ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
24.09.2002                               Справа N 17-6-33/02-683
 
    Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого                  Овечкіна В.Е.
суддів :                     Мілевського Й.Р.
                             Чернова Є.В.
за участю представників:
позивача - Серікової С.Є., Чорного В.Л.
відповідача – Круглової Я.В.
розглянувши касаційну        Виробничо-комерційної фірми “Юніком-
скаргу                       Південь” (далі ВКФ “Юніком-Південь”
на постанову                 Одеського апеляційного
                             господарського суду від 11.07.2002
у справі                     № 17-6-33/02-683
за позовом                   ВКФ “Юніком-Південь”
до                           Акціонерного роздрібного об’єднання
                             “Пасаж” у формі Закритого
                             акціонерного товариства;
                             Жовтневої районної державної
                             адміністрації м. Одеси - третя
                             особа
 
Про   визнання установчих документів недійсними
 
                           ВСТАНОВИВ:
 
Рішенням  господарського суду Одеської  області  від  24.04.2002
(суддя  Петров  В.С.)  в  позові відмовлено.  Суд  не  встановив
порушень  чинного  законодавства при  перереєстрації  установчих
документів відповідача. Не встановлено також факту порушень прав
та  законних інтересів позивача внесеними змінами до  установчих
документів відповідача.
 
Постановою  Одеського  апеляційного  господарського   суду   від
11.07.2002  (колегія суддів у складі: Тофана В.М. (головуючого)),
Журавльова О.О., Коваля Ю.М.) рішення суду залишено без  змін  з
тих же підстав.
 
Постановою Одеського апеляційного господарського суду у  складі:
Тофана В.М. (головуючого), Журавльова О.О., Коваля Ю.М.) рішення
суду залишено без змін з тих же підстав.
 
Поданою   касаційною  скаргою  позивач  (ВКФ   “Юніком-Південь”)
просить  Вищий  господарський  суд України  скасувати  постанову
апеляційного  суду, позов задовольнити. Скаржник  стверджує,  що
при прийнятті спірної постанови суд неправильно застосував норму
ст. 35 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        
стосовно  преюдиції,  оскільки Жовтневим  райсудом  м.  Одеси  у
справі  №  2-135/2001  установчі документи відповідача  не  були
предметом  судового розгляду. Окрім того, судом  не  застосовані
вимоги норм, передбачені ст.ст. 62, 67 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
          та
ст.   83   Господарського   процесуального   кодексу     України
( 1798-12 ) (1798-12)
        , порушено норми ст.ст. 13, 24 ч.  4, 31,  38  Закону
“Про  господарські  товариства”  та ст. 4 Закону “Про власність”
( 697-12 ) (697-12)
        .
 
Колегія   суддів,   перевіривши   наявні   матеріали   (фактичні
обставини)  справи на предмет правильності їх  юридичної  оцінки
судами   при   прийнятті  оскаржених  рішення  і  постанови   та
заслухавши  присутніх  у  засіданні  суду  представників  сторін
дійшла  висновку,  що  вони підлягають скасуванню,  а  касаційна
скарга частковому задоволенню з наступних підстав.
 
Згідно  позовної заяви позивачем у справі визначено АРО  “Пасаж”
(Акціонерне   роздрібне  об’єднання  “Пасаж”).  Саме   до   цієї
організаційної структури і заявлені позовні вимоги про  визнання
недійсними  Установчого  договору від 06.07.99  та  Статуту  АРО
“Пасаж”,  зареєстрованого 08.07.99, в той час, коли долучені  до
справи  установчі документи стосуються Акціонерного  роздрібного
об’єднання  “Пасаж”  у  формі Закритого акціонерного  товариства
(далі   АРО  “Пасаж”  у  формі  ЗАТ”).  Цій  суттєвій  обставині
(визначення  факту належного відповідача) суд  не  дав  належної
правової оцінки.
 
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального
кодексу  України  ( 1798-12 ) (1798-12)
         касаційна інстанція  використовує
процесуальні права суду першої інстанції виключно для  перевірки
юридичної  оцінки обставин справи та повноти їх  встановлення  у
рішенні або постанові господарського суду.
 
Обставини  справи  та  наявні  в  ній  матеріали  свідчать   про
неповноту  їх встановлення місцевим та апеляційним судами.  Так,
згідно ст. 41 Закону “Про господарські товариства” вищим органом
акціонерного товариства є загальні збори акціонерів, які повинні
скликатися  в порядку, встановленому ст. 43 Закону.  Докази  про
те,  що  вказаний  порядок скликання був  дотриманий,  у  справі
відсутні.
 
Статті  41, 42 Закону передбачають, що загальні збори акціонерів
правомочні  коли в них беруть участь акціонери, які є власниками
акцій. Реєстрація акціонерів проводиться згідно з реєстром, який
підписується   головою   та  секретарем   зборів.   Повноваження
акціонерів  підтверджуються акціями або виписками  з  рахунку  у
цінних  паперах,  а  якщо  повноваження  передані  іншій  особі,
видається довіреність на право участі та голосування на  зборах.
Якщо  строк  у  довіреності не зазначений,  вона  зберігає  силу
протягом  одного  року  з  дня  її  вчинення.  Рішенням   зборів
Організації   орендарів  від  25.03.98  на  яких   було   обрано
представників для участі в загальних зборах АРО “Пасаж” 06.07.99
строк не визначено.
 
В  матеріалах справи відсутні докази належності акцій  акціонеру
АРО  “Пасаж”  та  акціонеру  Кругловій,  а  також  внесення   50
відсотків номінальної вартості акцій до дня скликання установчих
зборів.  Крім  того, протокол загальних зборів АРО  “Пасаж”  від
06.07.99  свідчить  про  те,  що  на  зборах  були  присутні  39
уповноважених організації орендарів, а не акціонери АРО “Пасаж”.
Названі документи у матеріалах справи відсутні.
 
Відповідачем  (АРО “Пасаж” у формі ЗАТ) не доведено правильність
підписання  установчого  договору та  Статуту  однією  особою  –
Кругловою  Я.В., а суд не з’ясував відповідності даної обставини
вимогам ст. 62 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
        .
 
Згідно   імперативних  вимог  ч.  2  ст.  111-7   Господарського
процесуального  кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
         касаційна  інстанція
не  має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що
не  були встановлені у рішенні або постанові господарського суду
чи  відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того  чи
іншого доказу, збирати нові докази.
 
Враховуючи  викладене, оскаржені заявником рішення місцевого  та
постанова  апеляційного судів підлягають  скасуванню,  а  справа
направленню   на  новий  розгляд  для  всебічного,   повного   і
об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи  в
їх сукупності, керуючись законом.
 
Керуючись  ст.ст.  111-5, 111-7, 111-9 –  111-11  Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий  господарський
суд України
 
                      П О С Т А Н О В И В:
 
1.Касаційну скаргу ВКФ “Юніком – Південь” на постанову Одеського
апеляційного господарського суду від 11.07.2002 у справі № 17-6-
33/02-683 задовольнити частково.
 
2.Постанову  Одеського  апеляційного  господарського  суду   від
11.07.2002  і рішення господарського суду Одеської  області  від
24.04.2002 у справі № 17-6-33/02-683 скасувати.
 
Справу  передати на новий розгляд господарському  суду  Одеської
області.
 
Головуючий    В.Овечкін
 
С у д д і:    Й. Мілевський
 
              Є. Чернов