ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.07.2002 Справа N 34/33а
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
Головуючого судді Кузьменка М.В.,
суддів Васищака І.М.,
Дерепи В.І.,
розглянувши касаційну скаргу Спеціалізованої державної
податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у
м. Донецьку на постанову Донецького апеляційного господарського
суду від 24.04.2002р.
у справі № 34/33а господарського суду Донецької області
за позовом Комерційного банку “Фінанси та кредит” в особі
Донецької філії банку
до відповідача Спеціалізованої державної податкової інспекції по
роботі з великими платниками податків у м. Донецьку
про визнання недійсним рішення
за участю представників:
КБ “Фінанси та кредит” – Жаров С.В. за дов.№ 1-1500/4020 від
31.07.2001р.; Євтушенко С.В. за дов. № 1-1500/5397 від
11.07.2002р.
СДПІ у м. Донецьку – Дудник А.А. та Кущ І.О. за дов. від
20.06.2002р. № 10207/10/08-41-1; Колісник В.І. за дов. від
20.06.2002р. № 10209/10/08-41-1
В судовому засіданні 3 26.06 по 12.07.2002р. оголошувалась
перерва, 12.07.2002р. розгляд справи розпочатий знов у зв’язку
зі зміною складу колегії суддів.
В С Т А Н О В И Л А :
В період з 03.10.2001р. по 13.11.2001р. проведена позапланова
документальна перевірка Донецької філії Комерційного банку
“Фінанси та кредит” з питань дотримання вимог Декрету Кабінету
Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян” ( 13-92 ) (13-92)
за період з 01.04.2000р. по 01.10.2000р., результати якої
оформлені актом від 13.11.2001р. № 204-26-2-211/2 (а.с.16-30).
За наслідками перевірки, начальником Державної податкової
інспекції у м. Донецьку прийнято рішення від 22.11.2001р. №
118/08-26-2-1/25795288/20163/10, відповідно до якого
донараховано 15520185,99грн. прибуткового податку та
31040371,98грн. штрафних санкцій у вигляді подвійного розміру не
перерахованого і не сплаченого прибуткового податку з громадян
(а.с.9-10).
Вказане рішення за результатами розгляду скарги КБ “Фінанси та
кредит” в особі Донецької філії рішенням ДПІ у м. Донецьку від
18.12.2001р. № 21758/10/08-26-2-1 залишено без змін (а.с.11-15).
Не погоджуючись з прийнятими рішеннями та вважаючи їх
незаконними, КБ “Фінанси та кредит” в особі Донецької філії
звернувся до господарського суду Донецької області з позовом про
визнання їх недійсними (а.с.2-8).
Рішенням господарського суду Донецької області від 14.03.2002р.
позов задоволено. Відповідно до рішення суду визнано недійсними
рішення Державної податкової інспекції у м. Донецьку № 118/08/26-
2-1/25795288/20163/10 від 22.11.2001р. та № 21758/10/08/26-2-1
від 18.12.2001р. (а.с.87-89).
Задовольняючи заявлені вимоги, суд першої інстанції виходив з
того, що норми Декрету Кабінету Міністрів України “Про
прибутковий податок з громадян” ( 13-92 ) (13-92)
не передбачають
оподаткування отриманих громадянами коштів у разі погашення
сертифікатів на пред’явника, а лише визначають відповідальність
громадян за декларування доходів від купівлі-продажу
корпоративних прав та цінних паперів, у зв’язку з чим
відповідачем невірно до позивача застосовано фінансові санкції
та донараховано прибутковий податок з громадян, оскільки
останній не має зобов’язань по утриманню та перерахуванню до
бюджету такого податку.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
24.04.2002р. рішення господарського суду Донецької області від
14.03.2002р. залишено без змін (а.с.100-101).
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами,
Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими
платниками податків у м. Донецьку звернулася до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх
скасувати, прийнявши рішення про відмову у задоволенні позову. У
поданій касаційній скарзі скаржник посилається на допущені
судами порушення норм матеріального права. Так, зазначає
скаржник:
- судом першої інстанції застосовано норми Декрету Кабінету
Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян” ( 13-92 ) (13-92)
у редакції Закону від 29.11.2001р., яка не підлягає
застосуванню, оскільки прийнята пізніше оспорюваного рішення, на
що не звернув увагу суд апеляційної інстанції;
- невірно застосовано ст. 1 Закону України “Про цінні папери
і фондову біржу” ( 1201-12 ) (1201-12)
, оскільки спір між ним та платником
податків виник не щодо оподаткування прибутку по цінному паперу,
а від операцій з цінними паперами.
У відзиві на подану касаційну скаргу позивач – КБ “Фінанси та
кредит” в особі Донецької філії, вважаючи її доводи
безпідставними, а прийняті у справі судові акти законними та
обгрунтованими, просить прийняті у справі рішення та постанову
залишити без змін, а подану касаційну скаргу – без задоволення.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить
касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Підставою для застосування до позивача фінансових санкцій та
донарахування сум прибуткового податку, що зазначено в акті
перевірки, є порушення позивачем розділів 3 та 4 Декрету
Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян”
( 13-92 ) (13-92)
, які полягають у неутриманні та не перерахуванні до
бюджету прибуткового податку з громадян в загальній сумі
15520185,99грн.
При цьому, під час перевірки встановлено, що з 01.04.2000р. по
01.10.2000р. Донецькою філією КБ “Фінанси та кредит” на підставі
заяв фізичних осіб здійснено погашення раніше емітованих банком
на користь юридичних осіб ощадних (депозитних) сертифікатів за
їх номінальною вартістю, що на думку відповідача, є підставою
для утримання банком зі сплачених на користь фізичних осіб сум
прибуткового податку та перерахування його до бюджету.
Разом з тим, як вірно визначено при розгляді даного спору судом
першої та апеляційної інстанції, вказаний висновок відповідача є
помилковим з огляду на наступне.
Питання оподаткування прибутковим податком з громадян
регулюється Декретом Кабінету Міністрів України “Про прибутковий
податок з громадян” ( 13-92 ) (13-92)
.
Так, відповідно до ст.ст. 1,2 Декрету ( 13-92 ) (13-92)
, платниками
прибуткового податку є громадяни, іноземні громадяни та особи
без громадянства (фізичні особи), а об’єктом оподаткування є
доход: у громадян, які мають постійне місце проживання в Україні
- сукупний оподатковуваний за календарний рік, одержаний з
різних джерел, як на території України, так i за її межами; у
громадян, які не мають постійного місця проживання в Україні -
одержаний з джерел в Україні. При цьому, при визначенні
сукупного оподатковуваного доходу враховуються доходи, одержані
як в натуральній формі, так i в грошовій (національній або
іноземній валюті).
Перелік виплат, які не включаються до сукупного оподатковуваного
доходу визначений ст. 5 Декрету ( 13-92 ) (13-92)
.
Відповідно до ст. 3 Закону України “Про цінні папери та фондову
біржу” ( 1201-12 ) (1201-12)
, ощадний сертифікат є одним із видів цінних
паперів. За своєю правовою природою вказаний цінний папір є
грошовим документом, що засвідчує відносини позики. Так, згідно
ст. 18 вказаного Закону ( 1201-12 ) (1201-12)
, ощадний сертифікат
визначений як письмове свідоцтво банку про депонування грошових
коштів, яке засвідчує право вкладника на одержання після
закінчення встановленого строку депозиту і процентів по ньому.
Закон визначає іменні ощадні сертифікати та на пред’явника, при
цьому, останні обертаються вільно, а щодо перших встановлено
заборону їх обігу.
Як встановлено, при здійсненні перевірки проведеної органами
податкової служби, банком погашались за заявою фізичних осіб
сертифікати на пред’явника, які раніше емітовані банком різним
юридичним особам. Знаходження вказаних цінних паперів у інших
осіб, ніж ті, на користь яких видані ощадні сертифікати, не
суперечить законодавству, оскільки, як вже зазначалось, воно не
встановлює обмежень щодо обігу ощадних сертифікатів на
пред’явника, а отже і укладення будь-яких угод щодо них, які не
суперечать чинному законодавству. Слід зазначити, що фактичний
держатель ощадного сертифіката на пред’явника вважається його
законним власником до встановлення у визначеному порядку іншого.
При передачі цінних паперів відбувається перехід права власності
на них, як на один з видів майна. Крім того, передавши вказані
ощадні сертифікати, юридичні особи передали також і грошові та
інші права, що випливають з цих грошових документів, зокрема,
право вимагати повернення депонованих коштів, виплати процентів.
Таким чином, фактично відбувається заміна осіб у зобов’язанні,
відповідно до якої особи, що є держателями ощадних сертифікатів,
стають кредиторами по відношенню до банка-емітента.
Пред’явивши вказані ощадні сертифікати для погашення в банк за
їх номіналом, фізичні особи отримують не доход, а повертають
грошові кошти з тимчасового користування банку, право на які до
них вже перейшло в момент передачі їм колишніми держателями
вказаних цінних паперів. Отже, отримання доходу відбулося не в
момент повернення грошових коштів банком, а у момент переходу
права власності на цінні папери. У тому випадку, якщо б банк
виплатив би таким особам проценти по депозиту, вказані кошти
були б доходом таких осіб і підлягали оподаткуванню на загальних
підставах. Враховуючи, що фізичні особи не отримали доходів при
пред’явленні їх для оплати позивачу та поверненні банком коштів,
об’єкт оподаткування прибутковим податком з громадян, у даному
випадку відсутній.
Таким чином, суд вірно дійшов висновку про незаконність
оспорюваних рішень, прийнятих відповідачем.
За таких обставин, прийняті у справі судові акти відповідають
нормам матеріального та процесуального права і підстав для їх
скасування колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А :
постанову Донецького апеляційного господарського суду від
24.04.2002р. у справі № 34/33а господарського суду Донецької
області залишити без змін, а касаційну скаргу Спеціалізованої
державної податкової інспекції по роботі з великими платниками
податків у м. Донецьку – без задоволення.
Головуючий суддя Кузьменко М.В.
Судді Васищак І.М.
Дерепа В.І.