ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.05.2002 Справа N 4/4/360д
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Шульги
О.Ф. - головуючого, Козир Т.П. , Чупруна В. Д. за участю
представника відповідача – Нікіфорової А. А. дов. від 20.07.1999
року,
розглянувши касаційну скаргу ТОВ “Торгівельно- виробнича фірма
“Таніка – 2” на постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 26.02.2002 року у справі за позовом ВАТ
“Торгівельно – виробнича фірма “ВІТІС” до ТОВ “Торгівельно –
виробнича фірма “Таніка – 2”
про розірвання договору,
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2001 року ВАТ “Торгівельно – виробнича фірма
“ВІТІС” звернулось до суду з позовом про розірвання договору до
ТОВ “Торгівельно – виробнича фірма “Таніка – 2”.
В позовній заяві вказав, що 2.10.1995 року уклав з
відповідачем договір купівлі – продажу магазину № 126,
розташованого по пр. Металургів, 8, в м. Запоріжжі.
Однак покупець, в порушення своїх зобов’язань, за спірну річ
не розрахувався.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 12.11.2001
року ВАТ “Торгівельно – виробнича фірма “ВІТІС” в позові
відмовлено за безпідставністю.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 26.02.2002 року рішення суду скасовано.
Позов задоволено, спірний договір розірвано.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду і залишити
без зміни рішення господарського суду Запорізької області,
посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної
інстанції норм матеріального права.
Стверджує, що суд помилково застосував ст. 217 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, оскільки відносини з заліку боргів між сторонами
повинні регулюватися на підставі ст. 220 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Зазначає, що на момент звернення до суду закінчився строк
позовної давності, тому суд повинен був відмовити в позові на
підставі ст.ст. 76, 80 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Вислухавши пояснення представника відповідача, обговоривши
доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає,
що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 232 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
якщо покупець на
порушення договору відмовиться заплатити за куплену річ
встановлену ціну, продавець вправі... відмовитись від договору і
вимагати відшкодування збитків.
Згідно ст. 76 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
право на позов виникає з
дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про
порушення свого права.
Як встановлено апеляційним судом, 2.10.1995 року між сторонами
укладено договір купівлі-продажу № 33, за яким позивач продав, а
відповідач придбав майно і приміщення магазину № 126,
розташованого по пр. Металургів,8, в м. Запоріжжі, за
160000000карбованців.
Сторони домовилися, що майно передається у власність після
повної оплати його вартості.
П. 1.2 цього договору розрахунок передбачено в грошовій формі.
Зустрічних зобов’язань позивач перед відповідачем не мав.
ТОВ “Торгівельно – виробнича фірма “Таніка – 2” стверджує, що
розрахувалось з ВАТ “Торгівельно – виробнича фірма “ВІТІС” за
спірну будівлю акціями позивача, які належали засновникам
відповідача.
Однак, 23.07.1997 року скасовано розпорядження Запорізької
міської Ради про зменшення статутного фонду позивача на вартість
цих акцій, а вказані сертифікати акцій ВАТ “Торгівельно-
виробнича фірма “ВІТІС” їх власники Пітько та Єфанова продали
лише у 2000 році громадянину Сидорову.
Договором купівлі-продажу строк розрахунку за магазин не
визначено.
Вимогу про виконання зобов’язання позивач висунув у претензії
від 21.10.1998 року, а до суду з позовною заявою звернувся
6.09.2001 року.
За таких обставин суд прийшов до правильного юридичного
висновку, що позов заявлено в межах трирічного строку позовної
давності, застосував до спірних правовідносин ст. 232 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
і на вимогу продавця розірвав спірний договір.
З огляду на викладене, не обгрунтовані і не можуть братися до
уваги посилання відповідача на ст.ст. 217 і 220 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, якими визначені підстави припинення зобов’язань
зарахуванням зустрічної однорідної вимоги та угодою сторін.
Враховуючи наведене, постанова Дніпропетровського апеляційного
господарського суду відповідає вимогам закону, а тому зміні не
підлягає.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ТОВ “Торгівельно – виробнича фірма “Таніка – 2”
залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 26.02.2002 року – без
зміни.
Головуючий, суддя О. Шульга
Судді Т. Козир
В. Чупрун