ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.04.2002 Справа N 26/736
Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Михайлюка М.В.
суддів Добролюбової Т.В. Ткаченко
Н.Г.
за участю представників Від позивача - Мельник Н.І. д.
сторін № 1086/М/10-006 від 12.02.2002
розглянувши у відкритому Від відповідача - Чепела С.І,
судовому засіданні в м. д. від 21.02.2001, Столярова
Києві Т.Н. д. № 27/02 Луговий Д.О. д.
касаційну скаргу № 36/02 від 26.03.2002 р.
Державної податкової інспекції
у Залізничному районі м. Києва
на ухвалу Київського апеляційного
господарського суду
від 14.12.2001
за позовом Державної податкової інспекції
у Залізничному районі м. Києва
до Приватного підприємства
“Верітас”
до Товариства з обмеженою
відповідальністю “Вікадо”
про визнання недійсними договорів, укладених між ПП “Верітас”
та ТОВ “Вікадо”
Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Києва
15.06.2001 р. заявлений позов про визнання недійсними договорів,
укладених між Приватним підприємством “Верітас” та Товариством з
обмеженою відповідальністю “Вікадо”, як укладених з метою, що
суперечать інтересам держави на підставі статті 49 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, та стягнення з ТОВ “Вікадо” на
користь держави 98820,06 грн. вартості виконаних робіт,
отриманих за оспорюваними договорами. Позовні вимоги
обгрунтовані тим, що ПП “Верітас” зареєстровано за загубленим
паспортом, звітності до ДПІ у Залізничному районі м. Києва не
подавало, податки не нараховувало та не сплачувало, статут про
створення приватного підприємства “Верітас” рішенням
Ватутінського районного суду міста Києва від 04.04.2000 визнаний
недійсним.
Рішенням господарського суду міста Києва від 15.08.2001 (що
прийняте суддею Пінчуком В.І.) відмовлено у задоволенні позовних
вимог щодо визнання недійсними договорів, укладених між ПП
“Верітас” та ТОВ “Вікадо”. Рішення господарського суду
мотивоване тим, що визнання у судовому порядку установчих
документів, в даному випадку статуту, недійсними, не є належним
доказом факту укладання зазначених договорів з метою, завідомо
суперечною інтересам держави і суспільства, а факт отримання
коштів ПП “Верітас” сам по собі не свідчить про намір ухилитися
від сплати податків.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від
14.12.2001 у складі: головуючого Новікова М.М, судів Фролової
Г.М, Шаргало В.І. відмовлено позивачеві у задоволенні клопотання
ДПІ про відновлення пропущеного строку для подання апеляційної
скарги, а сама апеляційна скарга ДПІ у Залізничному районі м.
Києва повернута скаржникові. У Х В А Л А господарського суду
мотивована тим, що апеляційна скарга податкової служби подана з
порушенням вимог статті 93 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, а саме з пропуском 10 денного терміну. У
задоволенні клопотання про відновлення пропущеного строку
відмовлено з огляду на те, що податковою службою не додано
доказів щодо пропуску встановленого строку з поважних причин.
Державна податкова інспекція у Залізничному районі м. Києва,
звернулась з касаційною скаргою до Вищого господарського суду
України, в якій просить ухвалу апеляційного суду скасувати як
таку, що винесена з порушенням норм господарського
процесуального права. Податкова служба посилається на вимоги
статті 87 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
, приписами
якої передбачено, що рішення по справі розсилається сторонам не
пізніше п'яти днів після його прийняття. Невчасне отримання
примірника мотивованого рішення податкова служба вважає поважною
причиною пропуску строку на апеляційне оскарження цього рішення
суду, а відмітку своєї канцелярії про отримання рішення –
належним доказом. До касаційної скарги залучена апеляційна
скарга.
Розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Залізничному районі м. Києва у присутності позивача, який
підтримав доводи касаційної скарги та заперечення ТОВ “Вікадо”,
Вищий господарський суд України відзначає наступне.
Підставою повернення апеляційної скарги Державної податкової
інспекції у Залізничному районі м. Києва судом визначено подання
згаданої скарги після закінчення строку, встановленого приписами
статті 93 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, з посиланням на те, що до клопотання про
відновлення цього строку не додано належних доказів щодо
пропуску встановленого строку з поважних причин.
Згідно припису частини другої статті 106 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, апеляційні скарги на
ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку,
передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення
місцевого господарського суду.
Відповідно до вимог статті 93 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, апеляційна скарга подається
протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим
господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було
оголошено лише вступну та резолютивну частину - з дня підписання
рішення.
Рішення господарського суду міста Києва у справі № 26/736
датоване 15.08.2001 року. Представник позивача пояснив суду, що
15.08.мотивоване рішення не було оголошено. Представник
відповідача цього не заперечив. Відмітка на звороті рішення
свідчить про відправлення сторонам цього рішення 22.08.2001
року. У суду відсутні підстави вважати рішення не підписаним
після цієї дати. Тобто строк на апеляційне оскарження цього
рішення спливав 31.08.2001 року.
До матеріалів справи залучена апеляційна скарга податкової
інспекції від 28.08.2001 р. № 4349/9/10-006, на якій є відмітка
канцелярії господарського суду міста Києва про отримання її
судом 29.08.2001 р.
Зважаючи на те, що апеляційна скарга, якою оскаржується рішення
у справі, подана до Київського апеляційного господарського суду
29.08.2001 р. (що підтверджується апеляційною скаргою, зокрема
поштовою квитанцією про відправлення копій апеляційної скарги
відповідачам) 10 денний строк на апеляційне оскарження
податковою службою не пропущений.
Наведене свідчить про помилковість повернення апеляційної скарги
Державної податкової інспекції у Залізничному районі без
розгляду, оскільки переглянута у касаційному порядку ухвала
апеляційного суду прийнята за неправильного застосування статті
93 та пункту 4 статті 97 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, що відповідно приписів частини першої
статті 111-10 названого кодексу є підставою для скасування цієї
ухвали.
Керуючись статтями 93, 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-
13 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від
14.12.2001 року у справі № 26/736 скасувати.
Справу № 26/736 передати Київському апеляційному господарському
суду для розгляду апеляційної скарги від 28.08.2001 р.
Касаційну скаргу ДПІ у Залізничному районі задовольнити.
Головуючий М. Михайлюк
Судді Т. Добролюбова
Н.Ткаченко