ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.09.2002 Справа N 13/39
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючої Борденюк Є.М.
суддів: Яценко О.В., Харченка В.М.
розглянув касаційну скаргу Акціонерного комерційного банку
“Східно-Європейський банк”
на постанову від 11.06.2002 р. Київського
апеляційного господарського суду
у справі № 13/39 господарського суду
м. Києва
за позовом Київської обласної спілки споживчих
товариств (далі – Облспоживспілка)
до Акціонерного комерційного банку
“Східно-Європейський банк” (далі –
АКБ “СЄ банк”)
Про стягнення 140188,90 грн.
в судовому засіданні взяли 1. Сукманюк О.О. – дов від
участь представники: 24.07.2002 р. № 01-545;
від позивача: 2. Багно Н.В. – дов. від
від відповідача: 20.06.2001 р. № 01-321
1. Кожевніков В.С. – дов. від
11.10.2001 р. № 2506;
Уточкін Д.В. – дов. від 26.04.2002
р. № 805
Заслухавши доповідь судді Яценко О.В., доводи представників
сторін, перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд
України
В С Т А Н О В И В:
Облспоживспілка звернулася до господарського суду м. Києва з
позовом про стягнення 140188,90 грн.
Позовні вимоги обґрунтовуються наступним.
Між позивачем та відповідачем 02.03.1998 р. укладено договір
оренди приміщень, який рішенням арбітражного суду м. Києва від
05.03.2001 р. у справі № 2/92 розірвано та стягнуто з банку на
користь Облспоживспілки заборгованість по орендній платі за
169,65 кв.м.
На протязі трьох років відповідач не сплачував кошти за
незаконне користування 169,65 кв.м. площі, чим було нанесено
збитки позивачу в сумі 140188,90 грн.
Рішенням арбітражного суду м. Києва (суддя – Кривда Д.С.) від
25.06.2001 р. позовні вимоги були задоволені в повному обсязі.
Рішення мотивоване тим, що заперечення відповідача про те, що
вказана кількість квадратних метрів не передбачена до сплати у
договорі оренди від 02.03.1998 р. не приймається судом до
відома, оскільки сам факт користування цією площею
підтверджується наявними у справі фактами.
Постановою Київського апеляційного господарського суду (судді –
Бондар С.В., Отрюх Б.В., Зеленін В.О.) від 11.06.2002 р.
апеляційна скарга відповідача залишена без задоволення, а
рішення у справі – без зміни з тих же підстав.
Звертаючись до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою на постанову Київського апеляційного господарського суду
від 11.06.2002 р. відповідач просить скасувати даний
процесуальний документ, як такий, що прийнятий з порушенням норм
матеріального та процесуального права.
Позивач подав до касаційної інстанції відзив на касаційну
скаргу, в якому просить залишити скаргу без задоволення,
посилаючись на необґрунтованість вимог відповідача.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги,
перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення, дослідивши правильність застосування господарським
судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що
касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з
наступного.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд оцінює докази за своїм
внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і
об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в
їх сукупності, керуючись законом.
Згідно умов ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція використовує
процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки
юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у
рішення чи постанові господарського суду.
Разом з тим, оскаржуване рішення прийняте судом за неповно
встановлених обставин справи, без здійснення належної юридичної
оцінки тих обставин, які встановлені судом.
Як вбачається з матеріалів справи, між Облспоживспілкою та АКБ
“СЄ банк” 02.03.1998 р. був укладений договір оренди не
житлового приміщення загальною площею 521 кв.м. в будинку № 21
по вул.. П. Лумумби в м. Києві строком до 01.01.2007 р.
Згідно вказаного договору оренди АКБ “СЄ банк” своєчасно вносив
орендну плату за користування площею 521 кв.м.
За користування площею 169,65 кв.м. (коридори) АКБ “СЄ банк”
орендну плату не вносив, так як в договорі оренди від 02.03.1998
р. не були оговорені орендні відносини щодо використання нежилих
приміщень – коридорів площею 169,65 кв.м.
Рішенням арбітражного суду м. Києва від 05.03.2001 р. у справі
№ 2/92 було встановлено, що АКБ “СЄ банк” зобов’язаний
сплачувати орендну плату за фактично займану площу (стягнуто
188342,54 грн. боргу по орендній платі за користування площею
169,65 в.м. – коридорами).
Вказане рішення вступило в законну силу.
Постановою Вищого арбітражного суду України вказане рішення від
05.03.2001 р. та постанова Голови арбітражного суду м. Києва від
26.01.2001 р. залишені без зміни.
АКБ “СЄ банк” рішення суду від 05.03.2001 р. виконав,
перерахувавши на рахунок Облспоживспілки 188342,54 грн. боргу по
орендній платі.
Отримавши кошти від АКБ “СЄ банк”, Облспоживспілка звернулася з
позовом про стягнення 140188,90 грн. збитків за не одержані
доходи, які спричинені невиконанням відповідачем зобов’язань.
Задовольняючи позовні вимоги про стягнення збитків суди першої і
апеляційної інстанції не врахували вимоги ст. 203 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
та не надали правової оцінки діям АКБ
“СЄ банк”, який свої зобов’язання щодо оплати не житлового
приміщення, відповідно до договору оренди від 02.03.1998 р.,
виконав належним чином.
Суд першої та апеляційної інстанції не з’ясував, чи були дії
відповідача щодо оплати договірної площі протиправними, чи було
відомо відповідачу до рішення суду від 05.03.2001 р. про
необхідність вносити орендну плату за користування площею в
розмірі 169,65 кв.м. (коридори), що не була включена до умов
договору оренди, а також про розмір орендної плати.
Суд першої та апеляційної інстанції не дослідив, коли виникло
зобов’язання щодо оплати 169,65 кв.м. , що не входили до
договору оренди, чи було відомо боржнику про необхідність оплати
понад договірної площі, чим це підтверджується та чому не було
виконано.
Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
у
разі невиконання або неналежного виконання зобов’язань
боржником, він зобов’язаний відшкодувати кредитору спричинені
цим збитки, не одержані кредитором доходи, які він одержав би.
Підставою покладення на боржника зобов’язання відшкодувати
збитки є правопорушення.
В рішенні господарського суду м. Києва від 25.06.2001 р. та
постанові Київського апеляційного господарського суду від
11.06.2002 р. не з’ясовані питання щодо моменту виникнення у
позивача права на позов про стягнення збитків, а також підстав
їх виникнення.
Зважаючи на вищевикладене та керуючись статтями 111-5, 111-7,
111-9-111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Акціонерного комерційного банку
“Східно-Європейський банк” на постанову Київського апеляційного
господарського суду від 11.06.2002 р. у справі № 13/39
задовольнити частково.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від
11.06.2002 р. у справі № 13/39 скасувати.
3. Рішення господарського суду м. Києва від 25.06.2001 р. у
справі № 13/39 скасувати.
4. Справу передати на новий розгляд до господарського суду
м. Києва.
Головуюча Борденюк Є.М.
Судді: Яценко О.В.
Харченко В.М.