ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.07.2002 Справа N 10-436А
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т.Добролюбової - головуючого
Т.Дроботової
Н. Ткаченко
за участю представників:
позивача Бутузов А. Г. – дов. від
08.07.2002
Курило Ю. В. - дов. від
08.07.2002
відповідача Рзаєв В. Р. – дов. від
18.06.2002
розглянувши у відкритому Донецького обласного управління
судовому засіданні касаційну у справах захисту прав
скаргу споживачів
на рішення від 26.02.2002 господарського
суду Донецької області
у справі № 10/436А
за позовом Відкритого акціонерного
товариства “Торговельний центр
“Білий лебідь”
до Донецького обласного управління
у справах захисту прав
споживачів
про визнання недійсною постанови
Донецького обласного управління
у справах захисту прав
споживачів № 1300 від 01.10.2001
ВСТАНОВИВ:
Відкритим акціонерним товариством “Торговельний центр “Білий
лебідь” до господарського суду Донецької області був заявлений
позов про визнання недійсною постанови Донецького обласного
управління у справах захисту прав споживачів № 1300 від
01.10.2001.
Підставою прийняття оспорюваної постанови став акт перевірки
дотримання законодавства про захист прав споживачів від
18.09.2001, в якому зафіксовано, що підприємство здійснювало
реалізацію товарів без необхідної, доступної та достовірної
інформації; а також реалізацію товарів, що підлягають
обов'язковій сертифікації, без сертифікатів відповідності.
Рішенням господарського суду Донецької області від 26.02.2002
(судді Н. Дучал – головуючий, Т. Гавріщук, О. Склярук) позовні
вимоги задоволено у повному обсязі шляхом визнання недійсною
постанови Донецького обласного управління у справах захисту прав
споживачів № 1300 від 01.10.2001.
Рішення суду мотивоване відсутністю у управління правових
підстав на проведення перевірки, оскільки остання не передбачена
в плані роботи Донецького обласного управління у справах захисту
прав споживачів та немає підстав вважати її позаплановою згідно
Указу Президента України “Про деякі заходи з перегулювання
підприємницької діяльності”. Також суд дійшов висновку, що
статтею 23 Закону України “Про захист прав споживачів”
( 1023-12 ) (1023-12)
передбачена відповідальність за відсутність
необхідної, доступної та достовірної інформації про товар, а не
за реалізацію товару без такої інформації, яка, крім того,
надається лише на запит споживача; за умови існування
сертифікатів на реалізовану продукцію, не пред'явлення їх
(сертифікатів) під час проведення перевірки не є порушенням
вимог згаданого закону ( 1023-12 ) (1023-12)
.
Донецьке обласне управління у справах захисту прав споживачів
подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу на
рішення господарського суду Донецької області, в якій просить
рішення у справі скасувати, праву передати на новий розгляд,
мотивуючи касаційну скаргу доводами про неправильне застосування
судом норм матеріального права.
У касаційній скарзі вказується на помилковість висновку суду про
неправомірність проведення перевірки позивача, оскільки вона
здійснена на виконання плану роботи Управління на третій квартал
2001 року, де об'єктами перевірки значаться підприємства
Ворошиловського та Куйбишевського районів м. Донецька.
Також скаржник вважає, що статтею 23 Закону України “Про захист
прав споживачів” ( 1023-12 ) (1023-12)
встановлено відповідальність за
реалізацію товарів без необхідної, доступної, достовірної
інформації та без сертифікатів – для товарів, щодо яких
встановлено обов'язковість їх сертифікації.
Заслухавши доповідь судді Дроботової Т.Б. та пояснення присутніх
в судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки
обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні суду,
колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню
з таких підстав.
Відповідно до статті 5 Закону України “Про захист прав
споживачів” ( 1023-12 ) (1023-12)
державний контроль за дотриманням
законодавства України про захист прав споживачів здійснюють
Державний комітет України у справах захисту прав споживачів,
його органи в Республіці Крим, областях, містах Києві та
Севастополі. Зокрема, вказані органи мають право перевіряти у
господарюючих суб'єктів сфери торгівлі, громадського харчування
і послуг якість товарів (робіт, послуг), додержання обов'язкових
вимог щодо безпеки товарів (робіт, послуг), а також додержання
правил торгівлі та надання послуг.
Зі змісту Наказу Державного комітету стандартизації, метрології
та сертифікації України від 08.02.2000 № 15 “Про упорядкування
перевірок суб'єктів підприємницької діяльності державними
органами у справах захисту прав споживачів” ( v0105565-00 ) (v0105565-00)
випливає право уповноважених органів здійснювати перевірки двох
видів: планові та позапланові. При цьому планові перевірки
проводяться виключно за письмовими розпорядженнями начальника
(заступника начальника) управління не частіше одного разу на
календарний рік.
В матеріалах справи знаходяться розпорядження Начальника
Донецького обласного управління у справах захисту прав
споживачів Л. І. Ляшенко та план роботи Донецького обласного
управління у справах захисту прав споживачів на третій квартал
2001 року, якими передбачено проведення перевірок підприємств
торгівлі, громадського харчування та послуг Ворошиловського
району м. Донецька. За тієї обставини, що ВАТ “Торговий центр
“Білий лебідь” знаходиться саме у Ворошиловському районі м.
Донецька, проведена перевірка відповідача є плановою, а тому
відсутні підстави вважати цю перевірку неправомірною.
Щодо порушень позивачем законодавства про захист прав
споживачів, колегія суддів вважає за необхідне зазначити
наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом при
вирішенні спору, в ході проведення перевірки дотримання
законодавства про захист прав споживачів ВАТ “Торговий центр
“Білий лебідь” Донецьким обласним управлінням у справах захисту
прав споживачів виявлено порушення підприємством статей 16, 18
Закону України “Про захист прав споживачів” ( 1023-12 ) (1023-12)
та
пунктів 20, 37, 39 Постанови Кабінету Міністрів України “Про
порядок заняття торговельною діяльністю і правила торговельного
обслуговування населення” ( 108-95-п ) (108-95-п)
щодо ненадання
необхідної, достовірної та доступної інформації про товари та
реалізацію без сертифікатів товарів, щодо яких встановлено
обов'язковість їх сертифікації. Вказане порушення зафіксовано в
акті перевірки від 18.09.2001 № 2171.
За висновками даного акту Донецьким обласним управлінням у
справах захисту прав споживачів прийнято постанову № 1300 від
01.10.2001, якою до товариства накладено стягнення у вигляді
штрафу в розмірі 1797,20 грн. на підставі статті 23 Закону
України “Про захист прав споживачів” ( 1023-12 ) (1023-12)
.
Відповідно до статті 3 Закону України “Про захист прав
споживачів” ( 1023-12 ) (1023-12)
споживачі, які перебувають на території
України, під час придбання, замовлення або використання товарів
(робіт, послуг) для задоволення своїх побутових потреб мають
право на необхідну, доступну та достовірну інформацію про
кількість, якість і асортимент товарів (робіт, послуг). Статтею
18 цього ж Закону ( 1023-12 ) (1023-12)
передбачено, що споживач має право
на одержання необхідної, доступної та достовірної інформації про
товари (роботи, послуги), що забезпечує можливість їх
компетентного вибору. Така інформація доводиться до відома
споживачів виготівником (виконавцем, продавцем) у технічній
документації, що додається до товарів (наслідків робіт, послуг),
на етикетці, а також маркуванням чи іншим способом, прийнятим
для окремих видів товарів (робіт, послуг) або в окремих сферах
обслуговування.
Зазначене право споживачів передбачене також і Постановою
Кабінету Міністрів України “Про порядок заняття торговельною
діяльністю і правила торговельного обслуговування населення”
( 108-95-п ) (108-95-п)
, відповідно до пункту 20 якої працівники
господарюючого суб'єкта, що здійснюють продаж товарів,
зобов'язані надати покупцю інформацію про товари в обсязі,
передбаченому законодавством.
Крім того, відповідно до пункту 4 статті 16 Закону України “Про
захист прав споживачів” ( 1023-12 ) (1023-12)
товари (роботи, послуги), на
які актами законодавства або іншими нормативними документами
встановлено обов'язкові вимоги щодо забезпечення безпеки життя,
здоров'я споживачів, їх майна, навколишнього природного
середовища, підлягають обов'язковій сертифікації згідно з чинним
законодавством. Реалізація та використання таких товарів (у тому
числі імпортних), виконання робіт та надання послуг без
сертифіката відповідності забороняються.
В разі порушення законодавства про захист прав споживачів
господарюючі суб'єкти сфери торгівлі, громадського харчування і
послуг несуть відповідальність, передбачену статтею 23 Закону
України “Про захист прав споживачів” ( 1023-12 ) (1023-12)
, в тому числі й
за відсутність необхідної, доступної, достовірної інформації про
товар, роботу, послугу та за реалізацію товару, виконання
роботи, надання послуги, що підлягає обов'язковій сертифікації,
але не має сертифіката відповідності.
Предметом спору у даній справі є постанова Донецького обласного
управління у справах захисту прав споживачів № 1300 від
01.10.2001, яка має ознаки основного акту і ґрунтується на акті
допоміжному (факультативному), що виконує функції інформаційні і
посвідчуючі. Особливості акту перевірки полягають у тому, що він
не містить обов'язкового для виконання припису, проте фіксує
певні обставини, зокрема порушення суб'єктом торгівлі норм
законодавства. За відсутності зауважень щодо правдивості
відображених порушень з боку осіб, які його підписують та за
відсутності недоліків форми акту – відсутні правові підстави
вважати його неналежним доказом виявлених порушень.
В даному випадку підтвердженням факту порушення позивачем
наведених правових норм є акт перевірки № 2171 від 18.09.2001, в
якому зафіксовано, що на час її проведення в реалізації
товариства знаходився товар без необхідної, доступної та
достовірної інформації для споживачів та без сертифікатів для
товарів, щодо яких встановлено обов'язковість їх сертифікації.
При підписанні акта представниками товариства не зазначено будь
– яких заперечень до фактів, встановлених перевіркою, посилань
на недостовірність викладених в ньому фактів, а тому надання
підприємством інформації в подальшому, в тому числі й наступного
дня поштою або в судове засідання, не усуває підстав для
притягнення останнього до відповідальності за порушення, які
мале місце саме в момент проведення перевірки. Крім того,
виходячи з правового змісту державного захисту прав споживачів,
передбачені законом права останніх, можуть бути реалізовані ними
в будь-який, встановлений законодавством момент, в тому числі й
під час придбання, замовлення або використання товарів, робіт,
послуг.
Враховуючи викладене, колегія суддів визнає висновок суду першої
інстанції про відсутність з боку позивача порушень законодавства
про захист прав споживачів помилковим та таким, що ґрунтується
на неправильному застосуванні норм матеріального та
процесуального права, зокрема, статті 43 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Керуючись ст.ст. 111-7, п. 2 ст. 111-9, ст.ст. 111-10, 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Рішення від 26.02.2002 у справі № 10/436 А господарського суду
Донецької області скасувати, в позові - відмовити.
Головуючий Т. Добролюбова
С у д д і Т. Дроботова
Н. Ткаченко