ВИШИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.05.2002 Справа N 17-2-18/01-8184
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого,
суддів,
за участю повноважних представників
позивача присутній,.
відповідача не з'явились
розглянувши у відкритому
судовому засіданні касаційну
скаргу ВАТ "ОПК"
на рішення від 01.02.2002
господарського суду Одеської області
у справі № 17
за позовом ВАТ "ОПК"
до ЗАТ "КМ"
про визнання недійсним договору купівлі-
продажу,
встановив:
У вересні 2001 року позивач звернувся до господарського суду
Одеської області з позовом до відповідача про визнання недійсним
договору купівлі-продажу цінних паперів і передачі майна від 20
травня 1999 року № 1, оскільки він не відповідає вимогам закону, є
нікчемною угодою і в силу статті 48 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
повинен
бути визнаний недійсним.
Рішенням господарського суду Одеської області від 1 лютого 2002
року (в позові відмовлено.
У касаційній скарзі відповідач просить рішення суду скасувати, як
постановлене з порушенням і неправильним застосуванням норм
матеріального права.
Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали
справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин,
проаналізувавши правильність застосування господарським судом при
прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального права, суд
вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Прийняте судом рішення мотивоване тим, що ЗАТ "КМ" є власником
цінних паперів (акцій) і відповідно до ст. 225 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
мав право на їх продаж.
Проте з вказаними висновками суду погодитись не можна, оскільки
вони є помилковими.
Відповідно до вимог ст. 225 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
право продажу
майна, крім випадків примусового продажу, належить власнику.
Статтею 28 Закону України "Про господарські товариства"
( 1576-12 ) (1576-12)
встановлено, що акція може бути придбана на підставі
договору з її власником або держателем за ціною, що визначається
сторонами, або за ціною, що склалася на фондовому ринку, а також у
порядку спадкування громадян, чи правона-ступництва юридичних осіб
та з інших підстав передбачених законодавством.
Перехід та реалізація права власності на акції здійснюється
відповідно до законодавства України.
В силу статті 5 п. 1 Закону України "Про національну депозитарну
систему та особливості електронного обігу цінних паперів в
Україні" ( 710/97-ВР ) (710/97-ВР)
іменні цінні папери, випущені в
документарній формі (якщо умовами емісії спеціально не зазначено,
що вони не підлягають передачі) передаються новому власнику шляхом
повного індосаменту. Права на участь в управлінні, одержання
доходу тощо, які випливають з іменних цінних паперів, можуть бути
реалізовані з моменту внесення змін до реєстру власників іменних
акцій.
Як вбачається з матеріалів справи на момент укладення спірного
договору станом на 20 травня 1999 року відповідач не був
зареєстрований в системі реєстру, тому він не міг бути
зареєстрованим власником або держателем акцій ВАТ "ОМ" і
відповідно не мав права на їх відчуження по спірному договору.
При таких умовах суд вважає, що продаж акцій по спірному договору
здійснена особою, яка не мала права на їх відчуження, тобто угода
між сторонами суперечить вимогам ст. 225 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
,
ст. 28 Закону України "Про господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
і
ст. 5 Закону України "Про національну депозитарну систему та
особливості електронного обігу цінних паперів в Україні"
( 710/97-ВР ) (710/97-ВР)
.
Судом також встановлено, що вказана спірна угода була укладена
сторонами в порушення вимог ст. 32 Закону України "Про
господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
, оскільки викуп ВАТ "ОМ"
власних акцій здійснено за рахунок статутного фонду, та ст.ст. 16,
40, 41 вказаного Закону ( 1576-12 ) (1576-12)
, що регулюють порядок
вирішення питання про придбання акцій.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи при укладенні даного
договору 20 травня 1999 р. представник ЗАТ "КМ" діяв на підставі
Статуту № 04056960 від 21 вересня 1999 р., а з боку ВАТ "ОМ" на
підставі Статуту № 0146 від 1 липня 1999 р., які були прийняті
значно пізніше укладення договору і на час його укладення не мали
повноважень на укладення угоди. В матеріалах справи вказані
Статути відсутні і не вбачається, що вони досліджувались судом при
вирішенні справи по суті, що визнати правильним не можна.
За таких обставин суд вважає, що рішення суду як постановлене з
порушенням норм матеріального права, підлягає скасуванню.
Проаналізувавши зібрані по справі докази в їх сукупності суд також
прийшов до висновку про задоволення позову ВАТ "ОПК", оскільки
угода укладена між сторонами з порушенням норм матеріального права
і відповідно до вимог ст. 48 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
повинна бути
визнана недійсною.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Одеської області від 1 лютого 2002
року скасувати.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу цінних паперів і
передачі майна від 20 травня 1999 року.