2-1/5937-2002 Про спонукання укласти договір оренди - Текст документа

В квітні 2002 року позивач звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача про зобов'язання укладення договору оренди на цілісний майновий комплекс, посилаючись на те, що останній відмовив йому в укладенні договору оренди.

Ухвалою від 6.06.02 господарського суду Автономної Республіки Крим залучені до участі у справі в якості 3-х осіб Міністерство охорони здоров'я АРК і ТОВ РК “Крим-Формація”.

Рішенням суду від 13-19.06.2002 року позов задоволено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.08.2002 року вказане рішення господарського суду скасовано.

В задоволені позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить постанову апеляційної інстанції скасувати, як постановлену з порушенням норм матеріального і процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ РК “Крим-Фармація” просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, оскільки доводи позивача викладені в скарзі безпідставні і необгрнутовані, а постанова апеляційної інстанції відповідає матеріалам справи і вимогам закону.

Заслухавши пояснення представників позивача та третьої сторони ТОВ РК “Крим Фармація”, перевіривши матеріали справи, та на підставі, встановлених в ній фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування апеляційним господарським судом при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального і процесуального права, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України (254к/96-ВР) , органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 138 Конституції України (254к/96-ВР) управління майном, що належить Автономній Республіці Крим здійснюється відповідно до поділу повноважень між Верховною Радою АРК, як представницьким органом АРК та Радою Міністрів АРК – Урядом АРК.

Статтею 26 Конституції АРК до повноважень Верховної Ради АРК, зокрема, віднесено визначення порядку управління майном та визначення переліку майна, яке підлягає і не підлягає приватизації.

Відповідно до ст. 38 Конституції АРК безпосередньо управління майном АРК здійснює Рада Міністрів АРК.

Як вбачається з матеріалів справи, приймаючи постанову апеляційний господарський суд виходив з того, що постановою Ради Міністрів АРК № 266 від 13.07.1999 року “Про управління майном” державне підприємство “Аптека № 27” віднесено до відання Міністерства охорони здоров'я АРК, яке здійснює управління його майном.

А згідно рішення Верховної Ради АРК № 1242-2/2000 від 21.06.2000, а також змін до Статуту ДП “Аптека № 27” від 29.01.2001р., аптека входить в перелік юридичних осіб – учасників Республіканського виробничого об'єднання “Фармація”.

Проте, з матеріалів справи видно, що вказана постанова Ради Міністрів АРК і рішення Верховної Ради АРК в матеріалах справи відсутні, судовою колегією не оглядались та не досліджувались, що визнати правильним не можна.

За таких обставин суд вважає, що апеляційний господарський суд з достовірністю не з'ясував, чи віднесено майно, яке хоче орендувати позивач, до сфери управління Міністерства охорони здоров'я Автономної Республіки Крим відповідно до рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) ( конституційності) положень “Положення про порядок управління майном, що належить АРК” від 27.02.2001р. за № 1 рп /2001.

Крім того, розглядаючи даний спір і приймаючи рішення по справі апеляційний господарський суд не з'ясував відповідність установчих документів ТОВ “Аптека-27” та ТОВ РК “Крим-Фармація” нормам чинного законодавства. При цьому апеляційна інстанція не звернула уваги на ту обставину, що за рішенням Верховної Ради АРК майно державного підприємства “Аптека-27” віднесено до переліку майна, що не підлягає приватизації і створення господарського товариства є порушенням зазначеного правового акта.

Вказані обставини не з'ясовувались та не перевірялись судом першої інстанції.

Тому рішення господарського суду та постанова апеляційної інстанції, як постановлені з порушенням норм матеріального і процесуального права не можуть залишатись без змін і підлягають скасуванню.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, більш повно з'ясувати обставини справи, суть позовних вимог і заперечень, їх обґрунтованість, зібраним доказам дати правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

1.Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 13- 19.06.2002 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.08.2002 р. у справі № 2-1/5937-2002 скасувати, задовольнивши касаційну скаргу.