ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.09.2002 Справа N 24/4
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді Усенко Є.А.,
суддів: Глос О.І., Жаботиної Г.В.,
розглянувши за участю
представників:
- компанії “Tiver Опарек Д.М.
Continental Company”
- Національної атомної
енергогенеруючої компанії
“Енергоатом” (далі за Волнової Ю.М.
текстом – НАЕК “Енергоатом”
касаційну скаргу НАЕК “Енергоатом”
на постанову Київського апеляційного
господарського суду від 22.05.2002
у справі № 24/4
за позовом компанії “Tiver Continental
Company”
До НАЕК “Енергоатом”
Про стягнення 5.166.115,42 доларів США
та за зустрічним позовом
про визнання договору недійсним,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду м. Києва від 19.02.2002 (суддя
Шидловська В.В.) основний позов задоволено: з відповідача на
користь позивача стягнуто 4.859.000 дол. США боргу за
обладнання, поставлене за контрактом № 006-02/98-У від 11.02.98,
укладеним між фінансовою компанією “Irebia Financial Group LLC”
і відповідачем та 307 115,42 дол. США, що складає 3 проценти
річних з простроченої суми.
В задоволенні зустрічного позову про визнання недійсним договору
про уступку вимоги № 007/01.00 від 12.01.2000, укладеного між
позивачем і фінансовою компанією “Irebia Financial Group LLC”,
відмовлено з мотивів відповідності вказаного договору вимогам
закону.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
22.05.2002 (судді Фролова Г.М., Алданова С.О., Бакуліна С.В.)
рішення місцевого господарського суду змінено шляхом виключення
з резолютивної частини припису про уповноваження обслуговуючого
банку придбати на Українській міжбанківській валютний біржі за
рахунок коштів відповідача 5.166.115,42 дол. США в разі
відсутності таких на його банківському валютному рахунку.
В іншій частині рішення залишено без змін.
В касаційній скарзі НАЕК “Енергоатом” просить скасувати
постановлені по справі судові рішення та припинити провадження
по справі, посилаючись на неправильне застосування судами першої
й апеляційної інстанції ст.ст. 1, 12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ст. 33 Закону
України “Про зовнішньоекономічну діяльність”, ст.ст. 7, 8 Закону
України “Про міжнародний комерційний арбітраж”, внаслідок чого,
на думку відповідача, було здійснено провадження по справі, спір
по якій не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Крім того, відповідач вважає, що судами попередніх інстанцій
допущена помилка в застосуванні ст.ст. 71, 76, 77, 197 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
, яка потягла за собою необгрунтований
висновок суду щодо прав і обов’язків сторін у даному спорі.
Заслухавши представника відповідача, який підтримав касаційну
скаргу, та заперечення представника позивача, перевіривши
повноту встановлення обставин справи і правильність їх юридичної
оцінки в рішенні місцевого та постанові апеляційного
господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду
України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню з таких підстав. Згідно ч. 1 ст. 197,
ч. 1 ст. 198 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
уступка вимоги кредитором
іншій особі допускається, якщо вона не суперечить закону чи
договору або коли вимога не пов’язана з особою кредитора.
Кредитор, який уступив вимогу іншій особі, зобов’язаний передати
їй документи, що свідчать про право вимоги.
Визнаючи позовні вимоги компанії “Тiver Continental Company”
такими, що підлягають задоволенню, місцевий і апеляційний
господарський суд виходили з того, що за договором про уступку
вимоги № 007/01.00 від 12.01.2001 до позивача від компанії
“Irebia Financial Group LLC” перейшли права кредитора в розмірі
4.859.000 дол. США в зобов’язанні, що виникло на підставі
контракту № 006-02/98-У від 11.02.98, згідно якого відповідач
доручив названій компанії придбати від свого імені та за його
рахунок обладнання вартістю 18.938.311 дол. США, що і було
виконано компанією з передачею відповідачу 05.08.98 вказаного
обладнання.
Такий висновок, однак, зроблений без дотримання вимог ст. 43
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо
оцінки доказів на підставі всебічного, повного і об’єктивного
розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх
сукупності.
Оскільки уступка вимоги означає заміну кредитора в зобов’язанні
без зміни його змісту вимоги нового кредитора до боржника можуть
грунтуватися лише на юридичних фактах, що виникли з дій
первісного кредитора та боржника.
Згідно пунктів 1.1, 2.1, 5.1, 5.2 контракту № 006-02/98-У від
11.02.98 відповідач (комітент) доручив фінансовій компанії
“Irebia Financial Group LLC” від свого імені, але за рахунок
комітента закупки обладнання по номенклатурі і ціні, визначених
в специфікації. Загальна сума контракту складає 18.938.311,00
дол. США, включаючи вартість експортної упаковки, тари й
маркування. Платіж загальної суми контракту здійснюється по
наданому комісіонером оригіналу рахунку після отримання
комітентом обладнання.
Відповідно до ч. 1 ст. 395, ч. 1 ст. 404, ч. 1 ст. 407 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
за договором комісії одна сторона
(комісіонер) зобов’язується за дорученням другої сторони
(комітенту) за винагороду вчинити одну або кілька угод від свого
імені за рахунок комітента. По виконанні доручення комісіонер
зобов’язаний представити комітентові звіт і передати йому все
одержане по виконаному дорученню. Комітент зобов’язаний, крім
сплати комісійної винагороди, а у відповідних випадках і
винагороди за делькредере, відшкодувати комісіонерові витрачені
ним по виконанню доручення суми.
Виходячи з вимог наведених правових норм, встановлення обставин
щодо витрат комісіонера, пов’язаних з виконанням доручення
комітента, наряду з обставинами такого виконання, входить до
предмету доказування по справі за позовом, що випливає із
зобов’язання, яке виникло на підставі договору комісії.
Судами ж попередніх інстанцій це, однак, до уваги взято не було;
як місцевий, так і апеляційний господарський суд обмежились лише
посиланням на ступку позивачу права вимоги частини
заборгованості за контрактом № 006-02/98-У від 11.02.98 у сумі
4.859 000 дол. США і що така мала місце без зазначення
специфікації заборгованості та будь-яких інших прив’язок до
джерела походження. Натомість вирішення спору вимагало
з’ясування кому за поставлене обладнання повинен був сплатити
ціну відповідач, які витрати поніс комісіонер у зв’язку з
виконанням доручення відповідача, чи відшкодовані вони
останнім. Як вбачається з копії постанови від 31.08.2001
старшого слідчого по особливо важливих справах СУ УМВС України в
Запорізькій області по кримінальній справі № 349908, порушеній
за ознаками ст.ст. 17 ч. 2, 861 КК України, в ході попереднього
розслідування було встановлено, що фактично на Запорізьку АЕС,
яка є відокремленим структурним підрозділом відповідача, було
поставлене обладнання по генеральному контракту № 1072/97 від
07.04.97 на суму 5.120.250 дол. США, яке потім було
переоформлене як надходження за контрактом № 006-02/98-У по ціні
18.938.311 дол. США. В постанові міститься посилання на висновок
судово-бухгалтерської експертизи від 31.08.2001, яким з
13.818061 дол. США, як необгрунтованого завищення вартості
поставленого обладнання за контрактами № 1072/97 від 07.04.97 та
№ 006-02/98-У від 11.02.98, не підтверджено 6.343.518 дол. США
(а.с. 25-26).
Відповідач же посилається на те, що розрахунок за поставлене
обладнання здійснений в сумі 3.381.557 дол. США за договорами
поруки (а.с.23).
Згідно з вимогами ст. 161 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
зобов’язання
повинні виконуватися належним чином і в установлений строк
відповідно до вказівок зокрема, закону чи договору.
Статтею 162 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
передбачено, що одностороння
відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов
договору не допускається.
Як вбачається з п. 13.3 контракту № 006-02/98-У від 11.02.98,
продавець не вправі передавати третім особам права і обов’язки
по контракту без письмової згоди комітента. Порушення цього
правила дає право комітенту відмовитися від контракту. При цьому
сторони контракту спеціально не обумовили щодо яких прав і
обов’язків по контракту діє таке застереження. У зв’язку з цим
доводи відповідача, що останнє поширюється на всі права і
обов’язки сторін за вказаним контрактом, а продавцем за змістом
контракту є комісіонер, підлягають ретельній перевірці, оскільки
зазначена обставина з врахуванням положень ч. 1 ст. 197 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
щодо умов, за яких допускається уступка
вимоги, має суттєве значення для справи.
З огляду на неповне встановлення обставин справи, що виключає
можливість висновку стосовно правильності застосування норм
матеріального права місцевим і апеляційним господарським судом
при вирішенні спору, постановлені по справі судові рішення
підлягають скасуванню, а справа – передачі на новий розгляд.
Під час нового розгляду суду першої інстанції слід взяти до
уваги наведене, вжити всі передбачені законом заходи для
всебічного, повного і об’єктивного встановлення обставин справи,
прав і обов’язків сторін і в залежності від встановленого та у
відповідності із чинним законодавством вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, ч. 1 ст. 111-10,
ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу НАЕК “Енергоатом” задовольнити частково.
Скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду
від 22.05.2002 та рішення господарського суду м. Києва від
19.02.2002 по справі № 24/4, а справу передати на новий розгляд
господарського суду м. Києва.
Головуючий Є. Усенко
Судді О. Глос
Г. Жаботина