ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.06.2002 Справа N 6/437
Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Михайлюка М.В.
суддів Добролюбової Т.В. Дроботової
Т.Б..
за участю представників Позивача – Шучкіної Н.І. дов.
сторін від 19.06.02
розглянувши у відкритому Відповідача – Лєбєдєнко В.О.
судовому засіданні в м. дов. Від 14.01.02
Києві ВАТ”Краснолуцький
касаційну скаргу машинобудівний завод”
на постанову Донецького апеляційного
господарського суду
від 25лютого2002
за позовом ВАТ”Краснолуцький
машинобудівний завод”
до Державної податкової інспекції
у місті Красний Луч Луганської
області
про спонукання відповідача до списання заборгованості
У жовтні 2001 року Відкритим акціонерним товариством
“Краснолуцький машинобудівний завод” заявлений позов про
спонукання Державної податкової інспекції у місті Красний Луч
Луганської області провести додаткове списання заборгованості з
податку на додану вартість на підставі пункту 18.1 статті 18
Закону України “ Про порядок погашення зобов’язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
. Позовна заява обґрунтована тим, що
товариством здійснювались поточні платежі податку на додану
вартість за 2000 рік і частково сплачувалась недоїмка попередніх
років за згодою відповідача. Водночас наголошено на відсутності
законних підстав для самостійного встановлення відповідачем
черговості погашення недоїмки за строком її утворення.
Рішенням Господарського суду Луганської області від 15.11.2001
року /суддя Іноземцева Л.В./ у задоволенні позову відмовлено з
мотивів відповідності, приписам пункту 19 Інструкції про
особливості застосування Декрету Кабінету Міністрів України “Про
стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів”
дій податкової служби, щодо направлення грошових коштів від
реалізації відповідачем заставленого майна позивача на погашення
його недоїмки у минулих періодах.
Водночас винесена окрема ухвала про недоліки в роботі ДПІ у
місті Красний Луч, які ввели в оману позивача і спричинили
виникнення спору доведеного до розгляду у суді.
Донецький апеляційний господарський суд у складі головуючого
Колядко Т.М. та суддів Гуреєва Ю.М. і Мірошниченко С.В.
постановою від 25.02.2002 року залишили без змін рішення
місцевого господарського суду з мотивів у ньому викладених.
Відкрите акціонерне товариство “Краснолуцький машинобудівний
завод” просить Вищий господарський суд України здійснити
касаційне провадження у справі, скасувати судові рішення і
задовольнити позовні вимоги.
Касаційна скарга обґрунтована неправильним, на думку позивача,
застосуванням названими судами матеріального права, зокрема
приписів статей 4,7 Декрету Кабінету Міністрів України “Про
стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів”
від 21.01.1993 року № 8-93 якими не регулюється черговість
погашення недоїмки з податків. Вважає, хибним і застосування
Інструкції про особливості застосування Декрету Кабінету
Міністрів України “Про стягнення не внесених у строк податків і
неподаткових платежів”, оскільки пункт 19 містить приписи, які
відсутні у згаданому Декреті. .
Відзив на касаційну скаргу від ДПІ у місті Красний Луч не
надходив, проте представник у судовому засіданні заперечив
доводи касаційної скарги
Пояснив, що відповідно до вимог Інструкції про порядок ведення
державними податковими інспекціями оперативного обліку податків
і неподаткових платежів, затвердженого наказом Державної
податкової адміністрації України від 2.04.1999 № 174, проведення
операцій з обліку платежів до бюджету інспектором відділу обліку
здійснюється в автоматичному режимі за хронологічним порядком за
датами операцій. Вважає судові рішення у справі такими, що
відповідають приписам чинного в Україні законодавства і просить
залишити їх без змін.
У судовому засіданні оголошувалась перерва до 27.06.2002 року.
Вищий господарський суд України заслухавши доповідь судді
Добролюбової Т.В. та пояснення представників сторін, перевіривши
матеріали справи відзначає наступне.
Товариство “Краснолуцький машинобудівний завод” мало недоїмку з
податків за період 1997 – 1999 року у тому числі з податку на
додану вартість, яка погашалась податковою службою у 2000 - 2001
роках за рахунок реалізації майна товариства, що знаходилось у
податковій заставі. При цьому, відповідно до приписів Указу
Президента України “Про заходи щодо підвищення відповідальності
за розрахунки з бюджетами та державними цільовими фондами” від
4.03.1998 року, заставлене майно товариства забезпечувало і
недоїмку з податку на додану вартість, що утворилась упродовж
2000 року. Тобто вартість реалізованого з податкової застави
майна повинна погашати недоїмку у тому числі і ту, що виникла у
2000 році, оскільки згідно з пунктом першим статті 4 Декрету
Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року № 8 – 93 “Про
стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів”,
який діяв у 1999 і у 2000 роках, недоїмкою вважалась сума
відповідних платежів, не внесена після встановлених строків. За
погодженням з посадовими особами ДПІ у місті Красний Луч
платником податку – позивачем у цій справі відкликані з банку
платіжні доручення на сплату податку на додану вартість за 2000
рік. Тобто у такий спосіб була погашена недоїмка з ПДВ за 2000
рік за наявності недоїмки попереднього періоду з цього податку.
Відізвані платіжні доручення, відповідно до пункту 8 Інструкції
про безготівкові розрахунки в господарському обороті України,
затвердженої Постановою від 2.08.1966 року № 204 Правління
Національного банку України, містили визначений строк настання
платежу до бюджету за терміном відповідного періоду 2000 року.
Наведені обставини не безпідставно розглядаються товариством ,
як підстава для вимоги про списання податкового боргу згідно
припису підпункту 18.1.1 пункту 18.1 статті 18 Закону України
“Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Відповідно до наведеного припису списанню з платників податків
підлягає податковий борг, який виник станом на 31.12.1999 року і
не сплачений станом на 21.02.2001 року.
Поняття податкового боргу визначено у пункті 1.3 частини першої
статті 1 вказаного Закону, згідно з яким податковий борг /
недоїмка / - податкове зобов’язання, узгоджене платником
податків, не сплачене у строк.
При цьому згідно пункту 3.1 Положення про списання та
розстрочення податкового боргу платників податків у зв’язку з
відміною картотеки, затвердженого наказом від 1.03.2001 року №
81 Державної податкової адміністрації України та зареєстрованого
в Міністерстві юстиції України 27.03.2001 року за № 281/5472,
визначення сум податкового боргу, що підлягає списанню
здійснюється за даними карток особових рахунків платників
податків, що ведуться в органах державної податкової служби
згідно з Інструкцією про порядок ведення державними податковими
інспекціями оперативного обліку податків і неподаткових
платежів, затвердженої наказом від 2.04.1999 року № 174
Державної податкової адміністрації України та зареєстрованою в
Міністерстві юстиції України 13.05.1999 року за № 304/3597.
Рішенням Господарського суду Луганської області встановлено, що
станом на 31.12.1999 року товариство мало недоїмку з податків і
обов’язкових платежів до бюджету в сумі 4006440 грн.
Встановлений і факт надання дозволу керівництвом ДПІ у місті
Красний Луч на відкликання товариством платіжних доручень щодо
сплати податку на додану вартість за 2000 рік.
У спірний період законодавчо не був визначений порядок погашення
недоїмки. Такий порядок містився виключно у Інструкції про
особливості застосування Декрету Кабінету Міністрів України від
21.01.93. № 8-93 “ Про стягнення не внесених у строк податків і
неподаткових платежів” затвердженою наказом Міністерства
фінансів України від 2.11.93 № 84 і зареєстрованої у
Міністерстві юстиції України 15.11.93 № 169.
Відповідно, підписуючи листи про дозвіл на відкликання платіжних
доручень з податку на додану вартість від 21.01.01, 28.12.2000,
13.12.2000, 30.08.2000, 7.08.2000, 7.06.2000 керівник податкової
служби чи його заступник та керівник відділу обліку та звітності
мали призвести до внесення узгоджених сум ПДВ до картки особових
рахунків платника. Проте картка особового рахунку платника не
досліджена судовими інстанціями, що унеможливлює висновок про
додержання судом принципу всебічного, повного і об’єктивного
розгляду всіх обставин справи в їх сукупності та законності
переглянутих судових рішень.
Наведені прогалини судового дослідження необхідно усунути при
новому розгляді спору. Водночас необхідно з’ясувати, чи вся сума
позову складається з недоїмки саме податку на додану вартість.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи
в касаційній інстанції не дають права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду,
рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею
справи на новий розгляд до Господарського суду Луганської
області
З огляду на зазначене, керуючись статтями 43, 111-7, пунктом 3
статті 111-9, статтями 111-10 – 111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
П О С Т А Н О В И В:
Рішення від 15.11.2001 року і постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 25.02.2002 року у справі № 6/437
скасувати.
Справу № 6/437 Господарського суду Луганської області скерувати
до цього ж суду на новий розгляд.
Головуючий М. Михайлюк
Судді Т. Добролюбова
Т. Дроботова