ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.05.2002 Справа N 9409/3-17
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
Головуючого судді Кузьменка М.В.,
суддів Васищака І.М.,
Палій В.М.,
розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства “Харківська
ТЕЦ-5” на постанову Харківського апеляційного господарського
суду від 27.11.2001р.
у справі № 9409/3-17 господарського суду Харківської області
за позовом Харківського територіально-виробничого об’єднання
“Харківкомунпровод”
до відповідача Державного підприємства “Харківська ТЕЦ-5”,
до відповідача Акціонерної компанії “Харківобленерго”
про стягнення 5247518,31грн.
за участю представників:
ТВО “Харківкомунпровод” – Жукова Т.М. за дов. від 24.04.2002о. №
1183/29; Плешкова Л.І. за дов. від 07.03.2002р. № 807/29; Сливко
О.В. за дов. від 24.04.2002р. № 1164/29;
ДП “Харківська ТЕЦ-5” – Редіна Н.І. за дов. від 23.05.2001р.;
Сівак А.Ю. за дов. від 19.12.2001р.; Шкребець Є.Ф. за дов. від
19.12.2001р.;
АК “Харківобленерго” – Горустович Д.Б.
В судовому засіданні оголошувались перерви з 29.04 до 15.05, з
15.05 по 22.05.2002р.
В С Т А Н О В И Л А:
Харківське територіально-виробниче об’єднання
“Харківкомунпровод” звернулося до арбітражного суду Харківської
області з позовом про стягнення з Державного підприємства
“Харківська ТЕЦ-5” та Акціонерної компанії “Харківобленерго”
5247518,31грн. заборгованості з урахуванням індексу інфляції за
відпущену технічну воду за договором № 3384 від 04.01.98р.
(а.с.5-7).
До вирішення даного спору по суті, позивач, користуючись правом,
наданим йому ст. 22 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, зменшив розмір
вимог до 4655624,92грн. (а.с.49), а у подальшому до
2342332,44грн. (а.с.71-72).
Рішенням господарського суду Харківської області від
22.05.2001р. заявлені позовні вимоги задоволено. Відповідно до
рішення суду з ДП “Харківська ТЕЦ-5” на користь ТВО
“Харківкомунпромвод” стягнуто 2342332,44грн. (а.с.97-98).
При цьому суд першої інстанції виходив з того, що:
- належним відповідачем у справі є ДП “Харківська ТЕЦ-5”,
оскільки останньому відповідно до розподільчого балансу між АК
“Харківобленерго” та ДП “Харківська ТЕЦ-5”, передано
кредиторську заборгованість щодо розрахунків з позивачем у сумі
5987тис. грн.;
- обсяг відпущеної технічної води підтверджений двостороннім
актом звірки, а тариф на воду визначений позивачем з урахуванням
граничного рівня рентабельності, встановленого розпорядженням
Харківської обласної державної адміністрації від 23.08.96р. №
821.
Постановою арбітражного суду Харківської області від
09.07.2001р. прийняте у справі рішення скасовано, справу
передано на новий розгляд (а.с.104). Приймаючи вказану
постанову, суд зазначив, що судом першої інстанції не дана
оцінка тим обставинам, що договір, невиконання умов якого є
підставою заявленого позову, укладено у 1998р., у зв’язку з чим
він не може бути підставою для стягнення суми за грудень 1997р.;
у договорі не зазначена ціна послуг.
До прийняття нового рішення у справі, ТВО “Харківкомунпромвод”
звернулося до суду з доповненням до позовної заяви, відповідно
до якого просить стягнути з відповідача 5247518,31грн. – суму,
яка первісно заявлена ним у поданому позові (а.с.108-110).
При новому розгляді даної справи, господарським судом
Харківської області 13.09.2001р. прийнято рішення, яким з ДП
“Харківська ТЕЦ-5” стягнуто на користь позивача 5247518,31грн.
(а.с.122-123). Обгрунтовуючи прийняте рішення, суд першої
інстанції посилається на те, що акт прийому-передачі від
31.08.98р., затверджений Міністерством енергетики України, є
підставою виникнення відповідного обов’язку ДП “Харківська ТЕЦ-
5” по оплаті відпущеної технічної води.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
27.11.2001р. рішення господарського суду Харківської області від
13.09.2001р. змінено. Відповідно до постанови апеляційної
інстанції з ДП “Харківська ТЕЦ-5” стягнуто на користь позивача
2127873,60грн., в іншій частині позову до ДП “Харківська ТЕЦ-5”
та у позові до АК “Харківобленерго” відмовлено (а.с.187-188).
При цьому, суд апеляційної інстанції виходив з того, що:
- ДП “Харківська ТЕЦ-5”, відповідно до розподільчого балансу
при реорганізації АК “Харківобленерго” шляхом виділення,
передано кредиторську заборгованість перед ТВО
”Харківкомунпровод” у сумі 5674тис.грн., у зв’язку з чим до
першого відповідача перейшов обов’язок оплатити відпущену у
період з 01.10.97р. по 01.04.98р. технічну воду на суму
5247518,31грн., і зазначена особа є належним відповідачем у
справі;
- позивачем пропущено строк позовної давності в частині вимог
по оплаті відпущеної технічної води у період з.10.1997р. по
січень 1998р.
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ДП
“Харківська ТЕЦ-5” звернулося до Вищого господарського суду
України з касаційною скаргою та просить їх скасувати, прийнявши
рішення про відмову у задоволенні заявленого позову. У поданій
касаційній скарзі скаржник посилається на порушення норм
матеріального та процесуального права. Так, скаржник вказує, що
суд:
- безпідставно застосував до спірних взаємовідносин ст. 34
Закону України “Про підприємства в Україні” ( 887-12 ) (887-12)
, оскільки
не встановив факт передачі боргу;
- невірно застосував ст. 8 Закону України “Про ціни та
ціноутворення” ( 507-12 ) (507-12)
, п. 12 постанови Кабінету Міністрів
України № 1548 від 25.12.96р. ( 1548-96-п ) (1548-96-п)
- допустив порушення принципу належності та допустимості
доказів, прийнявши в якості доказу встановлення тарифу на
технічну воду лист ГУ економіки Харківської облдержадміністрації
№ 05-17/823 від 19.04.2001р.;
Крім того, скаржник вказує, що постанова прийнята колегією
суддів у складі Могилєвкіна Ю.О., Барбашова С.В., Пушай В.І., а
підписана колегією суддів в іншому складі.
До розгляду поданої касаційної скарги, ДП “Харківська ТЕЦ-5”
подало доповнення до касаційної скарги, у якому посилається
також на те, що договір, невиконання умов якого стало підставою
для подання даного позову, є неукладеним, оскільки сторонами
договору не досягнуто згоди щодо його істотної умови – ціни, що
не взято до уваги при розгляді даного спору судами першої та
апеляційної інстанцій.
Позивач у справі – ТВО “Харківкомунпромвод” направило суду
відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити без змін
постанову апеляційної інстанції, а подану касаційну скарзу – без
задоволення, посилаючись на безпідставність доводів, викладених
у ній.
Другий відповідач у справі – АК “Харківобленерго” у відзиві на
касаційну скаргу підтримав доводи поданої скарги та просить
задовольнити заявлені вимоги, скасувавши прийняту у справі
постанову апеляційної інстанції та прийнявши рішення про відмову
у задоволенні заявленого позову.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить
касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з
таких підстав.
21.06.2001р. Верховною Радою України прийнято Закон України “Про
внесення змін до Арбітражного процесуального кодексу України”
( 2539-14 ) (2539-14)
. Вказаний Закон ( 2539-14 ) (2539-14)
, в силу п. 1 його
Прикінцевих та перехідних положень набирає чинності з дня його
опублікування.
Відповідно до ст. 94 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
,
офіційне оприлюднення законів здійснюється Президентом України.
Порядок офіційного оприлюднення та набрання законної сили
нормативно-правовими актами визначений Указом Президента України
“Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів
та набрання ними чинності” ( 503/97 ) (503/97)
.
Так, в силу п. 4 Указу ( 503/97 ) (503/97)
, нормативно-правові акти
Верховної Ради України набирають чинності через десять днів з
дня їх офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самими
актами, але не раніше дня їх опублікування в офіційному
друкованому виданні, якими згідно п. 1 Указу є: “Офіційний
вісник”, "Відомості Верховної Ради України", газета "Урядовий
кур'єр". При цьому, якщо нормативно-правовий акт опубліковано у
газеті "Урядовий кур'єр" раніше, ніж у "Офіційному віснику
України" та "Відомостях Верховної Ради України", він набирає
чинності після опублікування в цій газеті в порядку,
встановленому статтями 4 і 5 цього Указу ( 503/97 ) (503/97)
.
Таким чином, Закон України від 21.06.2001р. “Про внесення змін
до Арбітражного процесуального кодексу України” ( 2539-14 ) (2539-14)
набув чинності 06.07.2001р. (з дня опублікований у Офіційному
віснику України, 2001, № 25 /06.07.2001, спецвипуск, ст. 1148).
Вказаним Законом ( 2539-14 ) (2539-14)
визначено порядок оскарження
судових актів у апеляційному та касаційному порядку.
Порядок оскарження судових актів, прийнятих до набрання чинності
вказаним Законом визначений його Прикінцевими та перехідними
положеннями.
Так, в силу п. 5 Прикінцевих та перехідних положень, рішення у
справі, яке оскаржене і законність якого на момент набрання
чинності цим Законом ( 2539-14 ) (2539-14)
перевіряється головою
арбітражного суду, передається до відповідного апеляційного
господарського суду для перегляду в апеляційному порядку,
встановленому Господарським процесуальним кодексом України.
Отже, здійснивши 09.07.2001р. (після набрання чинності вказаним
Законом) перегляд у порядку нагляду рішення арбітражного суду
Харківської області від 22.05.2001р., суд вийшов за межі власної
компетенції, чим допустив порушення норм процесуального права.
Крім того, слід зазначити, що перегляд рішення здійснений з
порушенням прав сторін, без письмового повідомлення їх про час і
місце здійснення перегляду, у порядку, який чинним (під час
здійснення перегляду) законодавством не передбачений.
За таких обставин, прийнята у справі постанова арбітражного суду
Харківської області від 09.07.2001р., якою скасовано рішення
арбітражного суду Харківської області від 22.05.2001р. та справа
направлена на новий розгляд, підлягає скасуванню, що також тягне
за собою скасування прийнятих у подальшому рішення
господарського суду Харківської області від 13.09.2001р. та
постанови Харківського апеляційного господарського суду від
27.11.2001р. у цій справі.
Рішення арбітражного суду від 22.05.2001р. також підлягає
скасуванню, оскільки при його прийнятті судом допущені наступні
порушення норм процесуального права.
Відповідно до ст. 82 АПК України, в редакції, чинній на момент
розгляду арбітражним судом справи, рішення повинно прийматись
судом за результатами обговорення всіх обставин справи.
Принцип об’єктивної істини, тобто обгрунтованості висновків
суду, викладених у рішенні, дійсним обставинам справи, в цей
період також був закріплений ст. 38 АПК України, яка
зобов’язувала арбітражний суд не обмежуватись поданими
документами і матеріалами, а витребувати від підприємств та
організацій незалежно від їх участі у справі документи і
матеріали, необхідні для вирішення спору, у разі недостатності
поданих сторонами документів.
Вимоги зазначених процесуальних норм судом не дотримані,
внаслідок чого ним неповно з’ясовані обставини, що мають
значення для вирішення даного спору.
Так, однією з підстав виникнення цивільно-правових зобов’язань,
в силу ст. 151 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, є договір.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, договір
вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних
випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах.
Заявляючи даний позов, ТВО “Харківкомунпромвод” в якості підстав
позову посилається на невиконання його умов в частині оплати
спожитої технічної води.
Отже, для вирішення даного спору по суті заявлених вимог, суду
перш за все необхідно було встановити наявність юридичного факту
– укладеного договору, який є підставою для виникнення
відповідних зобов’язань у сторін договору.
Відхиляючи заявлені позовні вимоги, перший відповідач у справі –
ДП “Харківська ТЕЦ-5”, зокрема, посилається на те, що договір №
3384 від 04.01.98р. є неукладеним, оскільки сторонами договору
не було досягнуто згоди по всіх його істотних умовах.
Разом з тим, вказаний довод залишений судом без уваги, питання
наявності юридичного факту – договору не досліджувалось.
Крім того, вважаючи ДП “Харківська ТЕЦ-5” належним відповідачем
у даній справі, суд першої інстанції посилається на те, що
відповідно до розподільчого балансу вказаній особі при
реорганізації ДАЕК “Харківобленерго” передано кредиторську
заборгованість перед позивачем у сумі 5887тис.грн.
Однак, суд не дослідив чи включена до вказаної суми
заборгованість, яка оспорюється у даній справі і, яка виникла
саме внаслідок невиконання зобов’язання в силу договору № 3384
від 04.01.98р.
Порушення зазначених норм процесуального права призвели до
неповного з’ясування обставин справи, в зв’язку з чим відсутні
підстави вважати, що господарським судом дана правильна оцінка
спірним правовідносинам та зроблено відповідаючий чинним нормам
права висновок щодо прав і обов’язків сторін.
Враховуючи наведене, постанова Харківського апеляційного
господарського суду від 27.11.2001р., рішення господарського
суду Харківської області від 13.09.2001р., постанова від
09.07.2001р. та рішення від 22.05.2001р. арбітражного суду
Харківської області у цій справі підлягають скасуванню, а справа
- передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А :
1. Касаційну скаргу Державного підприємства “Харківська ТЕЦ-5”
задовольнити частково.
2. Рішення від 22.05.2001р. та постанову від 09.07.2001р.
арбітражного суду Харківської області, рішення господарського
суду Харківської області від 13.09.2001р., постанову
Харківського апеляційного господарського суду від 27.11.2001р.
скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського
суду Харківської області.
Головуючий суддя Кузьменко М.В.
Судді Васищак І.М.
Палій В.М.