Колегія суддів Вищого господарського суду України розглянула касаційну скаргу ЗАТ "Атек" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 10 липня 2002 р. у справі за позовом ЗАТ "Атек" (далі - Товариство) до ОП "Спортивний комплекс "Атек" (далі - Підприємство) про розірвання договору оренди.

Рішенням господарського суду м. Києва від 24 липня 2001 р. позов задоволено: розірвано договір оренди від 7 травня 1991 р. N 1, укладений між АТ по виробництву екскаваторів "Атек" та організацією орендарів спортивного комплексу "Атек"; виселено Підприємство із приміщень належного Товариству спортивного комплексу, розташованого у м. Києві по вул. Чистяківська, 20, та зобов'язано Підприємство повернути Товариству майно, отримане за договором оренди від 7 травня 1991 р. N 1.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10 липня 2002 р. рішення господарського суду м. Києва від 24 липня 2001 р. скасовано, у позові відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати оскаржувану постанову, посилаючись на те, що вона прийнята з порушенням норм чинного законодавства, та залишити в силі рішення.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить оскаржувану постанову залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Вивчивши справу, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив таке.

Згідно з договором від 7 травня 1991 р. позивач передав відповідачу в орендне користування нерухоме та інше індивідуально визначене майно строком до 1 січня 2001 р.

Суд апеляційної інстанції перевірив надані сторонами докази, належно їх оцінив та зробив юридично вірні висновки, згідно з якими позовні вимоги про розірвання договору оренди документально не доведені. Суд зазначив, що відповідач до звернення позивача до суду з позовом (позов зареєстрований канцелярією суду 6 липня 2001 р.) повністю сплатив орендну плату, а укладання відповідачем договору суборенди не суперечить договору оренди від 7 травня 1991 р.

Визначення суду апеляційної інстанції щодо застосування Закону "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) до правовідносин сторін і вирішення спору відповідає матеріалам справи та узгоджується з висновками із цього приводу в рішенні господарського суду м. Києва від 22 травня 2001 р. у справі N 3/294 за позовом Товариства про виселення відповідача з орендованих приміщень та повернення об'єкта оренди у зв'язку із закінченням строку оренди.

Отже, прийнята судом апеляційної інстанції постанова відповідає обставинам справи, чинному законодавству, тому підстав для її скасування немає.

Постанова прийнята суддями, які розглядали справу і призначені адміністрацією суду відповідно до наданих повноважень, що не суперечить вимогам ГПК (1798-12) . Тому твердження скаржника про незаконний склад суду є помилковими.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до намагань скаржника надати перевагу його доказам над іншими, що суперечить вимогам ст. 111-7 ГПК (1798-12) і не є компетенцією касаційної інстанції, тому до уваги не беруться.

На підставі викладеного та керуючись статтями 111-9, 111-11 ГПК (1798-12) , Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10 липня 2002 р. залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства - без задоволення.