Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.05.2002 р.
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Ш-и О.Ф.
-головуючий, К-р Т.П., С-а В.В. розглянув касаційну скаргу ЗАТ "П"
на постанову Київського апеляційного господарського суду від
28.12.2001 р. у справі № 2 за позовом ЗАТ "ТЕК "ІУ" до ЗАТ "П" про
стягнення 464563,83 грн. за участю представників: позивача - Х-ва
B.C., Р-а І.С., відповідача - С-а Л.В., К-ц А.В.
Рішенням арбітражного суду м. Києва від 18.05.2001 р. (суддя Ш-т
A.M.) позов задоволене та стягнуто з відповідача на користь
позивача 403968,63 грн. основного боргу, 60595,20 грн. пені, 1700
грн. витрат по сплаті державного мита. В зустрічному позові
відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
28.12.2001 р. рішення від 18.05.2001 р. залишено без змін.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову від
28.12.2001 р. на підставі того, що вона прийнята з порушенням норм
чинного законодавства та прийняти нове рішення, яким у позові
позивачу відмовити.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить судові рішення
залишити без змін, а скаргу - без задоволення.
Вивчивши справу, заслухавши пояснення представників сторін, суд
встановив наступне.
У лютому 2001 р. позивач звернувся до суду з позовом про стягнення
з відповідача 464563,83 грн. основного боргу, пені за неналежне
виконання у кладеного сторонами договору уступки вимоги № 562 від
03.03.97 р.
Зважаючи на сутність предмету спору - договору уступки вимоги,
покладаючи на відповідача обов'язок сплатити борг та пеню суду
належало проаналізувати в сукупності як зазначений договір так і
надані сторонами докази.
Однак, матеріали справи свідчать про те, що докази досліджувались
опосередковано, однобічно і як результат суд був позбавлений
здійснити обґрунтовані юридичні висновки.
Так, суд не спромігся встановити дійсну правову природу договору
уступки вимоги, який слугував підставою для задоволення заявленого
позову. Зміст договору містить положення різних за ознаками
договорів, в ньому є елементи уступки вимоги, доручення
(поручительства), комісії. Зокрема, у відзиві на касаційну скаргу
позивач сам стверджує, що договір має "елементи, характерні для
договору комісії". До справи залучені укладені сторонами два
договори "поручения" № 212 від 27.01.97 p., № 636 від 03.03.97 p.,
які фактично є невід'ємною частиною договору уступки вимоги (п.2.1
договору № 636-у\97).
Важливими є умови розділу 3 договору уступки вимоги щодо порядку
розрахунків сторін, який передбачає обов'язок відповідача укласти
угоди на поставку газу, застави майна, надати пакети акцій інше. В
цьому ж розділі договору сторони передбачили, що відповідач за
уступлену вимогу оплачує позивачу 40% в грошовій формі, решту 60%
- поставками товарів у відповідності з додатковою угодою до
договору. Ці умови договору також судом залишені поза увагою,
однак без їх належної оцінки не можливо дійти висновку про
юридичну природу договору та визначити ступінь виконання сторонами
взятих зобов'язань.
Суд мав з урахуванням викладеного перевірити чи здійснені
споживачами газу, який отриманий ними від позивача, розрахунки з
відповідачем.
У судовому засіданні представники відповідача стверджували, що
розрахунки споживачі газу не завершили, тому у позивача не могло
HP виникнути право вимагати від відповідача позовну суму. Наведене
може свідчити про фактичний перевід боргу с поживачами газу
відповідачу, однак такого роду угод до справи не додано. Отже,
застосування укладеного сторонами договору уступки вимоги при
вирішенні спору можливе за умови здійснення аналізу і фактичних
правовідносин сторін.
Виходячи з викладеного, постановлені у справі судові рішення
підлягають скасуванню у зв'язку з неповним з'ясуванням судом
юридичне значимих фактів, що унеможливило застосування відповідних
норм матеріального права.
При новому розгляді справи суду належить з'ясувати викладені вище
в постанові обставини, вчинити інші дії та забезпечити повне,
об'єктивне, всебічне вирішення спору і постановити законне і
обґрунтоване рішення.
На підставі викладеного та керуючись ст.111-9, ст.111-10,
ст.111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ЗАТ "П" задовольнити частково.
2. Рішення арбітражного суду м. Києва від 18.05.2001 р. та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
28.12.2001 р. скасувати.
3. Справу № 2 надіслати для розгляду господарському суду м. Києва.
4. Стягнути з ЗАТ "ТЕК "ІУ" на користь ЗАТ "П" 850 грн. витрат по
сплаті державного мита.
Головуючий
судді