ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.10.2002 Справа N 7/77 а
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С. – головуючого,
Хандуріна М.І.,
Рибака В.В.,
за участю від позивача: Гроховська О.Ю. –
представників дов. № 09-18/347 від 07.02.02;
Кириллова С.В.- дов. № 09-18/402
від 07.05.02;
від відповідача: Шишкова Т.В.-
дов. № 9864/10/10013 від
30.09.02;
Містюков О.Ю.- дов. №
9863/10/10013 від 30.09.02
розглянувши у відкритому Державної податкової інспекції у
судовому засіданні касаційну м. Маріуполі
скаргу
на постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 13.06.02
у справі господарського суду Донецької
області
за позовом ВАТ “Металургійний комбінат
“Азовсталь”,
м. Маріуполь
до ДПІ у м. Маріуполі
про визнання недійсним рішення ДПІ
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Донецької області від 01.04.02
позовні вимоги задоволені. Визнано недійсним рішення від 07.09.01
№ 89-23-00191158/6566 ДПІ у м. Маріуполі в частині нарахування
ПДВ у сумі 20 117 603 грн. та фінансових санкцій ПДВ – 5 029 400,
75 грн.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
13.06.02 дане рішення залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що п. п. 6.1 п. 6.2 ст. 6 Закону
України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
встановлено, що за операціями з продажу товарів, які були вивезені
(експортовані) платником податку за межі митної території України,
податок обчислюється за нульовою ставкою. Товари вважаються
вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної
території України у разі, якщо їх вивезення (експортування)
засвідчене належно оформленою митною вантажною декларацією, тому
твердження відповідача про те, що податкові зобов’язання з ПДВ за
нульовою ставкою виникають на дату фактичного перетинання товаром
митного кордону України є необґрунтованими. Законодавство не
пов’язує використання платником податку нульової ставки ПДВ з
фактом переміщення товару через кордон.
Не погоджуючись з судовими рішеннями ДПІ у м. Маріуполі
звернулась у Вищий господарський суд України з касаційною скаргою
і просить її скасувати, посилаючись на те, що п. п. 6.2.1 6.2.
ст. 6 Закону України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
згідно з яким податок за нульовою ставкою
оподатковується щодо операцій з продажу товарів, які були
вивезені (експортовані) платником податку за межі митної
території України. Правомірність застосування нульової ставки ПДВ
припускає наявність трьох умов: операції по продажу товарів,
товари повинні бути вивезені (експортовані), товари повинні
бути вивезені (експортовані) платником податку. Тому передача
товару за цими умовами розглядається як передача товару
на території України та оподатковується за ставкою 20 відсотків,
а не нульовою ставкою як за експорт.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить
необхідним відмовити у задоволенні касаційної скарги.
ДПІ в м. Маріуполі прийнято рішення від 07.09.01 № 89-23-
001911/58/6566 про донарахування позивачу податку на додану
вартість у сумі 20 117 603 грн. та застосовані фінансові санкції у
сумі 5 029 400, 75 грн.
Рішення прийнято на підставі акту перевірки від 29.08.01 за №
494/23-01-2 яким зафіксовані порушення вимог п. 6.1 ст. 6 Закону
України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, зокрема не
були включені до складу бази оподаткування ПДВ за ставкою 20 %
операції з реалізації вантажів нерезидентами, які на момент
перевірки не були вивезеними і знаходились на митній території
України.
Позивачем в 1999-2000 були укладені зовнішньоекономічні контракти
з нерезидентами на поставку металопродукції. Дані контракти
укладені на умовах поставки СРТ (перевозка сплачена до...) –
торговельний порт м. Одеси або м. Іллічівська, у відповідності з
Міжнародними правилами тлумачення термінів (Інкотермс) “Міжнародна
торговельна палата” від 01.09.90 № 460.
З урахуванням узгоджених умов поставки момент передачі товару
покупцю визначається в момент передачі товару перевізнику (при
наявності декількох перевізників-першому з них, для
транспортування в узгоджене сторонами місце).
Підпунктом 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України “Про податок на
додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
встановлено, що за операціями з
продажу товарів, які були вивезені (експортовані) платником
податку за межі митної території України податок обчислюється за
нульовою ставкою. Отже, товари вважаються вивезеними
(експортованими) платником податку за межі митної території
України у разі, якщо їх вивезення (експортування) засвідчене
належно оформленою митною декларацією.
Господарським судом Донецької області встановлено, що позивач
подав податковому органу оформлену у відповідності з Положенням
про вантажну митну декларацію (затверджено постановою Кабінету
Міністрів України від 09.06.97 № 574), вантажні митні декларації
з відповідними відмітками митниці про вивезення товару.
Пунктом 7.3 Закону України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
встановлено, що датою виникнення податкових
зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка
припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-
яка з подій, що сталася раніше: зарахування коштів чи
відвантаження товару.
Статтею 6 цього Закону встановлено ставку податку у залежності від
виду операцій. Законом не передбачена можливість зміни цієї ставки
податку після продажу товарів.
Пунктом 5.1 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
№ 2181-ІІІ від 21.12.2000 та п. 4.4.
Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на
додану вартість, затвердженого наказом ДПА України № 166 від
30.05.97, зареєстрований в Мінюсті України 09.07.97 за № 250,
передбачають можливість зміни виправлення показників відображених
у податковій декларації тільки у разі виявлення платником помилок
у раніше наданих деклараціях.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарськими
судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому
судові рішення відповідають чинному законодавству України та
обставинам справи і підстав для їх скасування немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 111-5, п. 1 ст. 111-9,
ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Рішення від 01.04.02 господарського суду Донецької області та
постанову від 13.06.02 Донецького апеляційного господарського суду
у справі № 7/77а залишити без змін.
Головуючий В.С. Божок
Судді М.І. Хандурін
В.В. Рибак