ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.09.2002 Справа N 27/15
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого — судді Усенко Є.А.,
суддів: Глос О.І.,
Жаботиної Г.В.,
розглянувши за участю
представників
закритого Дубаса М.А., Воловика В.В., Дуюнової О.М.
акціонерного
товариства
“Євротермінал”
касаційні скарги - малого приватного підприємства
“Сомпекс”;
- закритого акціонерного товариства
“Фірма “Меблі”
на постанову Київського апеляційного господарського
суду від 15.07.02
по справі № 27/15
за позовом МПП “Сомпекс”
до ЗАТ “Фірма “Меблі”
Про визначення частки у спільному майні та стягнення грошової
компенсації у сумі 205087,74 грн.,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду м. Києва від 30.04.02 (суддя Бачун
О.В.) позов задоволено частково: за позивачем визнано право
власності на огорожу довжиною 384 м із критими навісами вартістю
140802,00 грн., ворота вартістю 1845,00 грн., будинок охорони
вартістю 33335,67 грн.; визнано факт понесення позивачем витрат
на підставі договору про спільну діяльність від 25.12.97 на
улаштування асфальтобетонного покриття під'їзду і заїзду на
автостоянку вартістю 9912,46 грн. та виготовлення
проектно-кошторисної документації на будівництво автостоянки
вартістю 15994,82 грн.; стягнуто на користь позивача з
відповідача компенсацію за частку в спільній частковій власності
в розмірі 201889,95 грн., у тому числі: 140802,00 грн. —
вартість огорожі з критими навісами, 1845 грн. — вартість воріт,
33335,67 грн. — вартість будинку охорони, 9912,46 грн. —
вартість асфальтобетонного покриття під'їзду і заїзду на
автостоянку, 15994,82 грн. — вартість проектно-кошторисної
документації.
В задоволенні позову у частині стягнення 3198,00 грн. відмовлено
з посиланням на те, що 2118,00 грн. із цієї суми складає
вартість контейнерів, які належали відповідачу і були
використані позивачем для спорудження критих навісів як
складового елементу огорожі, а 1080,00 грн. — вартість робіт по
улаштуванню телефонного зв'язку, власником номеру за яким є
позивач. Вказані обставини слугували суду підставою для
висновку, що вказана грошова сума не складає частку позивача у
спільній власності — майні автостоянки.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
15.07.02 (судді: Острович С.Е., Сотников С.В., Волинець А.П. )
рішення місцевого господарського суду змінено: позивачу, крім
того, відмовлено в задоволенні позовних вимог у частині
стягнення 15994,82 грн. компенсації вартості
проектно-кошторисної документації з мотиву, що ці витрати
позивача не є витратами по створенню майна, яке складає спільну
власність сторін. В іншій частині рішення від 30.04.02 залишене
без змін.
У касаційній скарзі МПП “Сомпекс”, не погоджуючись із цим
висновком суду апеляційної інстанції та вважаючи його таким, що
суперечить частинам 1 та 2 ст. 432 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
,
просить змінити оскаржувану постанову та залишити в силі рішення
першої інстанції.
ЗАТ “Фірма “Меблі” в касаційній скарзі просить скасувати як
рішення, так і постанову по справі та прийняти нове рішення про
відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами
першої та апеляційної інстанцій п. 1 ст. 4 та п. 1 ст. 55 Закону
України “Про власність” ( 697-12 ) (697-12)
, оскільки, за ствердженням
відповідача, сторони досягли угоди про передачу спірного майна у
його власність, про що, на думку відповідача, свідчить укладений
сторонами договір оренди спірного майна від 28.12.99.
Відповідно до ст. 25 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
здійснена
процесуальна заміна відповідача на ЗАТ “Євротермінал”, як
правонаступника ЗАТ “Фірма “Меблі”, згідно статуту,
зареєстрованого Державною адміністрацією Оболонського району
м. Києва 17.07.02.
У судовому засіданні касаційної інстанції, призначеному на
12.09.02 о 9 год. 30 хв., оголошувалася перерва до 10 год.
17.09.02 у зв'язку із задоволенням клопотання відповідача про
прийняття до розгляду його касаційної скарги.
МПП “Сомпекс” не реалізувало процесуальне право сторони в
господарській справі на участь у судовому засіданні касаційної
інстанції.
Заслухавши представників відповідача, які підтримали касаційну
скаргу ЗАТ “Фірма “Меблі” та заперечували проти касаційної
скарги позивача, перевіривши повноту встановлення обставин
справи та правильність їх юридичної оцінки в рішенні місцевого
та постанові апеляційного господарського судів, колегія суддів
Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційні
скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що
25.12.97 між ЗАТ “Фірма “Меблі” та МПП “Сомпекс” був укладений
договір про спільну діяльність, згідно якого сторони досягли
згоди про здійснення спільної діяльності, спрямованої на більш
повне задоволення потреб юридичних та фізичних осіб в послугах,
зокрема, шляхом розробки та реалізації інвестиційних проектів,
фінансування спільних програм.
Відповідно до пунктів 2.1.2, 2.1.3, 2.1.6 договору позивач
зобов'язався звести за погодженням з відповідачем тимчасові
споруди, необхідні для спільної діяльності, розробити проект по
організації сервісного центру технічного обслуговування
вантажного та легкового автотранспорту, фінансувати розроблення
та здійснення спільних проектів.
На виконання цих обов'язків позивач за рахунок власних коштів і
власними силами виконав роботи по спорудженню автостоянки на
земельній ділянці, що знаходиться у користуванні відповідача по
вулиці М.Вовчок, 18-а в м. Києві, а саме: улаштував по периметру
автостоянки капітальну бетонну огорожу, стаціонарно з'єднану з
критими навісами для автотранспорту, довжиною 384,3 м і вартістю
142920,00 грн., виготовив і встановив як частину огорожі
металеві ворота вартістю 1845,00 грн., улаштував асфальтобетонне
покриття під'їзду і заїзду на автостоянці вартістю 9912,42 грн.,
збудував прохідну (будинок для охорони) при в'їзді на
автостоянку вартістю 33335,46 грн., оплатив 15994,12 грн. за
виготовлення проектно-кошторисної документації на будівництво
автостоянки, улаштував телефонний зв'язок вартістю 1080,00 грн.
Факт здійснення позивачем вказаних робіт на виконання своїх
обов'язків за договором від 25.12.97 встановлений і дана
юридична оцінка правовідносинам, які виникли у зв'язку з цим та
основані на договорі про спільну діяльність, у постанові
Київського апеляційного господарського суду від 29.11.01,
залишеній без змін постановою Вищого господарського суду України
від 06.03.02 по справі № 8/436 за позовом МПП “Сомпекс” до ЗАТ
“Фірма “Меблі” про стягнення 165624,54 грн. При цьому в
постанові констатовано, що договір від 25.12.97 є укладеним.
Виконання позивачем вказаних робіт та розмір його витрат у
зв'язку з цим підтверджуються наявними в справі кошторисами
виконаних робіт, платіжними документами на оплату вартості
матеріалів і виконаних робіт, актами між позивачем і ТОВ
“Технотрейдбуд”, ТОВ “Дивоцвіт”, ПКО “Універсал” на улаштування
асфальтобетонного під'їзду і заїзду, будівництво будинку охорони
та виготовлення воріт, рахунками-фактурами, накладними,
висновком судової будівельно-технічної експертизи № 894 від
14.03.02.
Та обставина, що зазначені роботи були виконані позивачем
відповідно до договору про спільну діяльність та за погодженням
з відповідачем, підтверджується розробленим ЗАТ “Фірма “Меблі”
завданням на проектування від 29.03.98 до містобудівного
паспорту для проектування влаштування тимчасової відкритої
автостоянки для технологічного та приватного транспорту по
вул.М.Вовчок, 18-а в м. Києві за 1998 р. (т. 1, а.а.с. 60, 73).
Архітектурно-планувальним завданням на проектування будівництва
цієї автостоянки, затвердженим 22.05.98 Головним управлінням
містобудування та архітектури Київської міської державної
адміністрації, засвідчена відсутність на ділянці проектування на
момент спорудження останнього будинків, споруд та елементів
благоустрою.
Встановлення господарським судом факту здійснення позивачем
вищезазначених робіт на виконання обов'язків за договором про
спільну діяльність від 25.12.97 дало підстави для правомірного
висновку, що відповідно до ч. 2 ст. 432 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
та
п. 2.6 вказаного договору створене внаслідок цього майно
автостоянки по вул.М.Вовчок, 18-а, цілісність якого як об'єкту
підтверджується архітектурно-планувальним завданням, є спільною
частковою власністю сторін. Оскільки п. 2.6 договору
передбачено, що частки сторін у спільній власності (майні,
створеному і придбаному в процесі спільної діяльності)
визначаються розміром витрат, понесених кожною з них,
апеляційний господарський суд обгрунтовано вважав, що частка
позивача у спірному майні в грошовому виразі складає 185895,13
грн., що відповідає 140802,00 грн. витрат по зведенню
стаціонарної огорожі з критими навісами, 1845,00 грн. витрат на
виготовлення металевих воріт, 33335,67 грн. витрат по
будівництву будинку охорони і 9912,46 грн. витрат по улаштуванню
асфальтобетонного покриття під'їзду і заїзду на автостоянці.
Беручи до уваги, що предметом спору є право сторін на частку в
спільному майні, суд апеляційної інстанції обґрунтовано вважав,
що витрати позивача, пов'язані з виготовленням
проектно-кошторисної документації, так само, як і витрати по
улаштуванню телефонного зв'язку на автостоянці у розмірі 1080,00
грн. не є складовою цієї частки.
Відповідно до положень ст. 115 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
кожний із
учасників спільної часткової власності вправі вимагати виділу
частки із спільного майна. У випадку відсутності між учасниками
згоди щодо способу виділу та неможливості розподілу майна в
натурі без шкоди для його господарського призначення власник,
який виділяється, отримує грошову компенсацію.
Враховуючи цілісність майна автостоянки як об'єкту з точки зору
його призначення, невіддільність цього майна від земельної
ділянки, яка надана у користування відповідачу, що виключає
можливість виділу частки позивача в натурі, та відсутність між
сторонами згоди на здійснення правомочностей власника щодо
спірного майна, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до
правомірного висновку стосовно права позивача на отримання
грошової компенсації належної йому частки у спільному майні.
Доводи відповідача про визнання позивачем за ним права власності
на спірне майно в цілому з посиланням на договір оренди № 31 від
28.12.99 та на порушення у зв'язку з цим судами попередніх
інстанцій п. 1 ст. 4, п. 1 ст. 55 Закону України “Про власність”
( 697-12 ) (697-12)
при наявності у справі вищезазначених доказів не
можуть бути визнані обґрунтованими і є суб'єктивною оцінкою
відповідача відносин, які склалися між сторонами з приводу
користування спільною власністю. До того ж будь-яке добровільне
визнання учасником спільної власності права іншого учасника на
майно в цілому в результаті перерозподілу ними часток не
позбавляє такого учасника права на компенсацію йому вартості
його частки, якщо факт безкоштовного відчуження учасником своєї
частки не доведений.
Оскільки позовні вимоги МПП “Сомпекс” ґрунтуються на ст. 115 та
ч. 2 ст. 432 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, у господарського суду першої
інстанції не було правових підстав для визнання за позивачем
права власності на окремі зведені ним споруди та для
встановлення факту понесення ним витрат на виконання робіт по
створенню спільної власності. Встановлення факту зведення споруд
і виконання робіт по створенню майна автостоянки та розміру
витрат позивача у зв'язку з цим відноситься до предмету судового
дослідження по даній справі і є об'єктивною підставою для
висновку суду щодо прав і обов'язків сторін у спорі.
У зв'язку з цим рішення першої інстанції підлягає зміні шляхом
виключення з його резолютивної частини другого і третього
пунктів.
У відповідній частині підлягає зміні і постанова апеляційної
інстанції.
Крім того, відповідно до положень ч. 1 ст. 101, п. 9 ч. 2
ст. 105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
висновки за результатами
розгляду апеляційної скарги, які повинні бути зазначені у
постанові апеляційної інстанції, мають кореспондуватися з
позовними вимогами. Звідси, дійшовши до висновку, що витрати в
сумі 15994,82 грн. на виготовлення проектно-кошторисної
документації не складають частку позивача у спільній власності,
апеляційній інстанції слід було відповідно змінити розмір
грошової компенсації, стягнутої на користь позивача рішенням
суду першої інстанції.
Оскільки таке дотримане не було, а в резолютивній частині
постанови зазначено про відмову МПП “Сомпекс” в позові про
стягнення 15994,82 грн., постанова підлягає зміні.
В іншій частині постановлені по справі судові рішення належить
залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 5 ст. 111-9, ч. 1 ст. 111-10,
ст. 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд
України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційні скарги МПП “Сомпекс” і ЗАТ “Фірма “Меблі” задовольнити
частково.
Змінити рішення господарського суду м. Києва від 30.04.02 та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
15.07.02, виключивши з резолютивної частини рішення другий і
третій пункти такого змісту: 2. Визнати за позивачем право
власності на огорожу довжиною 384 м з критими навісами загальною
вартістю 140802,00 грн., ворота вартістю 1845,00 грн., будинок
охорони вартістю 33335,67 грн..
3. Визнати факт понесення позивачем затрат на підставі договору
про спільну діяльність від 25.12.97: улаштування
асфальтобетонного покриття під’їзду і заїзду на автостоянці
вартістю 9912,46 грн.”.
Пункт другий резолютивної частини постанови Київського
апеляційного господарського суду від 15.07.2002 викласти в такій
редакції: “Стягнути із закритого акціонерного товариства “Фірма
“Меблі” (м. Київ, вул. М.Вовчок, 18-А, рахунок 26007010996 в
Київській філії АТ “Західно-Український комерційний банк”, МФО
321897, код ЄДРПОУ 01554901) на користь малого приватного
підприємства “Сомпекс” (м. Київ, вул.Воровського, 31-А, рахунок
26004301432 в ГОУ ПІБ України м. Києва, МФО 300012, код ЄДРПОУ
21601815) компенсацію за частку в спільній частковій власності в
розмірі 201889,95 грн., 1700 грн. та 85 грн. державного мита, 69
грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового
процесу, 876 грн. вартості проведеної судової експертизи.”
В іншій частині рішення від 30.04.2002 та постанову від
15.07.2002 по справі № 27/15 залишити без змін.
Головуючий Є.Усенко
Судді: О.Глос
Г.Жаботина