового рахунку платника податків Гнідинцівського газопереробного заводу ВАТ “Укрнафта» кошти в сумі 4 млн. грн. як переплата по податку на прибуток та 3,033 млн. грн. по ПДВ не значиться, а тому недоїмка, яка виникла, підлягає стягненню.

Згідно платіжних доручень № 1906 та № 1907 від 30.05.2001 р. Гнідинцівський ГПЗ перерахував зі свого рахунку на відповідні рахунки до Державного казначейства через Варвинське ТВБВ Чернігівської дирекції банку “Україна” відповідно 4 млн. грн. податку на прибуток та 3,03 млн. грн. податку на додану вартість, про що банком зроблені відповідні відмітки на платіжних дорученнях.

Надходження коштів до Державного бюджету на рахунки, відкриті в УДК Чернігівської області на ім’я відділення Державного казначейства у Варвинському районі в сумі 4 млн. грн. та 3,033 млн. грн. по вищевказаних платіжних дорученнях Гнідинцівського ГПЗ, не було, про що зазначається у листі відділення Державного казначейства у Варвинському районі від 21.02.2002 р. № 03-10/009.

Згідно п. 1.3 ст. 1 Закону України “Про платіжні системи та переказ грошей в Україні” (2346-14) , під датою валютування платежу потрібно розуміти зазначену платником у розрахунковому документі або у документі на переказ готівки дату, починаючи з якої гроші, переказані платником отримувачу, переходять у власність отримувача. Таким чином, кошти у сумі 3,033 млн. грн. та 4 млн. грн. перейшли у власність отримувача – Державного казначейства 30.05.2001 р.

Відповідно до ч. 4 п. 32.2 ст. 32 Закону України “Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» отримувач коштів має право на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ.

Використовуючи передбачене вищезазначеним Законом право, на підставі акту звірки № 13/24-04 від 06.08.2002 р. з платником податку та акту звірки Варвинської МДПІ з Варвинським ТВБВ Чернігівської дирекції банку “Україна», Варвинська МДПІ звернулась з кредиторською вимогою до ліквідаційної комісії банку “Україна», яка визнала ці вимоги в сумі 7840427, 58 грн., у тому числі і суми 3033000 грн. та 4000000 грн., перераховані Гнідинцівським ГПЗ.

Згідно п.п. 16.5.1 ст. 16 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за порушення строків зарахування податків, зборів (обов’язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених законодавством, з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, у розмірах, встановлених для відповідного податку, збору (обов’язкового платежу), а також несе відповідальність, встановлену цим Законом, за порушення порядку, своєчасності та повного внесення податку, збору (обов’язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків, зборів (обов’язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів або державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Закон України “Про порядок погашення забов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондам” зокрема п.п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8, п. 16.3 ст. 16 виконання платником зобов’язання по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов’язання пов’язує з моментом подання в банк платіжного доручення та перерахування сум податку. Здійснення платником будь-яких інших додаткових дій, крім подання платіжних документів, чинним законодавством не передбачено.

Таким чином, позивач правомірно скористався своїм правом зарахувати 4 млн. грн. податку на прибуток і 3,033 млн. грн. податку на додану вартість в рахунок зобов’язань, визначених в податкових деклараціях за вересень, жовтень, листопад, грудень 2001 р. та січень 2002 р., поскільки згідно п. 21.3 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п. 7.7.3 Закону України “Про податок на додану вартість” (168/97-ВР) платник податків має право на відшкодування з бюджету податкових платежів, що надміру до бюджету, або на зменшення платежів до цього бюджету у майбутніх періодах.

Дослідивши всі в сукупності обставини справи, давши належну оцінку зібраним по справі доказам суд, як першої так і апеляційної інстанції прийшов до обгрунтованого висновку, що позовні вимоги ВАТ “Укрнафта» про визнання недійсним рішення Варвинської МДПІ № 4 від 08.02.2002р. про стягнення податкового боргу з рахунку (рахунків) платників податків, підлягають задоволенню.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду, які викладені в рішенні та апеляційній постанові.

Рішення господарського суду Чернігівської області від 12.03.2002 р. по справі № 6/143а та постанова Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2002 р. постановлені у відповідності з вимогами чинного законодавства і підстав для їх скасування не вбачається.

На підставі викладеного та керуючись ст. 111-5, 111-7-111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Варвинської міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Чернігівської області від 12.03.2002 р. по справі № 6/143а та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2002 р. по справі № 6/143а залишити без змін.