ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.10.2002 Справа N 1/6/45
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
Головуючого судді Кузьменка М.В.,
суддів Васищака І.М.,
Палій В.М.,
розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства
“Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в
особі Запорізької АЕС на постанову Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 25.06.2002р.
у справі № 1/6/45 господарського суду Запорізької області
за позовом Акціонерного товариства закритого типу
“Електропівденмонтаж-10”
до відповідача Державного підприємства “Національна атомна
енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Запорізької АЕС
про стягнення 13432030,62грн.
за участю представників:
АТЗТ “Електропівденмонтаж-10” – Поддубна І.В. за дов. від
06.02.2002р. № 01-01/233;
ДП “НАЕК “Енергоатом” – Носиков О.О. за дов. від 25.07.2002р.
В С Т А Н О В И Л А :
Акціонерне товариство закритого типу “Електропівденмонтаж-10”
звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом
про стягнення з відповідача 13432030,62грн. заборгованості за
виконані роботи за умовами договору № 2КРЕ-2000 від 03.12.99р.,
у т.ч. 12624088,95грн. основної заборгованості та 807941,67грн.,
яка включає суму збитків від інфляції та три відсотки річних,
нарахованих за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань (Іт.
а.с.4).
Заявою від 19.02.2002р. позивач уточнив предмет спору та просив
стягнути з відповідача 12473890,15грн. збитків, заподіяних
невиконанням умов договору щодо оплати виконаних робіт (Іт.
а.с.37-38), яка відкликана позивачем (Іт. а.с.41).
Відповідно до заяви позивача про уточнення позовних вимог від
25.02.2002р., він просить стягнути з відповідача лише
заборгованість за виконані роботи у сумі 12574088,95грн. (Іт.
а.с.44).
Рішення господарського суду Запорізької області від 26.02.2002р.
заявлений позов задоволено. Відповідно до рішення суду з
Державного підприємства “НАЕК “Енергоатом” в особі Запорізької
АЕС на користь АТЗТ “Електропівденмонтаж-10” стягнуто
12574088,95грн. (3т. а.с.175-176). При цьому, суд першої
інстанції виходив з того, що:
- позивач виконав підрядні роботи, що підтверджується актами
приймання виконаних робіт;
- відповідач не виконав належним чином свої зобов’язання по
оплаті підрядних робіт після звернення позивача з вимогою про
виконання такого зобов’язання.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 25.06.2002р. рішення господарського суду Запорізької області
від 26.02.2002р. залишено без змін (3т. а.с.223-224).
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ДП “НАЕК
“Енергоатом” в особі Запорізької АЕС звернулося до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх
скасувати, а у позові відмовити. Оспорюючи законність винесених
у справі судових актів, скаржник вказує на те, що суди:
- невірно застосували ст.ст. 4,5,161,162 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, оскільки строк та форма оплати виконаних робіт
повинна узгоджуватись шляхом підписання сторонами додаткових
угод, які не були укладені, отже позивач вимагає оплати
виконаних робіт грошовими коштами в односторонньому порядку;
- невірно дійшли висновку щодо настання строку виконання
зобов’язання з оплати виконаних робіт помилково застосував до
спірних відносин ст. 165 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, оскільки строк
оплати виконаних робіт теж повинен узгоджуватись шляхом
укладення додаткової угоди;
- не застосували ст. 172 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, яка визначає
право вибору боржником однієї з двох чи більше дій, які він
зобов’язаний вчинити (виконання альтернативного зобов’язання).
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить
касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції при вирішенні даного
спору по суті заявлених вимог встановлено наступне.
03.12.99р. між сторонами у справі укладено договір № 2КРЕ-2000
на виконання робіт по ремонту об’єктів Запорізької АЕС, який
вірно віднесений судами за своєю правовою природою до договору
підряду.
Відповідно до умов укладеного договору, позивач виконав підрядні
роботи, що підтверджується актами приймання виконаних робіт за
січень-грудень 2000р., на загальну суму 14946134,40грн.
В силу ст. 345 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, замовник зобов’язаний
оплатити виконану підрядчиком роботу після здачі всієї роботи,
якщо інше не встановлене законом або договором.
За умовами укладеного договору, з урахуванням врегульованих
сторонами розбіжностей до нього, розрахунки за виконані роботи
здійснюються на підставі актів здачі-приймання виконаних робіт
(ф.2в); оплата проводиться в будь-яких формах, які не суперечать
діючому законодавству на момент оплати. При цьому, порядок,
строк та форма оплати визначаються сторонами у додаткових
угодах.
Зобов’язання відповідача по оплаті виконаних робіт частково
припинились внаслідок його часткового виконання, заліку
зустрічних вимог та укладення сторонами додаткових угод,
відповідно до яких в рахунок оплати передані прості векселя.
Заборгованість за виконані роботи на момент звернення з позовом
склала 12574088,95грн.
Посилання скаржника на те, що форма оплати виконаних робіт не
була визначена сторонами, у зв’язку з чим вимога про оплату їх
грошовими коштами заявлена позивачем в односторонньому порядку
не заслуговує на увагу, оскільки договором не виключена
можливість здійснення розрахунків за виконані роботи у грошовій
формі.
Крім того, помилкове твердження скаржника про встановлення
договором альтернативності зобов’язання замовника.
За змістом ст. 172 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, альтернативним
визнається зобов’язання, по якому боржник зобов’язаний вчинити
одне з двох або більше дій, обумовлених зобов’язанням, право
вибору якого належить йому.
Так, в силу самого факту укладення договору у відповідача
виникло зобов’язання оплатити виконану підрядчиком роботу,
визначене ст. 345 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
. Вказане зобов’язання не є
альтернативним, оскільки умовами договору не визначено
можливість вчинення замовником – ДП “НАЕК “Енергоатом” в особі
Запорізької АЕС замість оплати виконаних робіт будь-яких інших
дій. Однак, зазначене не виключає можливість досягнення
сторонами домовленості про припинення зобов’язання по оплаті
виконаних робіт заліком, угодою про заміну його іншим
зобов’язанням тощо, у тому числі після винесення судом рішення
по спору, що є предметом розгляду у даній справі.
Оскільки судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що
строк виконання зобов’язання по оплаті виконаних робіт не був
встановлений сторонами, у тому числі шляхом укладення додаткових
угод, ними вірно застосовано до взаємовідносин сторін ст. 165 ЦК
УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Так, відповідно до вказаної норми, якщо строк виконання
зобов'язання не встановлений кредитор вправі вимагати виконання,
а боржник вправі провести виконання в будь-який час. При цьому,
боржник повинен виконати таке зобов'язання в семиденний строк з
дня пред'явлення вимоги кредитором, якщо обов'язок негайного
виконання не випливає із закону, договору або із змісту
зобов'язання.
Таким чином висновок суду про настання строку виконання
зобов’язання по оплаті виконаних робіт є правильним, враховуючи
звернення позивача з вимогою про виконання зобов’язання по
оплаті виконаних робіт.
З урахуванням наведеного, висновок судів першої та апеляційної
інстанції про обгрунтованість заявлених вимог правильний.
За таких обставин, прийняті у справі судові акти відповідають
нормам матеріального та процесуального права і підстав для їх
скасування колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А :
постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 25.06.2002р. у справі № 1/6/45 господарського суду
Дніпропетровської області залишити без змін, а касаційну скаргу
Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча
компанія “Енергоатом” в особі Запорізької АЕС – без задоволення.
Головуючий суддя Кузьменко М.В.
Судді Васищак І.М.
Палій В.М.