ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.06.2002 Справа N 6/379
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Чабана В.В.
Суддів - Уліцького А.М.
Ткаченко Н.Г.
За участю: представника ТОВ фірми “ГЛ» Філевського Р.М.,
довіреність № 7 від 17.06.2002 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну
скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма “ГЛ» на
постанову Одеського апеляційного господарського суду від
11.02.2002 р. у справі № 6/379 за позовом Товариства з обмеженою
відповідальністю фірма “ГЛ» до Державної податкової інспекції у
Центральному районі м. Миколаєва
про визнання недійсним рішення,-
В С Т А Н О В И В:
Позивач ТОВ фірма “ГЛ» звернувся з позовом до суду про визнання
недійсним рішення ДПІ в Центральному р-ні м. Миколаєва
№ 299/23-01/23618990/10685 від 7.09.2001р., яким до позивача
було донараховано податок на прибуток в сумі 23790 грн., та
застосовані штрафні санкції по податку на прибуток в сумі 8408
грн. та штрафні санкції по податку на ПДВ в сумі 318 грн.
посилаючись на те, що воно є незаконним та протирічить чинному
законодавству.
Рішенням Господарського суду Миколаївської обл. від 15.11.2001
р. у справі № 6/379 /суддя Ткаченко О.В./ позов ТОВ фірма “ГЛ»
задоволений. Рішення ДПІ в Центральному р-ні м. Миколаєва
№ 299/23-01/23618990/10685 від 7.09.2001р. визнане недійсним.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
11.02.2002 р. у справі № 6/379 / судді Бандура Л.І., Поліщук
Л.В., Туренко В.Б./ рішення господарського суду Миколаївської
обл. від 15.11.2001р. по справі № 6/379 скасоване, в задоволенні
позову ТОВ фірма “ГЛ» відмовлено.
В касаційній скарзі позивач ТОВ фірма “ГЛ» просить постанову
Одеського апеляційного господарського суду від 11.02.2002 р.
скасувати, так як вона постановлена з неправильним застосуванням
норм матеріального права, що регулюють питання оподаткування, та
з порушенням вимог процесуального права, а рішення
господарського суду Миколаївської обл. від 15.11.2001р. по
справі № 6/379- залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г. пояснення представника
ТОВ фірма “ГЛ”, перевіривши матеріали справи та обговоривши
доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що
касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи і було встановлено судом
06.04.2001 р., 19.04.2001 р. ДПА в Миколаївській області
здійснила перевірку ТОВ фірма “ГЛ» з питання дотримання вимог
податкового законодавства за період з 01.11.1999 р. по
01.02.2001 р. і за її результатами було складено акт 46/26-520,
№ 50/26-520, № 82/35-520, де зазначено завищення валових витрат
у 2000р. на 79,3, донараховано податок на прибуток 23,8 грн.;
зменшено від”ємне значення ПДВ до відшкодування на 3,175 тис.
грн., в т.ч. за червень 2000 р. – 3,175 тис. грн. та
донараховано збір до Державного інноваційного фонду – 1,025 тис.
грн.
За результатами даної перевірки 07.09.2001 р. ДПА у Центральному
районі м. Миколаєва прийнято рішення № 299/23-01/23618990/10685
про стягнення з фірми “ГЛ» штрафних санкцій по ПДВ на 318 грн.,
податку на прибуток в сумі 23790 грн., штрафних санкцій по
податку на прибуток в сумі 8408 грн. в зв”язку з порушення вимог
п. 5.1 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутків
підприємств”, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про ПДВ».
Донарахування до Державного інноваційного фонду позивачем не
оспорюється.
Задовольняючи позовні вимоги позивача і визнаючи недійсним
рішення ДПА у Центральному районі м. Миколаєва від 7.09.2001 р.
№ 299/23-01/23618990/10685ДПІ в частині застосування штрафних
санкцій по ПДВ в сумі 318 грн., податку на прибуток в сумі 23790
грн., штрафних санкцій по податку на прибуток в сумі 8408 грн.
господарський суд в Миколаївській обл. виходив з того, що судом
було встановлено те, що позивач не відносив до валових витрат
вартість орендної плати 79300 грн., а також що у позивача не
було податкового зобов”язання яке підлягало б сплаті до бюджету.
В акті перевірки зазначено, що зменшення суми податкового
кредиту на 3175,2 грн. призвело до того, що замість 177588 грн.,
які держава повинна була відшкодувати підприємству, так як за
результатами роботи в червні 2000 р. податок на додану вартість
мав від’ємне значення, сума, яка підлягала до відшкодування з
бюджету стала складати 174413 грн. Відповідно до п. 17.3 ст. 17
Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників
податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» розмір
штрафу обчислюється від суми недоплати, але в даному випадку
недоплати не існує, а навпаки, сума відшкодовування державою
товариству, зменшується з 177588 грн. до 174413 грн. і тому
застосування штрафної санкції по ПДВ в розмірі 318 грн. є
безпідставним.
Донарахування податку на прибуток базувалося на тому, що на
думку ДПІ, підприємство включило до складу валових витрат суми
орендної плати, що нараховувалися по договору на оренду не
житлового приміщення у розмірі 79300 грн. і саме з нею
обчислюється податок на прибуток у розмірі 30%. Але такий
висновок ДПА є хибним, оскільки що позивачем не відносилась до
складу валових витрат за 2000 р. сума 79, 3 тис. грн. за оренду
не житлового приміщення і це підтверджується висновком
аудиторської перевірки в якому зазначено, що підприємством не
враховані всі валові витрати, що понесені в перевіряємому
періоді, тому податковим органом штрафні санкції застосовані
неправомірно.
Дослідивши всі в сукупності обставини справи, суд першої
інстанції прийшов до обгрунтованого висновку, що позивачем не
було порушено п. 5.1 ст. 5 Закону України “Про оподаткування
прибутку підприємств та п. 7.4.5, п. 7.4 ст. 7 Закону України
“Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та обгрунтовано
визнав оскаржуване рішення ДПА недійсним.
З висновками, викладеними в постанові Одеського апеляційного
господарського суду від 11.02.2002 р., якою скасоване рішення
господарського суду Миколаївської обл. від 15.11.2001р. № 6/379
та відмовлено позивачу в задоволенні позову, погодитись не
можна, так як вони не грунтуються на доказах, які були предметом
розгляду в суді першої інстанції та протирічать фактичним
обставинам справи.
За таких обставин постанову Одеського апеляційного
господарського суду від 11.02.2002 року по справі № 6/379 не
можна визнати як таку, що відповідає чинному законодавству, і
вона підлягає скасуванню.
На підставі викладеного та керуючись ст. 111-5, 111-7-111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма
“ГЛ» задовольнити.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
11.02.2002 р. у справі № 6/379 скасувати, а рішення
Господарського суду Миколаївської області від 15.11.2001 р.
залишити без змін.
Головуючий Чабан В.В.
Судді - Уліцький А.М.
Ткаченко Н.Г.