ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.06.2002 Справа N 10508/4-32/1721Х
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
Головуючого судді Кузьменка М.В.,
суддів Васищака І.М.,
Палій В.М.,
розглянувши касаційну скаргу Київського районного управління
Пенсійного фонду України м. Харкова на постанову Харківського
апеляційного господарського суду від 19.02.2002р.
у справі № 10508/4-32/172Х господарського суду Харківської обл.
за позовом Харківського державного авіаційного виробничого
підприємства
до відповідача Київського районного управління Пенсійного фонду
України м. Харкова
про спонукання до виконання дій
за участю представників:
КДАВП – Колесніков О.А. за дов.№ 123 від 14.08.2001р.;
Київського РУ ПФУ м. Харкова - Гордус І.В. за дов.№ 2008-
08/2/27/8 від 29.05.2002р.; Нікулова І.В. за дов.№ 2009-
08/2/27/8 від 28.05.2002р.; Романиця Т.І. за дов.№ 2006-
08/2/27/8 від 29.05.2002р.; Кузнецова Л.І. за дов.№ 2007-
08/2/27/8 від 29.05.2002р.
У судовому засіданні з 30.05.2002р. по 10.06.2002р.
оголошувалась перерва.
В С Т А Н О В И Л А :
Харківське державне авіаційне виробниче підприємство звернулося
до господарського суду Харківської області з позовом про
спонукання Київського районного управління Пенсійного фонду
України м. Харкова здійснити дії, пов’язані із списанням та
розстроченням податкового боргу та податкових зобов’язань
відповідно до Закону України “Про порядок погашення зобов’язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
(а.с.3-6).
Рішенням господарського суду Харківської області від
07.12.2001р. заявлений позов задоволено. Відповідно до рішення
суду зобов’язано відповідача:
- виконати дії, пов’язані із списанням сум самостійно
виявлених ХДАВП податкових зобов’язань по обов’язкових платежах
у Пенсійний фонд України у розмірі 11292813грн., що виникли
станом на 31.12.99р. та не сплачених на час набрання чинності
ст. 18 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань
платників податків перед бюджетами і державними цільовими
фондами” від 21.12.2000р. № 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
, а саме: зробити
відмітки в особових рахунках ХДАВП про списання податкових
зобов’язань у розмірі 11292813грн.; направити на адресу ХДАВП
повідомлення про списання податкових зобов’язань по обов’язкових
платежах у Пенсійний фонд України за установленою формою у
розмірі 11292813грн.;
- виконати дії, пов’язані із списанням суми податкового боргу
ХДАВП, що виникла станом на 31.12.99р. та не була сплачена на
день набрання чинності ст. 18 Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
, а саме:
зробити відмітки в особових рахунках ХДАВП про списання
податкового боргу по обов’язкових платежах у Пенсійний фонд
України у розмірі 1714165грн.; направити на адресу ХДАВП
повідомлення про списання податкового боргу по обов’язкових
платежах у Пенсійний фонд України у розмірі 1714165грн.;
- прийняти рішення про розстрочку сум податкового боргу по
страховому збору на відшкодування пенсій за списком 2 у розмірі
58234грн., що виникли за період з 15.03.2000р. по 01.01.2001р.
та не сплаченого на день набрання чинності ст. 18 Закону
( 2181-14 ) (2181-14)
та укласти з ХДАВП відповідний договір;
- прийняти рішення про розстрочку суми податкового боргу по
страховому збору на відшкодування пенсій льотного складу у
розмірі 75171грн., що виникли за період з 01.01.2000р. по
01.01.2001р. та не сплаченого на день набрання чинності ст. 18
Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
та укласти з ХДАВП відповідний договір;
- прийняти рішення про розстрочку сум податкових зобов’язань
по обов’язкових платежах у Пенсійний фонд України у розмірі
6164952грн., що виникли за період з 01.01.2000р. по 01.01.2001р.
та не сплачених на день вступу в силу ст. 18 Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
та укласти з ХДАВП відповідний договір (2т. а.с.101-106).
При цьому суд виходив з того, що такі дії відповідач
зобов’язаний був здійснити в силу положень ст. 18 Закону України
“Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
19.02.2002р. рішення господарського суду Харківської області від
07.12.2001р. залишено без змін (2т а.с.135-139).
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Київське
районне управління Пенсійного фонду України м. Харкова
звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою та просить скасувати їх в частині спонукання до списання
податкового зобов’язання у сумі 11292813грн. та розстрочення
податкового зобов’язання у сумі 6164952грн., а також змінити
рішення і постанову в частині спонукання до:
- розстрочення суми відшкодування пільгової пенсії за списком
№ 2 у розмірі 40989,36грн. замість 58234грн.;
- списання недоїмки у сумі 1714165грн. на спонукання до
розстрочення недоїмки у сумі 1682588грн.;
- розстрочення недоїмки в сумі 1682588грн.;
- розстрочення суми заборгованості по відшкодуванню пенсій
льотному складу у розмірі 75171грн.
У поданій касаційній скарзі скаржник посилається на те, що
оспорювані судові акти прийняті з порушенням норм матеріального
права. Так, скаржник зазначає, що судом невірно застосовано до
взаємовідносин сторін ст. 18 Закону України “Про порядок
зобов’язань платників податків перед бюджетами та державним
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, у зв’язку з тим, що у позивача
відсутнє саме податкове зобов’язання, оскільки заробітна плата
ним не виплачувалась. Крім того, обгрунтовуючи вимоги скарги,
скаржник вказує і на порушення судом норм процесуального права,
оскільки:
- рішення прийнято без врахування заяви позивача про
зменшенням суми позовних вимог до 401989,36грн.;
- в основу рішення покладено висновок проведеної судово-
бухгалтерської експертизи, який не дав відповіді на поставлені
судом питання і є неповним;
- не вирішено питання про призначення правової експертизи.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить
касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з
наступних підстав.
21.12.2000р. прийнято Закон України “Про порядок погашення
зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, який набрав чинності з
01.04.2001р., за виключенням, зокрема, ст. 18, яка набрала
чинності з дня його опублікування, тобто з 21.02.2001р. (газета
“Урядовий кур’єр” № 33/2001).
Так, ст. 18 вказаного Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
визначається порядок
списання та розстрочення податкового боргу, при цьому, в силу п.
3 ст. 1, податковий борг визначений як податкове зобов’язання (з
урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), узгоджене
платником податків або встановлене судом (арбітражним судом),
але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована
на суму такого податкового зобов'язання.
З урахуванням наведеного, списанню та розстроченню за умовами
вказаної норми у передбачених нею випадках підлягає податкове
зобов’язання, строк виконання якого платником податків
прострочено та пеня, нарахована на прострочене податкове
зобов’язання.
Враховуючи наведене, висновок судів першої та апеляційної
інстанції щодо не визначення цим Законом ( 2181-14 ) (2181-14)
умови
настання терміну сплати в якості обов’язкової для списання
помилковий.
Відповідно до ст. 18 Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
, списанню підлягають:
податковий борг (крім пені та штрафних санкцій), який виник
станом на 31.12.1999р. і не сплачений на день набрання чинності
цією статтею (п. 1.1); пеня та штрафні санкції, нараховані на
податковий борг, який виник станом на 31.12.1999р., а також у
період з 1.01.2000р. до 01.01.2001р, який не сплачений на день
набрання чинності цією статтею (п. 1.3); безнадійний податковий
борг (п. 2).
Розстроченню за бажанням платника податку, в силу вказаної
норми, підлягає податковий борг, який виник у період з
01.01.2000р. по 01.01.2001р. і не сплачений на день набрання
чинності цією статтею.
Крім того, за змістом п. 1.5 вищезгаданої норми, у разі коли
платники податків самостійно виявляють податкові зобов’язання,
що виникли у податкових періодах, попередніх податковому
періоду, на який припадає набрання чинності цією статтею, та
здійснюють їх декларування протягом 60 календарних днів від дня
набрання чинності цією статтею, податкові зобов’язання(включаючи
пеню) підлягають списанню або розстроченню у порядку,
визначеному ст. 18 Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
, залежно від часу їх
виникнення.
Слід зазначити, що відповідно до п. 1.5 ст. 18 Закону
( 2181-14 ) (2181-14)
, списанню або розстроченню підлягають лише
самостійно виявлені податкові зобов’язання у період після
набрання чинності цією статтею і задекларовані протягом 60
календарних днів. Самостійне визначене у податковій декларації
платником податків податкове зобов’язання набуває статусу
узгодженого, в силу ст. 5 Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
. Таким чином, таке
узгоджене податкове зобов’язання, може бути списано або
розстрочено у визначеному цією нормою порядку, тобто у випадку
наявності податкового боргу за таким зобов’язанням, який виник у
відповідні періоди, визначені цим Законом ( 2181-14 ) (2181-14)
, а саме
його ст. 18 (пп. 1.1, 1.2, 1.3, 1.5, 2.1)..
Позивач є платником збору на обов’язкове державне пенсійне
страхування відповідно до ст. 1 Закону України “Про збір на
обов’язкове державне пенсійне страхування” ( 400/97-ВР ) (400/97-ВР)
.
Відповідно до ст. 5 Закону ( 400/97-ВР ) (400/97-ВР)
, сплата збору на
державне пенсійне страхування здійснюється одночасно з
одержанням коштів в установах банків на оплату праці. Таким
чином, за змістом вказаної норми строк виконання зобов’язання по
сплаті збору на державне пенсійне страхування співпадає у часі з
моментом фактичного одержанням коштів в установах банків на
оплату праці.
Разом з тим, судом першої інстанції, при вирішенні даного спору
та прийнятті рішення про зобов’язання Київського районного
управління Пенсійного фонду України м. Харкова списати та
розстрочити суми, не встановлено момент настання строку
виконання кожного податкового зобов’язання у позивача,
виникнення податкового боргу, а також чи є суми збору на
обов’язкове державне пенсійне страхування, визначені позивачем у
повідомленням № № 114/742, 114/743, 114/744 від 06.03.2001р., та
№ № 114/1236, 114/1237, 114/1238 від 17.04.2001р. податковим
боргом у розумінні п. 3 ст. 1 Закону “Про погашення зобов’язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, які виникли у періоди, визначені ст. 18
Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Згідно ст. 82 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, при вирішенні
господарського спору по суті, суд приймає рішення.
Відповідно до ст. 47 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, судове рішення
повинно прийматися за результатами обговорення усіх обставин
справи.
Принцип об’єктивної істини, тобто обґрунтованості висновків,
викладених у судовому акті, реалізується також положеннями ст.
38 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, яка зобов’язує господарський суд не
обмежуватись поданими документами і матеріалами, а витребувати
від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі
документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, у разі
недостатності поданих сторонами документів.
Вимоги зазначених процесуальних норм судом при розгляді даної
справи судом першої інстанції не виконані.
Порушення зазначених норм процесуального права призвели до
неповного з’ясування обставин справи, які входять у предмет
доказування у цій справі, в зв’язку з чим відсутні підстави
вважати, що господарським судом дана правильна оцінка спірним
правовідносинам та зроблено відповідаючий чинним нормам права
висновок щодо прав і обов’язків сторін.
Враховуючи наведене, постанова Харківського апеляційного
господарського суду від 19.02.2002р., рішення господарського
суду Харківської області від 07.12.2001р. у цій справі
підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до
суду першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А :
1. Касаційну скаргу Київського районного управління Пенсійного
фонду України м. Харкова задовольнити частково.
2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від
19.02.2002р. та рішення господарського суду Харківської області
від 07.12.2001р. у справі № 10508/4-32/172Х господарського суду
Харківської області скасувати, а справу передати на новий
розгляд до господарського суду Харківської області.
Головуючий суддя Кузьменко М.В.
Судді Васищак І.М.
Палій В.М.