ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.09.2002 Справа N 2-5/4540-2001
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Кочерової Н.О.
суддів: Рибака В.В.
Черкащенка М.М.,
за участю представників
сторін:
позивача Леміш Р.Г. за доруч. № 8 від
10.08.02
Шишкіна Н.О. за доруч. № 7 від
10.08.02
відповідача Котов А.П. за доруч. № 1 від
03.01.01
розглянув касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.
Феодосії
на постанову від 04.10.01
Севастопольського апеляційного господарського суду
у справі № 2-5/4540-2001
арбітражного суду Автономної Республіки Крим
за позовом малого приватного підприємства
“Фірма “Віра”
До Державної податкової інспекції у м.
Феодосії
Про визнання рішення недійсним
В С Т А Н О В И В:
Слухання справи відкладалося 15.08.02 на 24.09.02.
Рішенням арбітражного суду Автономної Республіки Крим від
30.05.01 (суддя Фенько Т.П.) задоволено позов, яким визнано
недійсним рішення Державної податкової інспекції у м. Феодосії №
16-26-02/24507206/890 від 11.04.01 про донарахування малому
приватному підприємству “Фірма “Віра” податку на прибуток в сумі
13500 грн., штрафних санкцій в сумі 6750 грн. податку на додану
вартість в сумі 8900 грн., штрафних санкцій у сумі 4450 грн.
Задовольняючи позов, арбітражний суд виходив з того, що вартість
розсади обґрунтовано віднесена до валових витрат, бо її
придбання у субпідрядника підтверджується актами виконаних
робіт, податковими накладними.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 04.10.01 (судді Голик В.С., Сотула В.В., Шевченко Н.М.)
рішення залишено без змін з тих же підстав.
У касаційній скарзі Державна податкова інспекція у м. Феодосії
просить рішення господарського суду та постанову апеляційного
господарського суду скасувати і в позові відмовити, посилаючись
на те, що судовими інстанціями порушені вимоги п. 5.1 ст. 5
Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
та пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про
податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту
встановлених судовими інстанціями обставин справи та їх юридичну
оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Державною податковою інспекцією у м. Феодосії за наслідками
перевірки малого приватного підприємства “Фірма “Віра” 05.04.01
складено акт, в якому вказано, що позивачем двічі віднесено до
валових витрат витрати понесені з вирощуванням та реалізацією
розсади.
На підставі договору № 6 від 04.01.00, укладеному між
Управлінням житлово-комунального господарства м. Феодосії та
позивачем, останнім надавались послуги по озелененню міста. До
валових витрат віднесено витрати по вирощуванню розсади.
Повторно ці ж витрати віднесено до акту виконаних робіт
субпідрядниками.
11.04.01 Державною податковою інспекцією у м. Феодосії на
підставі акту № 16-26-02/24507206/890 прийнято рішення про
застосування та стягнення сум штрафних санкцій, донарахованих
сум податків, зборів за порушення податкового законодавства,
яким малому приватному підприємству “Фірма “Віра” донараховано
податок на прибуток 13500 грн., штрафні санкції 6750 грн.,
податок на додану вартість 8900 грн., штрафні санкції 4450 грн.
Задовольняючи позов, господарський суд і апеляційна інстанція
виходили з того, що малим приватним підприємством “Фірма “Віра”
до валових витрат віднесено лише витрати по вирощуванню розсади
вирощеної субпідрядними організаціями.
Цей висновок суду підтверджується доказами, дослідженими в
судовому засіданні, а саме: актами виконаних робіт, податковими
накладними, розрахунковими документами.
Таким чином, при прийнятті судових рішень судами враховані
вимоги пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування
прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, згідно яких не належать до
складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені
відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами,
обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами
ведення податкового обліку.
Посилання Державної податкової інспекції у м. Феодосії про
завищення валових витрат у зв'язку з подвійним віднесенням до
валових витрат витрати по вирощуванню розсади свого
підтвердження не знайшло.
Дійсно, до матеріалів справи долучено калькуляцію вартості
розсади, але дана калькуляція розрахована для обґрунтування
вартості послуг, наданих позивачем по озелененню міста, на
підставі договору, укладеного 04.01.00 між малим приватним
підприємством “Фірма “Віра” та Управлінням житлово-комунального
господарства м. Феодосії.
Наведене спростовує доводи Державної податкової інспекції у м.
Феодосії про порушення судовими інстанціями вимог п. 5.1 ст. 5
Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
та пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про
податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Постановлені судові рішення відповідають вимогам закону і
підстав для їх скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Феодосії
залишити без задоволення, а постанову від 04.10.01
Севастопольського апеляційного господарського суду та рішення
від 30.05.01 арбітражного суду Автономної Республіки Крим у
справі № 2-5/4540-2001 без змін.
Головуючий Н.Кочерова
Судді: В.Рибак
М.Черкащенко