ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.09.2002 Справа N 7/369-2001
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів
головуючого, судді Кочерової Н.О.
суддів: Рибака В.В
Черкащенка В.В.
за участю представника
від позивача: Кучак І.М. дир-р
розглянув касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
м. Ужгороді Закарпатської
області
на постанову від 15.03.2002 Львівського
апеляційного господарського суду
у справі № 7/369-2001 господарського суду
Закарпатської області
за позовом приватного підприємства
“Трансгаз і К”
До Державної податкової інспекції у
м. Ужгороді
Про визнання рішення частково недійсним та списання
податкового боргу
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Закарпатської області від
24.12.2001 позов задоволено.
Визнано недійсним рішення Державної податкової інспекції у м.
Ужгороді від 03.10.2001 № 729/23-2/30224899/9583 про стягнення
донарахованих сум податків, зборів та застосування фінансових
санкцій стосовно приватного підприємства “Трансгаз і К” в
частині донарахування і застосування та стягнення збору на
розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства в сумі 443,32
грн. та фінансових санкцій по цьому збору в сумі 340 грн.,
фінансових санкцій за перевищення строків відзвітування по
готівці в сумі 3479, 50 грн.
Зобов'язано Державну податкову інспекцію у м. Ужгороді у 10-ти
денний термін здійснити списання податкової заборгованості за
рішенням Державної податкової інспекції у м. Ужгороді від
03.10.2002 № 729/23-2/30224899/9583 стосовно приватного
підприємства “Трансгаз і К” м. Ужгород :
-збір на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства
1999 603, 84 грн.;
-фінансові санкції по цьому збору 680,0 грн.;
-податок на прибуток ( 1999) 2150 грн.;
-фінансові санкції по податку на прибуток 537, 50 грн.;
-податок на додану вартість ( 1999) 990,38 грн.;
-фінансові санкції по податку на додану вартість 1551,80 грн.;
-прибутковий податок з громадян 20 грн.;
-фінансові санкції по прибутковому податку з громадян 40 грн.
Задовольняючи позов і залишаючи рішення без змін, судові
інстанції виходили з того, що податковий борг виник у 1999 році,
а тому відповідно до п. 18.1 ст. 18 Закону України “Про порядок
погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
підлягає списанню.
При донарахуванні збору на розвиток виноградарства, садівництва
податкова інспекція не врахувала його перерахування за
інкасовими та платіжними дорученнями № 895 від 05.04.2000 та №
58 від 23.06.2000 на суму 131,0 грн. та 313,57 грн.
Готівка отримана за договором комісії представником комісіонера,
а не підзвітній підприємству особі, а тому підстав,
застосовувати фінансові санкції за перевищення строків
відзвітування за готівку на суму 3479,56 грн. не було.
В касаційній скарзі Державна податкова інспекція у м. Ужгороді
Закарпатської області просить постанову Львівського апеляційного
господарського суду скасувати і прийняти нове рішення яким в
позові відмовити, посилаючись на порушення судовими інстанціями
Порядку ведення касових операцій у національній валюті, пп.
18.1.1, 18.1.3 п. 18.1 ст. 18 Закону України “Про порядок
погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту
встановлених судовими інстанціями обставин справи та їх юридичну
оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна
скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи 11.12.
1998 між ЗАТ “Об'єднання” та ПП “Трансгаз і К” було укладено
договір комісії № 282/12 відповідно до умов якого “Комісіонер”
(позивач) зобов'язався за дорученням “Комітента” ( ЗАТ
“Об'єднання”) вчинити певні угоди.
Судом встановлено, що готівкові кошти отримані представником
“Комітента”, а тому у Державної податкової інспекції не було
підстав застосовувати фінансові санкції за видачу готівкових
коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих
коштів.
Наведене свідчить про те, що при застосуванні фінансових санкцій
відповідачем не дотримано вимог Указу Президента України №
436/95 від 12.06.1995 “Про застосування штрафних санкцій за
порушення норм з регулювання обігу готівки” ( 436/95 ) (436/95)
, а тому
судом обгрунтовано визнано недійсним рішення податкової
інспекції в частині застосування фінансових санкцій у сумі 3479,
56 грн. – за перевищення строків звітування щодо раніше виданих
коштів.
Обгрунтовано визнано недійсним рішення податкової інспекції в
частині донарахування збору на розвиток виноградарства,
садівництва та хмелярства у відповідності з вимогами Закону
України “Про збір на розвиток виноградарства, садівництва та
хмелярства” та наданими сторонами суду доказами.
Задовольняючи позов в частині зобов'язання податкової інспекції
списати донараховані за рішенням відповідача від 03.10.2001
податки і збори, фінансові санкції, судові інстанції виходили з
того, що вони донараховані за період 1999 року, а відповідно до
пп. 18.1.1, 18.1.3 ст. 18 Закону України “Про порядок погашення
зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
списанню підлягає податковий
борг, який виник станом на 31.12.1999 і не сплачений на день
набрання чинності цією статтею, а також пеня і штрафні санкції,
нараховані на цей борг та не сплачені на день набрання чинності
цією статтею.
Положення про списання та розстрочення податкового боргу
платників податків у зв'язку з відміною картотеки не підлягає
застосуванню бо є підзаконним актом.
Проте, з цими висновками судових інстанцій не можна погодитись,
виходячи з наступного.
Відповідно до пп. 18.1.1, пп. 18.1.3, п. 18.1 ст. 18 Закону
України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
списанню з платників податків підлягає податковий борг (крім
пені та штрафних санкцій), який виник станом на 31.12.1999 року
і не сплачений на день набрання чинності цією статтею, а також
пеня і штрафні санкції, нараховані на податковий борг,
визначений у підпунктах 18.1.1 та 18.1.2 цього пункту 18.1.3 та
не сплачених до дня набрання чинності цією статтею.
Пунктом 1.3 ст. 1 цього Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
визначено поняття
податкового боргу, а саме це податкове зобов'язання ( з
урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), узгоджене
платником податків або встановлене судом ,
але не сплачене у встановлений строк.
Таким чином для застосування пп. 18.1.1 та 18.1.3 п. 18.1 ст. 18
Закону № 2181-Ш від 21.12.2000 ( 2181-14 ) (2181-14)
необхідно дотримання
слідуючих обов'язкових умов :
-борг, який існує у платника податку повинен відповідати
визначенню п. 1.3 ст. 1 цього Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
;
Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи податки і
збори, штрафні санкції нараховані приватному підприємству
“Трансгаз і К” рішенням Державної податкової інспекції від
03.10.2001 на підставі акту перевірки платника податку від
24.09.2001 та змінами до нього від 28.09.2001р.
Дійсно, у позивача існувала недоплата податків і зборів за 1999
рік, але як податковий борг вона не була визначена на день
набуття чинності Закону № 2181-Ш ( 2181-14 ) (2181-14)
і такий борг за
позивачем не рахувався.
Списання податкового боргу пов'язано з відміною картотеки, але у
позивача податкового боргу у картотеці не було.
Податковий борг виник у приватного підприємства “Трансгаз і К” у
2001 році, тобто після прийняття податковою інспекцією рішення
про донарахування податків, зборів і застосування фінансових
санкцій.
Підпункт 18.1.1 п. 18.1 ст. 18 Закону № 2181-Ш ( 2181-14 ) (2181-14)
передбачає списання податкового боргу який виник станом на
31.12.1999 р.
Відповідно до названого закону списання податкового боргу
віднесено до компетенції податкових органів.
Звернення з позовом про зобов'язання списати податковий борг
можливо у разі відмови податкових органів списати такий борг.
Дійсно, Положення про списання та розстрочення податкового боргу
платників податків у зв'язку з відміною картотеки, затверджене
наказом Державної податкової адміністрації України від
01.03.2001 № 81 ( v0081282-01 ) (v0081282-01)
та зареєстроване у Міністерстві
юстиції України 27.03.2001 № 281/5472 є підзаконним нормативним
актом, але прийнято його саме з метою забезпечення практичного
впровадження пункту 18.1 ст. 18 Закону України “Про порядок
погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ
СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ужгороді
Закарпатської області задовольнити частково.
Постанову від 15.03.2002 Львівського апеляційного господарського
суду та рішення від 24.12.2001 господарського суду Закарпатської
області у справі № 7/369-2001 скасувати, справу направити на
новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.
Головуючий, суддя Н.Кочерова
Судді В.Рибак
М.Черкащенко