ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.05.2002 Справа N 12/81
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Овечкіна В.Е.
суддів : Чернова Є.В., Мілевського Й.Р.,
за участю представників
позивача Салашна Л.М.
відповідача Чопенко В.П. , Бабкін М.В., Барсук
В.М.
розглянув у судовому ВАТ “Полтаваобленерго”
засіданні касаційну скаргу
на рішення від 07-11.02.2002
господарського суду Полтавської області
у справі № 12/81
за позовом ВАТ “Полтаваобленерго”
до ВАТ “Полтавський гірничо-
збагачувальний комбінат” (надалі –
ВАТ “Полтавський ГЗК”)
Про стягнення 87261152,56 грн. п’ятикратної вартості
понадлімітно-спожитої електроенергії у серпні-вересні 2000 року
Рішенням від 15.05.2001 господарського суду Полтавської області
(суддя Сергєєва Л.А.) позов задоволено у зв’язку з
обгрунтованістю позовних вимог.
Рішенням від 07-11.02.2002 господарського суду Полтавської
області (суддя Плеханова Л.Б.), прийнятим на підставі ст.ст. 112-
114 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, рішення від 15.05.2001 скасовано з відмовою у
задоволенні позовних вимог ВАТ “Полтаваобленерго” у зв’язку з
наявністю нововиявлених обставин, встановлених рішенням від
30.08.2001 Старокиївського місцевого суду м. Києва у справі № 2-
1794, яким визнано недійсним укладений між сторонами договір на
користування електроенергією від 18.06.97 № 1/1/972/82 в частині
визначення граничних величин споживання електроенергії та
потужностей на серпень, вересень, грудень 2000 року та січень-
лютий 2001 року.
З огляду на встановлення цих нововиявлених обставин відпали
підстави для застосування до відповідача штрафних санкцій,
передбачених п. 5.1 договору від 18.06.97 та ст. 26 Закону
України “Про електроенергетику” ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
. ВАТ
“Полтаваобленерго” у поданій касаційній скарзі просить рішення
від 07-11.02.2002 скасувати і постановити нове рішення по
справі, посилаючись на відсутність належної правової оцінки умов
п. п. 2.1, 2.3, 5.1, 7.4 договору на користування електричною
енергією від 18.06.97 та пов’язане з цим порушення законодавства
України про електроенергетику та ст. 43 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Скаржник також
вказує на неправильне застосування судом ст. 210 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
внаслідок ототожнення таких правопорушень в
електроенергетиці як несплата за куповану електроенергію та
перевитрачання договірної величини електроспоживання, за які
законодавством та договором передбачено різні санкції.
Окрім того, позивач зазначає про порушення судом ст. 112
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
при
призначенні до розгляду на 07.02.2002 заяви відповідача про
перегляд за нововиявленими обставинами рішення від 07.08.2001 у
справі № 12/81, яке на той час вже було скасовано постановою від
18.12.2001 Вищого господарського суду України, а також
посилається на ті обставини, що відповідно до ч. 2 ст. 114
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
перегляд за нововиявленими обставинами рішення від 15.05.2001 не
належить до компетенції господарського суду Полтавської області,
оскільки рішення від 15.05.2001 було переглянуто і змінено.
Також скаржник вважає, що рішення Старокиївського місцевого суду
м. Києва від 30.08.2001 не може визнаватися нововиявленою
обставиною у зв’язку з неоднозначним застосуванням судами
(Старокиївським місцевим судом м. Києва та Ленінським місцевим
судом м. Полтави) законодавства України при розгляді та оцінці
спірних правовідносин між ВАТ “Полтаваобленерго” та ВАТ
“Полтавський ГЗК”.
Колегія суддів, перевіривши нововиявлені фактичні обставини
справи на предмет правильності їх юридичної оцінки господарським
судом Полтавської області та заслухавши пояснення присутніх у
засіданні представників сторін, дійшла висновку, що оскаржуване
рішення підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга позивача
– відхиленню з наступних підстав. Особливості перегляду судових
рішень за нововиявленими обставинами полягають в тому, що суд
здійснює такий перегляд виключно в межах, в яких ці нововиявлені
обставини впливають на правильність вирішення конкретного
господарського спору. Нововиявлені обставини, що стали підставою
для прийняття господарським судом Полтавської області рішення
від 07-11.02.2002, були встановлені рішенням від 30.08.2001
Старокиївського місцевого суду м. Києва у справі № 2-1794, яким
визнано недійсним укладений між ВАТ “Полтаваобленерго” та ВАТ
“Полтавський ГЗК” договір на користування електроенергією від
18.06.97 № 1/1/972/81 в частині визначення граничних величин та
потужностей споживання електроенергії на серпень, вересень,
грудень 2000 року та січень, лютий 2001 року. Зазначене рішення
було оскаржене у апеляційному порядку та ухвалою від 05.11.2001
апеляційного суду м. Києва залишено без змін. Отже, рішення від
30.08.2001 набрало чинності з 05.11.2001 (ст. 231 ЦПК України),
а встановлені ним фактичні обставини також були виявлені з
05.11.2001, тобто не були відомі заявнику на момент прийняття
рішення від 15.05.2001. З огляду на те, що предметом даного
господарського спору є стягнення з відповідача п’ятикратної
вартості обсягів електроенергії, спожитої останнім понад
встановлені йому позивачем граничні договірні величини та
потужності саме за серпень-вересень 2000 року, господарським
судом правомірно з врахуванням вимог ст. 35 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
зафіксовано наявність
нововивлених обставин, встановлених рішенням Старокиївського
суду м. Києва від 30.08.2001. Зазначені обставини є підставою
для скасування рішення від 15.05.2001 арбітражного суду
Полтавської області у справі № 12/81, оскільки вміщені в ньому
висновки суду про наявність підстав для задоволення позову
грунтувалися саме на перевищенні ВАТ “Полтавський ГЗК” граничних
договірних величин та потужностей споживання електроенергії на
серпень-вересень 2000 року, доведених позивачем листами від
31.07.2000 № 02-73/2743 та від 01.09.2000 № 02-73/3858. Рішенням
Старокиївського місцевого суду м. Києва від 30.08.2001 зазначені
граничні величини визнано недійсними, тобто, спростовано ті
обставини, які були підставою для нарахування за серпень-
вересень 2000 року та подальшого застосування до відповідача
штрафних санкцій, передбачених п. 5.1 договору від 18.06.97. В
зв’язку з цим відхиляються посилання скаржника на відсутність
всебічної, повної та об’єктивної оцінки судом такого доказу як
договір на користування електроенергією від 18.06.97 та нібито
обумовлене цим порушення ст. 43 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, оскільки переглядаючи судове
рішення за нововиявленими обставинами господарський суд повинен
діяти лише в межах, в яких ці обставини впливають на вирішення
даного спору. З цих же підстав помилковими визнаються вміщені в
рішенні від 07-11.02.2002 висновки суду про застосування до
спірних правовідносин положень ст. 210 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
та
наявне дослідження умов п. п. 7.2 та 7.4 договору від 18.06.97,
що виходить за межі перегляду справи за нововиявленими
обставинами.
Окрім того, помилкове застосування судом ст. 210 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
сталося внаслідок ототожнення таких правопорушень в
галузі електроенергетики як неоплата спожитої електроенергії та
перевищення лімітів (договірних величин) споживання
електроенергії, за вчинення яких законодавством передбачено
неоднакову цивільно-правову відповідальність, а тому абзаци 10,
11, 12 мотивувальної частини оскаржуваного рішення підлягають
виключенню з тексту рішення. Окрім того, згідно імперативних
вимог ст.ст. 111-5, 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про перевагу одних доказів над
іншими, збирати нові докази чи додатково перевіряти докази. З
цих же підстав не заслуговують на увагу доводи позивача щодо
неоднакового застосування Старокиївським місцевим судом м.
Києва, Ленінським місцевим судом м. Полтави та Національною
комісією України з регулювання електроенергетики законодавства
України про електроенергетику при розгляді одних і тих же
спірних правовідносин сторін, оскільки такі твердження скаржника
фактично грунтуються на наданні переваги одним доказам перед
іншими, що виходить за рамки юрисдикції касаційної інстанції.
Водночас не приймаються до уваги посилання скаржника на
порушення судом вимог ст. 112 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
шляхом призначення до розгляду на
07.02.2002 (ухвала від 15.01.2002) заяви ВАТ “Полтавський ГЗК”
від 13.11.2001 про перегляд за нововиявленими обставинами
рішення від 07.08.2001 господарського суду Полтавської області,
яке було скасовано постановою Вищого господарського суду України
від 18.12.2001, оскільки на момент винесення ухвали від
15.01.2002 господарського суду не було відомо про результати
розгляду касаційної скарги ВАТ “Полтаваобленерго” у справі №
12/81, так як постанова Вищого господарського суду України від
18.12.2001 разом зі справою № 12/81 надійшла до господарського
суду Полтавської області лише 06.02.2002, що підтверджується
печаткою канцелярії суду на лицьовій сторінці постанови від
18.12.2001. Окрім того, в судових засіданнях 07.02.2002 та
11.02.2002 в дійсності відбувся розгляд заяви відповідача від
29.01.2002 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення
від 15.05.2001, в зв’язку з чим судом правомірно відхилено
клопотання ВАТ “Полтаваобленерго” від 11.02.2002 про припинення
провадження у справі. При поданні відповідачем заяви від
29.01.2002 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення
від 15.05.2001 зміна предмету чи підстав позову не мала місця, а
тому безпідставними є посилання скаржника на порушення судом
ст.ст. 22, 78 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, які грунтуються на довільному тлумаченні норм
процесуального законодавства. Безпідставними визнаються
посилання скаржника на ч. 2 ст. 114 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
та невіднесеність до
компетенції господарського суду Полтавської області питань
перегляду за нововиявленими обставинами рішення від 15.05.2001,
яке нібито було переглянуте і змінене, оскільки такі помилкові
твердження грунтуються на довільному тлумаченні змісту ч. 2 ст.
114 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
та
не враховують тих обставин, що постановою від 18.12.2001 та
ухвалою від 04.02.2002 Вищого господарського суду України
рішення арбітражного суду Полтавської області від 15.05.2001
залишено без змін, а тому його перегляд за нововиявленими
обставинами відноситься до юрисдикції суду першої інстанції (ч.
1 ст. 114 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
). Також недоречними вважаються посилання скаржника в
обгрунтування своїх заперечень на Роз’яснення Вищого
арбітражного суду України № 02-5/111 від 12.03.99 “Про деякі
питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням угод
недійсними”, оскільки згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд
вирішує господарські спори на підставі Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, Закону України “Про господарські суди”, цього
Кодексу, інших законодавчих актів України. Окрім того, з моменту
набрання чинності Законом України “Про господарські суди”
(10.07.2001) втратив чинність Закон України “Про арбітражний
суд”, в т.ч. в частині обов’язковості застосування суддями при
вирішенні господарських спорів роз’яснень президії Вищого
арбітражного суду України. Необгрунтованими визнаються доводи
позивача стосовно пропуску відповідачем двохмісячного
процесуального строку при поданні заяви від 29.01.2002,
встановленого ч. 1 ст. 113 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, як підстави, що нібито виключає перегляд за
нововиявленими обставинами рішення від 15.05.2001, оскільки
своїми діями щодо прийняття до розгляду заяви ВАТ “Полтавський
ГЗК” від 29.01.2002 № 59/807 та подальшого прийняття рішення від
07-11.02.2002 господарський суд визнав згадану заяву відповідача
належно оформленою, проте, помилково не зазначив в резолютивній
частині рішення про відновлення двохмісячного строку (ч. 2 ст.
53 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
). З
огляду на те, що згідно з ч. 1 ст. 53 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, господарський суд
вправі з своєї ініціативи відновити пропущений процесуальний
строк, резолютивна частина рішення від 07-11.02.2002 підлягає
доповненню положенням про відновлення пропущеного відповідачем
двомісячного строку.
Натомість колегія вважає за необхідне доручити господарському
суду Полтавської області усунути допущені у вступній частині
рішення від 07-11.02.2002 описки щодо рішення, фактично
переглянутого за нововиявленими обставинами, де замість рішення
від 15.05.2001 помилково вказано рішення від 07.08.2001.
Водночас касаційна інстанція з метою усунення виникнення
можливих суперечностей також вважає за необхідне зазначити в
резолютивній частині рішення від 07-11.02.2002 про скасування
постанови заступника голови арбітражного суду Полтавської
області від 25.05.2001, якою рішення від 15.05.2001 цього ж суду
було залишено без змін.
Таким чином, оскаржуване рішення про відмову в задоволенні
позовних вимог грунтується на відсутності підстав для стягнення
штрафних санкцій за понадлімітне споживання електроенергії у
серпні-вересні 2000 року, що встановлено рішенням від 30.08.2001
Старокиївського місцевого суду м. Києва у справі № 2-1794.
Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку про
правомірність застосування судом при прийнятті оскаржуваного
рішення норм чинного законодавства та відсутність будь-яких
підстав вважати, що судом помилково застосовано матеріальне
право.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 35, 111-5, 111-7-111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
1.Касаційну скаргу ВАТ “Полтаваобленерго” залишити без
задоволення, а рішення від 07-11.02.2002 господарського суду
Полтавської області у справі № 12/81 – залишити без змін,
виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:
“Відновити пропущений відповідачем процесуальний строк на
подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення
від 15.05.2001 арбітражного суду Полтавської області у справі №
12/81.
Рішення від 15.05.2001 та постанову від 25.05.2001 арбітражного
суду Полтавської області у справі № 12/81 скасувати.
В задоволенні позовних вимог ВАТ “Полтаваобленерго” відмовити”.
2.Виключити з рішення від 07-11.02.2002 абзаци 10, 11, 12
мотивувальної частини рішення та посилання на ст. 210 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
3.Зобов’язати господарський суд Полтавської області виправити в
порядку ст. 89 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
допущені у вступній частині рішення від 07-
11.02.2002 описки стосовно дати рішення фактичного переглянутого
за нововиявленими обставинами.
Головуючий, суддя В. Овечкін
Судді: Є. Чернов
Й. Мілевський