ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
7.05.2002 Справа N 20-2/888
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Кочерової Н.О.
суддів : Ткаченко Н.Г., Уліцького А.М.
за участю представників
сторін
від позивача Даниловий В.І. доручення від 10.05.2001
від відповідача Васильченко Є.О. доручення № 10-004/47
від 30.04.2002
розглянув касаційну
скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському
районі м. Севастополя
на постанову від 26.12 – 22.01.2002
Севастопольського апеляційного господарського суду
у справі № 20-2/888
господарського суду м. Севастополя
за позовом товариства з обмеженою
відповідальністю “РІМА”
До Державної податкової інспекції у
Ленінському районі м. Севастополя
Про визнання рішення недійсним
В жовтні 2001 року товариство з обмеженою відповідальністю
“РІМА” представило в суді позов до Державної податкової
інспекції Ленінського району м. Севастополя про визнання
недійсним рішення № 40/22-009/22237441 від 19.04.2001 про
застосування та стягнення фінансових санкцій за порушення
податкового законодавства, яким нарахована пеня за порушення
термінів при здійсненні розрахунків в іноземній валюті в сумі
114850,64 грн.
Рішенням господарського суду м. Севастополя від 19.11.2001
(суддя Колесова Л.М.) позов задоволено.
Задовольняючи позов господарський суд послався на ст. 6 Закону
України “Про зовнішньоекономічну діяльність” ( 959-12 ) (959-12)
яка
передбачає, що при відсутності погодження між сторонами відносно
права, яке має застосуватись до зовнішньоекономічних договорів
(контрактів), застосовується право країни, де заснована, має
своє місце проживання або основне місце діяльності сторона, яка
є продавцем у договорі.
Договір купівлі-продажу № 08/00 від 06.07.2000 укладено між
товариством з обмеженою відповідальністю “РІМА” (Україна) та
товариством з обмеженою відповідальністю фірма “Поллі” (Росія),
яке є Продавцем.
Відповідно до додаткової угоди № 3 від 27.10.2000 Продавець
зобов’язувався погасити заборгованість не пізніше 180 днів з
моменту отримання коштів від Покупця (позивача).
Враховуючи викладене сторони повинні застосовувати право Росії,
а тому позивачем не порушено вимоги валютного законодавства
України.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 26.12.2001 – 22.01.2002 (судді Горошко Н.П. , Градова О.Г.,
Заплава Л.Н.) рішення залишено без змін з тих же підстав.
В касаційній скарзі Державна податкова інспекція у Ленінському
районі м. Севастополя просить рішення господарського суду та
постанову апеляційного господарського суду скасувати, в позові
відмовити, посилаючись на те, що судовими інстанціями порушені
вимоги ст.ст. 2,4 Закону України “Про порядок здійснення
розрахунків в іноземній валюті ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
.
Заслухавши доповідь судді Кочерової Н.О., пояснення
представників сторін, перевіривши повноту встановлених обставин
справи та їх юридичну оцінку, колегія суддів Вищого
господарського суду вважає, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 2 Закону України “Про порядок здійснення
розрахунків в іноземній валюті” ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
імпортні операції
резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в
разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з
моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на
користь постачальника продукції (робіт, послуг) що імпортується,
потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.
Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи
товариством з обмеженою відповідальністю “РІМА”(Україна,
Покуцпець) та товариством з обмеженою відповідальністю фірма
“Поллі” (Росія, Продавець) укладено договір купівлі-продажу.
Загальна сума договору 3564000,00 руб. Російської Федерації.
Розрахунки проводяться в російських рублях. Поставка
здійснюється на умовах передоплати.
Позивачем передоплата здійснювалась за платіжними дорученнями №
3 від 20.07.2000 на 600 000 рос. руб., № 4 від 04.08.2000 на
1.000 000 рос. руб., № 3 від 15.08.2000 на 150 000 рос. руб., №
б/н від 16.08.2000 на 500 000 рос. ру., № 7 від 31.08.2000 на
595 000 рос. руб., № б/н від 12.09.2000 на 500000 рос. руб., №
б/н від 19.09.2000 на 219 000 рос. руб.
27.10.2000 між ТОВ “РІМА” і ТОВ “Поллі” між сторонами була
укладена додаткова угода про припинення договору від 06.07.2000
та повернення коштів, які надійшли позивачу 09.12.000 в сумі 460
000 рос. руб., 16.11.2000 в сумі 140 000 рос. руб., 15.12.2000 в
сумі 180 000 рос. руб., 07.03.2001 в сумі 2 784 000 рос. руб.
Задовольняючи позов, судові інстанції не врахували вимоги ст. 2
Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній
валюті” ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
і необгрунтовали неправомірність
нарахування відповідачем пені у зв’язку з порушенням термінів,
передбачених статтею 2 цього Закону.
При прийнятті рішення і постанови судові інстанції керувалися
ст. 6 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність”
( 959-12 ) (959-12)
, але не врахували, що дані вимоги закону
застосовуються у разі виникнення спорів при виконання договорів.
Спір, який є предметом судового розгляду стосується розрахунків
в іноземній валюті, який регулюється спеціальним законом.
Враховуючи, що судовими інстанціями допущено помилку при
застосуванні норм матеріального права, постановлені судові
рішення підлягають скасуванню.
При новому розгляді необхідно врахувати викладене і вирішити
спір у відповідності з вимогами закону.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 – 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України у складі колегії суддів
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському
районі м. Севастополя задовольнити.
Постанову від 26.12.2001 – 22.01.2002 Севастопольського
апеляційного господарського суду та рішення від 19.11.2001
господарського суду м. Севастополя у справі № 20-2/888
скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського
суду м. Севастополя.
Головуючий: Н.Кочерова
Судді: Н.Ткаченко
А.Уліцький