ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.05.2002 Справа N 2212-8-464
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
М. Михайлюка - головуючого
Т.Добролюбової
Т.Дроботової
за участю представників:
позивача не з'явилися
відповідача
розглянувши у відкритому Державної податкової інспекції у м.
судовому засіданні Суми
касаційну скаргу
на постанову від 24.12.2001 Харківського
апеляційного господарського суду
у справі № 2212-8/464 господарського суду
Сумської області
за позовом Орендного підприємства “Сумський
лікеро-горілчаний завод”
до Державної податкової інспекції у м.
Суми
про визнання недійсним рішення ДПІ у м. Суми № 357/26-209/
00375622/12144 від 19.04.2001
ВСТАНОВИВ:
Орендним підприємством “Сумський лікеро-горілчаний завод” до
господарського суду Сумської області був заявлений позов про
визнання недійсним рішення ДПІ у м. Суми № 357/26-
209/00375622/12144 від 19.04.2001.
Підставою прийняття ДПІ у м. Суми оспорюваного рішення № 357/26-
209/00375622/12144 від 19.04.2001 став акт від 09.04.2001
тематичної перевірки з окремих питань дотримання податкового
законодавства ОП “Сумський лікеро-горілчаний завод”, згідно
якого останнім неправомірно застосована нульова ставка податку
на додану вартість (п. 6.2.1 ст. 6 Закону України “Про податок
на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
стосовно операцій з вивезення
товарів за межі митної території України), оскільки продаж
товарів на виконання зазначеного вище договору здійснений, на
думку перевіряючих, в межах митної території України.
Рішенням господарського суду Сумської області від 06.09.2001
(суддя В.Кіяшко) позовні вимоги задоволено у повному обсязі
шляхом визнання недійсним рішення ДПІ у м. Суми № 357/26-
209/00375622/12144 від 19.04.2001.
Рішення суду мотивоване тим, що ОП “Сумський лікеро-горілчаний
завод”, виконавши умови договору № 17-Є від 18.10.99, укладеного
з латвійською фірмою SIA “GRIN COM”, щодо продажу товарів за
межі митної території України, правомірно на підставі п. 6.2.1
п. 6.1 ст. 6 Закону України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
застосувало до згаданої операції нульову ставку
податку на додану вартість.
За апеляційною скаргою ДПІ у м. Суми Харківський апеляційний
господарський суд (судді: Філатов Ю.М. – головуючий, Бабаков
Л.М., Кравець Т.В.), переглянувши рішення господарського суду
Сумської області в апеляційному порядку, постановою від
24.12.2001 залишив його без зміни з тих же підстав.
ДПІ у м. Суми подала до Вищого господарського суду України
касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного
господарського суду, в якій просить рішення та постанову у
справі скасувати, в задоволенні позовних вимог відмовити,
мотивуючи касаційну скаргу доводами про неправильне застосування
судом норм матеріального та процесуального права.
У касаційній скарзі вказується, що суд дійшов неправильного
висновку про вивезення позивачем товарів за межі митної
території України, застосувавши до даної операції лише норми
Законів України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та “Про зовнішньоекономічну діяльність” ( 959-12 ) (959-12)
, не взявши до
уваги п. 1 ст. 15 Митного кодексу України ( 92-15 ) (92-15)
, згідно
якого під вивезенням товарів з України розуміється фактичне
переміщення через митний кордон України товарів та інших
предметів, в той час як, на думку ДПІ, таке переміщення фактично
не мало місця.
ДПІ у м. Суми також посилається на порушення судом норм
процесуального права, зокрема статті 79 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в тій частині, що
судом було залишене без реагування клопотання ДПІ про зупинення
провадження у справі у зв'язку з порушенням кримінальної справи
відносно посадових осіб позивача.
Заслухавши доповідь судді Дроботової Т.Б. та перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки
обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та
постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає
задоволенню частково з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, згідно
умов договору № 17-Є від 18.10.99, укладеного латвійською фірмою
SIA “GRIN COM” з позивачем, останній зобов'язався поставити на
адресу єгипетської фірми “TECHNICAL TRADE” запчастини до
сільгосптехніки та тракторів на загальну суму 1829250 грн.
Експорт товару повинен бути здійснений через митний пост
“Маріуполь - порт” (п. 4.4 договору).
Придбавши у ПП “Укртехснаб” запчастини на суму перерахованих
фірмою SIA “GRIN COM” коштів (1829250 грн.), позивач уклав
договір № 137 від 27.10.99 з ТОВ “Марімпекс” на транспортно-
експедиторське обслуговування зазначеного вантажу.
Митне оформлення товару здійснювалось Донбаською регіональною
митницею вантажними митними деклараціями від 28.10.99 ЕК–10 №
70000/9/309659 та ЕК-10 № 70000/9/309661.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до п. п. 6.2.1 ст. 6
Закону України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податок щодо операцій з продажу товарів, які були вивезені
(експортовані) платником податку за межі митної території
України, обчислюється за нульовою ставкою.
При цьому товари вважаються вивезеними (експортованими)
платником податку за межі митної території України в разі, якщо
їх вивезення (експортування) засвідчене належно оформленою
вантажною митною декларацією (частина 2 цієї ж норми).
Згідно п. 1 ст. 15 Митного кодексу України ( 92-15 ) (92-15)
під
вивезенням з України розуміється фактичне переміщення через
митний кордон України товарів та інших предметів.
Зі змісту наведених вище норм вбачається, що законною підставою
вважати товари вивезеними за межі митної території України є
оформлена у належному порядку вантажно-митна декларація та
встановлення факту перетину товарами митного кордону України.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
передбачено, що господарський суд оцінює докази за
своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному,
повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин
справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають
для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Однак, в порушення зазначених положень, дані фактори, що дають
підставу вважати товари вивезеними за межі митної території
України, а відповідно – і підставу застосування до такої
операції нульової ставки податку на додану вартість, не були
досліджені ні судом першої, ні судом апеляційної інстанції.
Так, вантажні митні декларації від 28.10.99 ЕК–10 №
70000/9/309659 та ЕК-10 № 70000/9/309661, копії яких знаходяться
в матеріалах справи, не були прийняті до уваги та досліджені
господарським судом як основний доказ про факт вивезення товару
за межі митної території України (як це передбачено п. п. 6.2.1
ст. 6 Закону України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
), зокрема, судом не встановлено через яку саме
митницю був здійснений перетин митного кордону, не були прийняті
до уваги та не оцінені належним чином надані в ході судового
провадження докази, на підставі яких відповідач дійшов висновку,
що продаж товару за договором був здійснений в межах митної
території України, а саме: акти зустрічних перевірок, листи
Маріупольського державного морського торговельного порту, ТОВ
“Марімпекс”, Міністерства внутрішніх справ України, ПВК “Вея”.
Враховуючи викладене та приймаючи до уваги, що передбачені
процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній
інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені
ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу,
про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або
додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі
підлягають скасуванню, а справа – направленню на новий розгляд
до господарського суду Сумської області.
Стосовно посилань скаржника на порушення господарським
судом при прийнятті рішення та постанови у справі норм
процесуального права, зокрема ст. 79 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
зазначає, що господарський суд зупиняє провадження у справі за
умови неможливості розгляду даної справи до вирішення, зокрема,
відповідного питання компетентними органами. При цьому питання
неможливості такого розгляду вирішується за внутрішнім
переконанням господарського суду. Оскільки в постанові суду
зазначені мотиви відхилення відповідного клопотання ДПІ у м.
Суми посилання останнього на порушення судом ст. 79
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
не
приймаються до уваги судовою колегією у зв'язку з їх
неспроможністю.
Керуючись ст.ст. 43, 111-7, п. 3 ст. 111-9, ст.ст. 111-10, 111-
11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу ДПІ у м. Суми задовольнити частково.
Рішення від 06.09.2001 та постанову від 24.12.2001р. у справі №
2212-8/464 господарського суду Сумської області скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду Сумської
області.
Головуючий М. Михайлюк
С у д д і Т. Добролюбова
Т. Дроботова