ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.08.2002                                	Справа N 27/136

                             м. Київ

Вищий  господарський суд України у складі колегії суддів: Шульги

О.Ф. - головуючого, Козир Т.П. , Семчука В.В.,

розглянувши касаційну скаргу приватного підприємства “Вігал”  на

постанову  Донецького  апеляційного  господарського   суду   від

19.06.2002  року  у справі за позовом колективного  підприємства

“Ясинуватський ОРС НОД-1” до приватного підприємства “Вігал” 

про  стягнення 1057 гривень 91 коп,

                       В С Т А Н О В И В:

    В січні 2002 року колективне підприємство “Ясинуватський ОРС

НОД-1”  звернулось до суду з позовом до приватного  підприємства

“Вігал” про стягнення 1 057 гривень 91 коп. боргу.

Рішенням  господарського суду Донецької області  від  18.04.2002

року позов задоволено.

Постановою  Донецького  апеляційного  господарського  суду   від

19.06.2002 року рішення суду залишено без змін.

     Не  погоджуючись  з  рішеннями суду, приватне  підприємство

“Вігал”  просить їх скасувати і припинити провадження у  справі,

посилаючись   на  неправильне  застосування  судом   апеляційної

інстанції ст. 224 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
        .

    Вказує, що сторонами не укладено договір купівлі – продажу в

такій формі як того вимагає ст. 224 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
        .

     Обговоривши  доводи касаційної скарги,  вивчивши  матеріали

справи,  суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню

з наступних підстав.

     Відповідно  до  ст. 161 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
          зобов’язання

повинні  виконуватись  належним чином  і  в  установлений  строк

відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а  при

відсутності  таких вказівок – відповідно до вимог,  що  звичайно

ставляться.

     Згідно ст. 224 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
         за договором купівлі –

продажу  продавець зобов’язується прийняти майно і  сплатити  за

нього певну грошову суму.

Як  встановлено  судом, відповідач за накладними  №  000681  від

10.07.2000  року  та  №  000013 від  4.07.2002  року  придбав  у

позивача     товар,     за    який    розрахувався     частково:

протягом.06.–.12.2001 року на суму 150 гривень.

Частину  товару  на  суму 21 гривня 55 коп. повернув  25.12.2000

року.

На суму 1057 гривень 91 коп. приватне підприємство “Вігал” товар

не повернуло і за нього не розрахувалось.

     Згідно  ст. 165 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
        , якщо строк виконання

зобов’язання  не  встановлений,  кредитор  вправі  вимагати,   а

боржник  вправі  провести  виконання в  будь-який  час.  Боржник

вправі  виконати  таке  зобов’язання в семиденний  строк  з  дня

пред’явлення вимоги кредитором.

      У  рішенні  та  постанові  суди  вірно  застосували  норми

матеріального права і обгрунтовано стягли з відповідача вартість

товару, одержаного від позивача в сумі 1 057 гривень 91 коп.

За  таких  обставин рішення суду відповідають вимогам  закону  і

обставинам справи, тому підстав для їх скасування немає.

Керуючись  ст.ст.  111-5,  111-7, 111-9,  111-11  Господарського

процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , суд

                      П О С Т А Н О В И В:

Касаційну  скаргу приватного підприємства “Вігал”  залишити  без

задоволення,  а постанову Донецького апеляційного господарського

суду від 19.06.2002 року і рішення господарського суду Донецької

області від 18.04.2002 року – без зміни.

Головуючий, суддя  О. Шульга

Судді              Т.Козир

                   В.Семчук