ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.05.2002 Справа N 2-9/8649-2001
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Черногуза Ф.Ф.,
суддів: Невдашенко Л.П. (доповідач у
справі),
Полякова Б.М.,
розглянувши у відкритому Товариства з обмеженою
судовому засіданні відповідальністю “Крим-Антарес”, м.
касаційну скаргу Сімферополь
на постанову від 11.12.01 Севастопольського
апеляційного господарського суду
у справі № 2-9/8649-2001
господарського суду Автономної Республіки Крим
за позовом Товариства з обмеженою
відповідальністю “Крим-Антарес”, м.
Сімферополь
до Закритого акціонерного товариства
“Єдині енергетичні системи
України”, м. Сімферополь
Про стягнення 223081,09 грн.
У судовому засіданні взяли
участь представники:
ТОВ “Крим-Антарес” — Тизунь Є.П.
від відповідача — не з'явилися
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
01.11.01 ТОВ “Крим-Антарес” відмовлено у задоволенні позову до
ЗАТ “Єдині енергетичні системи України” про стягнення 223081,09
грн., з яких 193933,13 грн. пені та 29147,96 грн. інфляції.
Суд мотивував своє рішення тим, що позивачем не надано доказів
передачі товару у власність відповідача. З матеріалів справи,
вказує суд, вбачається, що товар відповідачу був переданий на
зберігання. А тому, робить висновок суд, сторони фактично уклали
договір схову, а не договір купівлі-продажу. Згідно ст. 416
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
охоронець — відповідач у
справі, не зобов'язаний здійснювати оплату особі, що передала
майно на схов, а тому у позивача відсутнє право вимоги сплати
вартості товару, переданого на схов.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 11.12.01 рішення господарського суду Автономної Республіки
Крим залишено без змін.
Апеляційна інстанція дійшла висновку, що оплата товару,
переданого на зберігання, здійснена відповідачем з порушенням
встановленого сторонами графіку платежів, однак, зважаючи на те,
що договором не передбачалася попередня оплата товару, то
відповідач не міг сплатити його вартість до моменту поставки.
Оскаржуючи рішення господарського суду та постанову апеляційної
інстанції, скаржник просить їх скасувати та прийняти нове
рішення, яким задовольнити його вимоги, посилаючись на те, що
судом при розгляді справи неправильно застосовані норми
матеріального права, невірно дана оцінка договору за № 2/ЕЭС від
05.01.00, як договору купівлі-продажу та схову. Предметом
договору № 2/ЕЭС від 05.01.00 є купівля-продаж мазуту.
Згідно п. 2 Додаткової угоди за № 1 від 06.01.01, до договору
від 05.01.00 ТОВ “Крим-Антарес” передало відповідачу на протязі
30 днів, з моменту підписання договору, за актом приймання-
передачі мазут в обумовленій договором кількості. Тобто, свої
зобов'язання по угоді ТОВ “Крим-Антарес” виконало в передбачені
строки і в обумовленій кількості товару. Відповідач здійснив
оплату з порушенням узгодженого графіку платежів, що і потягло
за собою пред'явлення позову про сплату передбаченого угодою
штрафу та витрат від інфляції.
ВАТ “Крим-Антарес” клопочеться про відновлення пропущеного з
поважних причин процесуального строку для подання касаційної
скарги на постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 11.12.01.
Заслухавши пояснення учасників судового процесу, перевіривши
правильність застосування норм матеріального та процесуального
права, повноту встановлення обставин справи та правильність їх
юридичної оцінки судом, колегія суддів вважає, що касаційна
скарга підлягає задоволенню, а винесені у справі рішення
скасуванню з наступних підстав. При винесенні рішення
господарським судом та апеляційною інстанцією неправильно
застосовані норми матеріального права, а саме судом помилково
витлумачені відносини, передбачені статтею 224 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, як договірні зобов'язання, що
регулюються статтею 413 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
(схов).
Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що сторонами 05.01.01
укладено договір купівлі-продажу мазуту, за яким продавець — ТОВ
“Крим-Антарес” зобов'язалося передати товар покупцю — ЗАТ “Єдині
енергетичні системи України” протягом 30 банківських днів з
моменту підписання угоди. Покупець, згідно п. 3.1 договору, за
узгодженим графіком, що є невід'ємною частиною договору,
зобов'язався здійснити оплату придбаного товару.
Свої зобов'язання ТОВ “Крим-Антарес” виконало в повному об'ємі і
в обумовлений договором термін, про що свідчить акт приймання-
передачі товару від 05.02.01, що підписаний сторонами.
Згідно ст. 128 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
набувач
майна за вказаним договором став його власником і розпорядився
цим майном на свій розсуд, що підтверджується наступним.
Додатковою угодою від 09.06.01 за № 2 до договору № 21 від
30.10.00 ЗАТ “Єдині енергетичні системи України” зобов'язалося
поставити мазут ВАТ “Кримтеплокомуненерго”.
Весь отриманий мазут від ТОВ “Крим-Антарес”, згідно акта
приймання-передачі від 05.02.01 (арк. спр. 48), покупцем
передано 05.02.01 ВАТ “Кримтеплокомуненерго” (акр. спр. 51).
За таких обставин висновки судових інстанцій про те, що
укладений сторонами договір за № 2/ЕЭС від 05.01.01 є договором
схову, а тому ЗАТ “Єдині енергетичні системи України” не повинно
сплачувати штраф за порушення своїх зобов'язань по сплаті
товару, згідно затвердженого сторонами графіку платежу, не
відповідає матеріалам справи. Зазначеним договором чітко
визначено терміни виконання сторонами зобов'язань. ТОВ “Крим-
Антарес” виконало свої зобов'язання повністю і у визначені
угодою терміни. Покупець — ЗАТ “Єдині енергетичні системи
України”, отримавши товар, здійснило оплату саме вартості
товару, а не винагороди за договором схову, однак із порушенням
узгодженого сторонами графіку платежів.
Відповідно до п. 5.2 угоди від 05.01.01 за порушення строків
оплати за графіком платежів сторони встановили відповідальність
у вигляді штрафу в розмірі 0,5% вартості неоплаченого товару за
кожний день прострочки.
Згідно ст. 214 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
боржник, який прострочив
виконання грошового зобов'язання, повинен сплатити борг із
урахуванням індексу інфляції.
Розглядаючи спір, господарський суд першої та апеляційної
інстанції оцінили укладений сторонами договір як договір схову і
на цій підставі відмовили у задоволенні позову.
Колегія суддів вважає таку правову оцінку договору помилковою, а
тому рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від
01.11.01 та постанова Севастопольського апеляційного
господарського суду від 11.12.01 підлягають скасуванню, а позов
ТОВ “Крим-Антарес” задоволенню.
Зважаючи на поважність причин пропуску процесуального строку,
передбаченого ст. 110 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
вважає можливим відновити ТОВ “Крим-Антарес” пропущений
процесуальний строк.
Керуючись ст.ст. 111-9, 111-10 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
1. Відновити ТОВ “Крим-Антарес” пропущений процесуальний строк
для подання касаційної скарги на постанову Севастопольського
апеляційного господарського суду від 11.12.01.
2. Касаційну скаргу ТОВ “Крим-Антарес” задовольнити. Рішення
господарського суду Автономної Республіки Крим від 01.11.01 та
постанову Севастопольського апеляційного гоподарського суду від
11.12.01 скасувати.
3. Позов ТОВ “Крим-Антарес” задовольнити. Стягнути з ЗАТ
“Єдині енергетичні системи України” 223081,09 грн., з яких
193933,12 — штраф та 29147,96 грн. — сума індексації і судові
витрати 1700,00 грн.
Доручити господарському суду Автономної Республіки Крим видати
наказ.
Колегія суддів:
Головуючий, суддя Ф.Черногуз
Судді: Л.Невдашенко
Б.Поляков