ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.05.2002 Справа N А-5868/1-13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Кочерової Н.О.
суддів: Ткаченко Н.Г.,
Уліцького А.М.
за участю представників
сторін:
від позивача — Чернякова Т.П. — довіреність № 10-
281 від 25.04.02, Семенов В.О. —
довіреність № 156 від 05.03.02;
від відповідача — Прокопенко О.В. — доручення № 137
від 25.04.02, Семенова С.В. —
доручення № 13 від 01.02.02
розглянув касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової
інспекції по роботі з великими
платниками податків у м. Харкові
на постанову від 22.01.02
Харківського апеляційного господарського суду № 5868/1-13/1220Х
арбітражного суду Харківської області
у справі № А-5868/1-13
за позовом закритого акціонерного товариства
“Харківський ювелірний завод”
До державної податкової інспекції у м.
Харкові
Про визнання рішення недійсним
У травні 2001 року закрите акціонерне товариство “Харківський
ювелірний завод” пред'явило в суді позов до державної податкової
інспекції про визнання недійсним рішення державної податкової
інспекції у м. Харкові № 89/33-7/00227258/33-726/7106 від
28.04.01 про застосування та стягнення штрафних (фінансових)
санкцій, донарахованих сум податків, зборів (обов'язкових
платежів) та пені за порушення податкового законодавства, яким
донараховано податок на додану вартість 14771,67 грн., фінансові
санкції 8260,4 грн.; податок на прибуток 28900 грн., фінансові
санкції 4335 грн.; акцизний збір 46850,36 грн., фінансові
санкції 18707,3 грн.; пеня за порушення розрахунків в іноземній
валюті в сумі 545989,36 грн., посилаючись на те, що вимог
податкового законодавства ним порушено не було.
Рішенням арбітражного суду Харківської області від 25.06.01
(суддя Водоланська Н.С.) позов задоволено.
Задовольняючи позов, арбітражний суд виходив з того, що позивач
правомірно включив вартість відвантаженої продукції за договором
купівлі-продажу № 30/2000 від 01.06.00, укладеного між ЗАТ
“Харківський ювелірний завод” та ПФ “Транзит”, до обсягу
реалізації у відповідних періодах, коли ця продукція фактично
була одержана покупцем і у відповідача відсутні правові підстави
для твердження про заниження обсягу реалізації, тобто заниження
валового доходу за ІІ квартал 2000 року на суму 140594,3 грн. і
завищення в ІІІ кварталі на 66695,99 грн., а тому у відповідача
не було підстав донараховувати податок на прибуток у сумі 28900
грн. і застосовані фінансові санкції в сумі 4335 грн.
Державною податковою інспекцією необгрунтовано донараховано
податок на додану вартість у сумі 14771,67 грн., застосовані
фінансові санкції в сумі 8260,4 грн. та акцизний збір у сумі
46860,36 грн., відповідно штрафні санкції в сумі18707,3 грн. у
зв'язку з невірним трактуванням проведених операцій.
Позивачем не допущено порушень Закону України “Про порядок
здійснення розрахунків в іноземній валюті” ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
по
укладеним договорам з ТОВ компанія “Строніт” (Росія) та АТЗТ
“Веста” (Росія), а тому податковою інспекцією безпідставно
донарахована пеня за неодержання виручки за поставлену
продукцію.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
22.01.02 (судді: Філатов Ю.М. (головуючий)), Бабакова Л.М.,
Кравець Т.В.) рішення залишено без змін з тих же підстав.
В касаційній скарзі спеціалізована державна податкова інспекція
по роботі з великими платниками податків у м. Харкові
(правонаступник державної податкової інспекції у м. Харкові)
просить рішення господарського суду та постанову апеляційного
господарського суду скасувати, в позові відмовити, посилаючись
на те, що судовими інстанціями порушені вимоги п. п. 7.3.1 п.
7.3 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, п. п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11, п. п. 4.1.1 п. 4.1
ст. 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, ст.ст. 2, 4 Декрету Кабінету Міністрів України
"Про акцизний збір” ( 18-92 ) (18-92)
, ст. 1 Закону України “Про порядок
здійснення розрахунків в іноземній валюті” ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
, Укази
Президента України “Про заходи щодо підвищення відповідальності
за розрахунки з бюджетами та державними цільовими фондами” №
167/98 від 04.03.98 ( 167/98 ) (167/98)
“Про запровадження режиму
жорсткого обмеження бюджетних видатків та інших державних
витрат, заходи щодо забезпечення надходження доходів до бюджету
і запобігання фінансовій кризі” ( 41/98 ) (41/98)
, постанова Кабінету
Міністрів України та Національного банку України від 26.12.95 №
1044 “Про заходи щодо забезпечення валютного контролю”
( 1044-95-п ) (1044-95-п)
.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту
встановлених обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий
господарський суд України у складі колегії суддів вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до п. п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України “Про
оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
датою
збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на
податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій,
що сталася раніше:
– або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на
банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт,
послуг), що підлягають продажу;
– або дата відвантаження товарів.
Згідно п. п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України “Про податок на
додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, датою виникнення податкових
зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата,
яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається
будь-яка з подій, що сталася раніше:
– або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на
банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт,
послуг), що підлягають продажу;
– або дата відвантаження товарів.
Задовольняючи позов закритого акціонерного товариства
“Харківський ювелірний завод” про визнання рішення податкової
інспекції недійсним в частині донарахування податку на прибуток
та податку на додану вартість, застосування фінансових санкцій,
судові інстанції вказаних вимог законів не порушили, а тому
касаційна скарга в цій частині є необґрунтованою.
Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи 01.06.00
між ЗАТ “Харківський ювелірний завод” та ПФ “Транзит” було
укладено договір № 30/2000 купівлі-продажу ювелірних виробів на
загальну суму 325143,21 грн. Пункт 4.1. цього договору
встановлює загальні положення стосовно оплати товару з моменту
його відвантаження, а п. 4.2 передбачає порядок передачі товару
продавцем покупцю партіями, розмір яких встановлювався угодами
сторін. При цьому передача першої партії повинна була
відбуватися протягом 10 днів з дня підписання договору.
Судовими інстанціями встановлено, що відвантаження ювелірних
виробів за договором № 30/2000 фактично здійснювалось партіями у
відповідності з вимогами, а не водночас, а саме 01.06.2000.
Тобто тлумачення п. 4.1 договору податковою інспекцією є вільним
та у відриві від змісту договору в цілому.
Судові інстанції обґрунтовано не прийняли до уваги посилання
відповідача на акт прийому-передачі від 01.06.00, оскільки він
був анульований і 01.06.00 відвантаження ювелірних виробів на
суму 325143,22 грн. не відбувалось, а відвантажено фактично
товару на суму 42473,88 грн.
Наявність актів передачі ювелірних виробів на схов обґрунтовано
не прийнято до уваги, бо фактичної передачі товарно-матеріальних
цінностей ПФ “Транзит” не було.
Посилання в касаційній скарзі на порушення судовими інстанціями
ст.ст. 2, 4 Декрету Кабінету Міністрів України “Про акцизний
збір” ( 18-92 ) (18-92)
є безпідставним, оскільки судовими інстанціями
встановлений факт помилки при розрахунку калькуляції на
продукцію, що не давало підстав для донарахування акцизного
збору і застосування фінансових санкцій.
Як встановлено судовими інстанціями і вбачається з матеріалів
справи, між ЗАТ “Харківський ювелірний завод” та ТОВ “Компанія
“Строніт” (Росія) 09.07.98 був укладений контракт № 09/07/98,
згідно якого було здійснено відвантаження ювелірних виробів на
адресу ТОВ “Компанія “Строніт”.
Пунктом 4.5 цього договору передбачалась можливість здійснення
розрахунків на розрахункові рахунки інших юридичних осіб-
резидентів України, а не на розрахунковий рахунок позивача.
Судовими інстанціями встановлено, що кошти за контрактом №
09/07/98 надійшли на розрахункові рахунки резидентів у
встановлені законом терміни, а саме на розрахункові рахунки ПП
“Луч”. ТОВ “Вант”, ПП “Альтекс-Україна”.
Враховуючи, що за зовнішньоекономічним контрактом кошти надійшли
на територію України, то судові інстанції обґрунтовано визнали
недійсним рішення податкової інспекції про нарахування пені за
несвоєчасне надходження коштів за договором.
Таким чином, доводи касаційної скарги на порушення судовими
інстанціями ст. 1 Закону України “Про порядок здійснення
розрахунків в іноземній валюті” ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
є неправильним.
Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, 12.04.98
між ЗАТ “Харківський ювелірний завод” та АТЗТ “Веста” (Росія)
був укладений контракт № 173, відповідно до якого позивач
зобов'язався продати ювелірні вироби на загальну суму 450000
грн.
Умовами контракту було передбачено здійснення оплати на
розрахунковий рахунок платника, яким є “Юзівська компанія”-
резидент.
Судовими інстанціями досліджено факт виконання умов цього
договору і обґрунтовано взято до уваги довідку акціонерного
Східно-Українського біржового банку “Грант” від 12.04.01 №
293/04В про те, що заборгованість у ЗАТ “Харківський ювелірний
завод” за контрактом № 173 від 12.04.98 (Росія, АТЗТ “Веста)
відсутня.
Таким чином, судові інстанції обґрунтовано визнали недійсним
рішення податкової інспекції в частині нарахування пені за
несвоєчасне надходження коштів за зовнішньоекономічним
контрактом.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції
по роботі з великими платниками податків у м. Харкові залишити
без задоволення, а постанову від 22.01.02 Харківського
апеляційного господарського суду у справі № А-5868/1-13 — без
змін.
Головуючий Н.Кочерова
Судді: Н.Ткаченко
А.Уліцький