ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
13.09.2002                               Справа N 17-6-34/02-997
 
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого      Усенко Є.А.,
суддів           Глос О.І.,
                 Жаботиної Г.В.,
розглянувши з участю представників:
- приватного підприємства “Мода” - Гусарова О.Л.,
- товариства з обмеженою відповідальністю “Увотекс” - Сєвєрова
В.С.,
касаційну        ТОВ “Увотекс”
скаргу
на постанову     Одеського апеляційного господарського суду
                 від 14.06.2002
у справі         № 17-6-34/02-997
за позовом       ПП “Мода”
до               ТОВ “Увотекс”
 
Про   спонукання  виконати  гарантійне  зобов’язання  
та 
 
про   стягнення неустойки в розмірі 25148,61 грн.
 
                     В С Т А Н О В Л Е Н О:
 
Рішенням  господарського суду Одеської  області  від  29.03.2002
(суддя  Власова  С.Г.), залишеним без змін постановою  Одеського
апеляційного  господарського суду від  14.06.2002  (судді  Тофан
В.М.,  Коваль Ю.М., Журавльов О.О.), позов задоволено  частково:
на  користь  ПП  “Мода” з ТОВ “Увотекс” стягнуто  25148,61  грн.
неустойки  за  17 днів затримки усунення недоліків в  автомобілі
марки  “Ауді”, придбаному позивачем у відповідача  за  договором
купівлі-продажу № 8/УТ від 21.03.2001. В частині позовних  вимог
про  спонукання  виконати гарантійне зобов’язання  щодо  ремонту
автомобіля  провадження у справі припинено  на  підставі  п.  11
ст.  80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
         у зв’язку з відсутністю предмету
спору.
 
Висновок   суду  про  право  позивача  на  отримання   неустойки
обгрунтований  посиланням  на  пункти  1.2,  2.7,  3.21   Правил
торгівлі   транспортними   засобами  і   номерними   агрегатами,
затверджених наказом Міністерства зовнішніх економічних зв’язків
і   торгівлі  України  від  18.12.95  №  168,  зареєстрованих  в
Міністерстві юстиції України 29.12.95 за № 489/1095, та на пункт
7 ст. 14 Закону України “Про захист прав споживачів”.
 
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постановлені по
справі  судові рішення в частині задоволених позовних  вимог  та
прийняти  нове  рішення  про відмову у  позові  в  цій  частині,
посилаючись   на  неправильне  застосування  судами   попередніх
інстанцій вказаних правових норм та на порушення ст.ст.  179,180
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
        .
 
К  відзиві на касаційну скаргу позивач заперечує обґрунтованість
доводів   відповідача  щодо  наявності  підстав  для  скасування
оскаржуваних  судових  рішень та просить  залишити  останні  без
змін.
 
Заслухавши  представника відповідача, який  підтримав  касаційну
скаргу,   та   заперечення  представника  позивача,  перевіривши
повноту   встановлення  обставин  справи  та   правильність   їх
юридичної  оцінки в рішенні місцевого та постанові  апеляційного
господарського  суду, колегія суддів Вищого господарського  суду
України  приходить  до  висновку, що касаційна  скарга  підлягає
задоволенню з таких підстав.
 
Згідно  ч.  1 ст. 179, ст. 180 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
          неустойкою
(штрафом,  пенею)  визнається визначена  законом  або  договором
грошова  сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові  в  разі
невиконання  або неналежного виконання зобов’язання,  зокрема  в
разі  прострочення виконання. Угода про неустойку (штраф,  пеню)
повинна бути укладена в письмовій формі.
 
Задовольняючи вимогу позивача про стягнення неустойки,  місцевий
і  апеляційний господарський суд керувалися п. 7 ст.  14  Закону
України   “Про  захист  прав  споживачів”,  згідно   якого   при
пред’явленні споживачем вимоги про безоплатне усунення недоліків
товару  вони повинні бути усунені протягом 14 днів або за згодою
сторін  в  інший  термін,  а  в  разі  порушення  цього  терміну
споживачеві  виплачується неустойка в  розмірі  одного  відсотка
вартості товару.
 
Разом   з  тим,  як  передбачено  преамбулою  названого  Закону,
споживачем,  з  участю  якого  правовідносини  регулюються   цим
законом,  є  громадянин, який придбаває, замовляє,  використовує
або  має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для
власних  побутових потреб. Відповідно до п. 1 постанови  Пленуму
Верховного  Суду України “Про практику розгляду цивільних  справ
за  позовами  про захист прав споживачів” від 12.04.96  №  5  на
відносини по виготовленню та продажу товарів, виконанню робіт  і
наданню  послуг громадянином, який не є підприємцем, а також  на
випадки  придбання товарів, користування послугами  громадянином
лише   для   підприємницької  діяльності   або   підприємствами,
установами, організаціями дія цього закону не поширюється. Отже,
місцевий  і  апеляційний господарський суд помилково застосували
до  спірних правовідносин норму п. 7 ст. 14 Закону України  “Про
захист прав споживачів”, яка на них не поширюється.
 
При цьому не може бути визнане обгрунтованим посилання судів  на
пункти  1.2, 2.7, 3.21 Правил торгівлі транспортними засобами  і
номерними агрегатами як на такі, що відсилають до п.  7  ст.  14
названого  Закону, оскільки самим Законом чітко  визначено  коло
суб’єктів, на правовідносини з участю яких поширюється його дія.
 
Так  як чинним законодавством і договором купівлі-продажу № 8/УТ
від  21.03.2001  не  передбачено неустойку за затримку  усунення
недоліків  у  проданому  за вказаним договором  товару,  правові
підстави   для   задоволення  позову  про  стягнення   неустойки
відсутні.
 
У  зв’язку  з  цим  рішення місцевого і  постанова  апеляційного
господарського  суду  як  такі,  що  постановлені  на   підставі
неправильного застосування норм матеріального права,  у  частині
задоволення  позову  про  стягнення  з  відповідача  на  користь
позивача неустойки в розмірі 25148,61 грн. підлягають скасуванню
з  відмовою  позивачу у позові в цій частині. Що ж до припинення
провадження  у  справі в частині позовних вимог  про  спонукання
виконати  гарантійне  зобов’язання, то таке  відповідає  вимогам
п.   11   ст.  80  ГПК  України  ( 1798-12  ) (1798-12)
        ,  оскільки  судом
встановлено,  що  на  момент вирішення спору  відповідачем  були
усунуті недоліки у проданому автомобілі.
 
Керуючись   ст.ст.   111-5,111-7,  п.  2   ст.   111-9,   ч.   1
ст.   111-10,ст.   111-11  ГПК  України  ( 1798-12   ) (1798-12)
        ,   Вищий
господарський суд України
 
                      П О С Т А Н О В И В:
 
Касаційну скаргу ТОВ “Увотекс” задовольнити.
 
Скасувати  постанову Одеського апеляційного господарського  суду
від  14.06.2002  та  рішення  апеляційного  господарського  суду
Одеської  області  від 29.03.2002 по справі №  17-6-34/02-997  в
частині  стягнення з ТОВ “Увотекс” на користь ПП “Мода” 25148,61
грн. неустойки та 320,49 грн. судових витрат.
 
В  позові ПП “Мода” до ТОВ “Увотекс” про стягнення 25148,61 грн.
неустойки відмовити.
 
В  іншій частині постанову Одеського апеляційного господарського
суду  від  14.06.2002  та рішення господарського  суду  Одеської
області від 29.03.2002 залишити без змін.
 
Головуючий     Є.Усенко
 
Судді          О.Глос
 
               Г.Жаботина