ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.07.2002 м. Київ
Справа N 17-3-23/01-10352
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді
суддів
розглянувши касаційну скаргу акціонерно-комерційного банку
соціального розвитку "УБ" в особі Одеської обласної філії
на рішення від 6 березня 2002 року господарського суду Одеської
області та постанову від 22 квітня 2002 року Одеського
апеляційного господарського суду
у справі № 17
за позовом акціонерного товариства закритого типу "ПЗ"
до акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "УБ" в особі
Одеської обласної філії
про визнання кредитного договору недійсним
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 6 березня 2002 року господарського суду Одеської
області задоволено позов акціонерного товариства закритого типу
"ПЗ" до акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "УБ" в
особі Одеської обласної філії про визнання кредитного договору
недійсним та припинення дії договору застави.
Суд дійшов висновку, що під час укладання кредитного договору від
16 березня 1998 року № 2 В/ 98 позивач діяв під впливом помилки і
на підставі статті 56 Цивільного кодексу Української РСР
( 1540-06 ) (1540-06)
визнав його недійсним та припинив дію договору застави
від 17 березня 1998 року (з додатками).
Постановою від 22 квітня 2002 року Одеський апеляційний
господарський суд змінив зазначене рішення і визнав договір
застави недійсним, пов'язавши недійсність кредитного договору з
недійсністю похідного від нього договору застави. В іншій частині
рішення залишено без змін.
Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку "УБ" в особі
Одеської обласної філії вважає, що судові акти в даній справі
підлягають касаційному перегляду через порушення місцевим і
апеляційним господарськими судами норм матеріального і
процесуального права, а саме: безпідставного застосування судами
статті 56 Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
та
неправильного тлумачення приписів Положення про кредитування,
затвердженого постановою від 28 вересня 1995 року № 246 Правління
Національного банку України; не створення відповідачу необхідних
умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного
застосування законодавства.
З огляду на такі порушення відповідач з урахуванням доповнення до
касаційної скарги просить Вищий господарський суд України
скасувати рішення від 6 березня 2002 року господарського суду
Одеської області та постанову від 22 квітня 2002 року Одеського
апеляційного господарського суду та постановити нове рішення, яким
відмовити позивачу у позові.
У відзиві акціонерне товариство "ПЗ" наводить свої міркування
стосовно дійсної мотивації на укладення спірної кредитної угоди,
наполягає на власній помилковій поведінці в спірних
правовідносинах з огляду на специфіку предмету і характеру угоди,
а тому просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення.
З 1 до 8 липня цього року в судовому засіданні за клопотанням
відповідача, проти якого представник позивача не заперечував,
оголошувалася перерва і сторони належним чином були повідомлені
про час та місце наступного судового засідання, проте представник
позивача в судове засідання не з'явився.
Заслухавши представника відповідача, перевіривши повноту
встановлення судами обставин справи та їх правову оцінку, колегія
суддів дійшла висновку про невідповідність прийнятих рішення і
постанови вимогам закону з огляду на таке.
Фундаментальними ознаками кредитного відношення є зворотність
кредиту та платність кредитного зобов'язання і сторони, з метою
забезпечення захисту власних інтересів, вправі були застосувати
будь-які законні процедури для підвищення результативності й
ефективності своїх дій, у тому числі враховувати специфічні
конкретні умови на ринку валютного кредитування.
Місцевий та апеляційний господарські суди обґрунтували свої
висновки необізнаністю персоналу позивача з тенденціями на цьому
ринку та не достатньо компетентному аудиті банку, який вчасно не
застеріг позичальника від негативних наслідків зростання курсу
долару США відносно національної валюти і така помилкова поведінка
сторони має істотне значення.
Таким чином, даючи правову оцінку діям сторін в спірних
правовідносинах, суди пов'язали наявність та суттєвість помилки з
коливаннями курсу валют. Водночас, аналізуючи характер припущеної
помилки суди, в першу чергу, мали виходити з сприйняття стороною
предмета чи інших істотних умов угоди, що вплинуло на її
волевиявлення, при відсутності якого за обставинами справи можна
вважати, що угода не була б укладена.
Колегія суддів вважає, що аналіз спірних правовідносин не дає
підстав стверджувати, що виражена в угоді воля позичальника не
збігалася з його дійсними намірами і зміну обстановки не можна
визнати як неправильне, перекручене уявлення про факти і обставини
дійсності, які обумовлювали прийняття ним рішення про укладання
кредитного договору, а тому у місцевого і апеляційного
господарських судів не було підстав оцінювати поведінку сторони як
помилкову, а отже і підстав для визнання кредитного договору
недійсним і, як наслідок, припиняти право застави.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9 , 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу акціонерно-комерційного банку соціального
розвитку "УБ" в особі Одеської обласної філії задовольнити.
2. Рішення від 6 березня 2002 року господарського суду Одеської
області та постанову від 22 квітня 2002 року Одеського
апеляційного господарського суду скасувати.
3. В позові відмовити.
Головуючий, суддя
Суддя
Суддя