ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2002                              Справа N 17-5-22/01-8781

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - Перепічая В.С.

суддів:    Вовка І.В.

Гончарука П. А.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну

скаргу   управління   містобудування  та  архітектури   Одеської

обласної   державної   адміністрації  на   постанову   Одеського

апеляційного господарського суду від 28.03.2002р.  у  справі  за

позовом   управління  містобудування  та  архітектури   Одеської

обласної державної адміністрації до ТОВ “Будівельних обєктів”

про   стягнення штрафу

                       У С Т А Н О В И В:

У  жовтні  2001  року управління містобудування  та  архітектури

Одеської  обласної адміністрації звернулося до суду  з  позовною

заявою до ТОВ “Будівельних обєктів”, в якій, посилаючись на  те,

що  відповідач  немаючи  дозволу  на  будівництво  підземних  та

надземних  гаражів  будував їх, що є порушенням  Закону  України

“Про  відповідальність  підприємств,  їх  обєднань,  установ   і

організацій  за правопорушення в сфері містобудування”,  просило

стягнути з відповідача суму штрафу у розмірі 87 186 грн.

       Рішенням   господарського  суду  Одеської   області   від

21.12.2001р.  (суддя  Торчинчька  Л.О.),  залишеним   без   змін

постановою  Одеського  апеляційного  господарського   суду   від

28.03.2002р. (судді: Туренко В.Б., Андреєва Е.І., Бойко Л.І.)  у

позові відмовлено.

В   касаційній  скарзі  позивач  просить  зазначені  рішення  та

постанову скасувати, позовні вимоги задовольнити, посилаючись на

те,  що відповідач не мав право проводити будівельні роботи  без

відповідного дозволу.

Заслухавши  пояснення сторін, перевіривши  матеріали  справи  та

обговоривши  доводи касаційної скарги, суд вважає, що  касаційна

скарга підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.

За  приписом п. 6 постанови Пленуму Верховного суду України  від

29.12.1996р.  №  91  (зі  змінами і  доповненнями)  “Про  судове

рішення”  ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
         мотивувальна частина рішення  повинна

мати  встановлені судом обставини, які мають значення для справи

їх  юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки,  з

яких  суд  виходив  при задоволенні грошових та  інших  майнових

вимог.  Визнаючи  одні  і відхиляючи інші  докази,  суд  має  це

обґрунтування.

Мотивувальна   частина  кожного  рішення  повинна   мати   також

посилання на закон та інші нормативні акти матеріального  права,

на  підставі  яких визначено права і обовязки сторін  у  спірних

правовідносинах.

Суд другої інстанції, залишаючи рішення суду без змін, виходив з

того,  що  міська інспекція ДАБК вже застосувала до  відповідача

штрафні санкції за правопорушення у сфері містобудування, а тому

підстав для застосування і з боку обласної ДАБК штрафних санкцій

не було.

Про те з такими висновками суду повністю погодитись не можна.

Так,   позивач   посилався  на  те,  що  перевіркою,   яка   ним

проводилась,  було виявлено інші порушення з боку відповідача  у

сфері  містобудування,  ніж ті, за яке  останній  притягався  до

відповідальності у березні 2001р.

Суд  цих  пояснень  позивача належним  чином  не  перевірив,  не

зясував  до  кінця,  яке правопорушення у сфері  містобудування,

якщо воно мало місце, було допущено відповідачем за результатами

перевірки   обласною   ДАБК,  і  як   воно   кореспондується   з

правопорушенням, яке мало місце у березні 2001р.

При  цьому суд не врахував, що стаття перша Закону України  “Про

відповідальність   підприємств,   їх   обєднань,   установ    та

організацій за правопорушення у сфері містобудування” передбачає

розширений перелік підстав для застосування, в разі доведеності,

штрафних санкцій.

Не  звернув суд увагу і на те, чи передбачено наведеним  Законом

звільнення підприємства від відповідальності, в разі відсутності

у останнього прибутку.

Водночас,  суду слід було більш ретельно перевірити і  посилання

відповідача,  що  дозвіл на виконання спірних будівельних  робіт

вони мали, дію цього дозволу було продовжено до 01.04.2000р.,  і

до   цієї   дати  будівництво  спірного  обєкту  було  завершено

(а.с.21).

За  таких  обставин, коли судом, у порушення норм процесуального

права  –  ст.  ст. 32-34, 43 ГПК України ( 1798-12  ) (1798-12)
        ,  не  було

зясовано належним чином дійсні обставини справи, що вплинуло  на

їх  правильну  юридичну оцінку, застосування норм  матеріального

права,  тому прийняте судом рішення не можна визнати законним  і

обґрунтованим.

При  новому розгляді справи суду слід врахувати наведене,  повно

зясувати   дійсні   обставини  справи   і   в   залежності   від

встановленого  та  вимог  матеріального і  процесуального  права

вирішити спір.

Керуючись  ст.  ст.  111-5,  111-7, 111-9-111-12  Господарського

процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД УКРАЇНИ

                      П О С Т А Н О В И В :

Касаційну   скаргу  управління  містобудування  та   архітектури

Одеської обласної державної адміністрації задовольнити частково.

Постанову   Одеського  апеляційного  господарського   суду   від

28.03.2002р. та рішення господарського суду Одеської області від

21.12.2001р.  скасувати і справу передати на  новий  розгляд  до

господарського суду Одеської області, в іншому складі суду.

Головуючий               Перепічай В.С.

Судді                    Вовк І.В.

                         Гончарук П. А.