Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 квітня 2002 р.
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого - судді
суддів
за участю представників:
- Відкритого акціонерного товариства "ХХХ" присутні
- Відкритого акціонерного товариства "УУУ" присутні
- Державного підприємства "ЕЕЕ" присутні
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державного підприємства "ЕЕЕ" від ХХ.03.2002 р. на постанову
Київського апеляційного господарського суду від ХХ.01.2002 р. у
справі № 000
за позовом Відкритого акціонерного товариства "ХХХ"
до Відкритого акціонерного товариства "УУУ", Дочірнього
підприємства "Виробничо-збутове підприємство "ААА" Національної
акціонерної компанії "ННН", Державного підприємства "ЕЕЕ",
Відкритого акціонерного товариства "ДДД", Національної акціонерної
компанії "ННН", Дочірньої компанії "ГГГ"
про стягнення 25 096 921,14 грн.
ВСТАНОВИВ:
ХХ.05.2001 р. ВАТ "ХХХ" пред'явило в арбітражному суді м. Києва
позов до ВАТ "УУУ", ДП "Виробничо-збутове підприємство "ААА" НАК
"ННН" про стягнення суми заборгованості за спожиту електроенергію
в розмірі 25 096 921,14 грн.
Заявлені позовні вимоги обґрунтовувались невиконанням умов
договору на користування електричною енергією №3 від ХХ.04.1999 р.
укладеного між ВАТ "ХХХ" та ВАТ "УУУ", за яким останнє
зобов'язувалось своєчасно здійснювати оплату спожитої
електроенергії, та і невиконанням умов договору поруки № 2 від
ХХ.01.2001 р., що був укладений між позивачем (кредитор), ВАТ
"УУУ" (боржник) та ДП "Виробничо-збутове підприємство "ААА" НАК
"ННН" (поручитель), а також ст.ст. 161, 162, 175, 192 ЦК України
( 1540-06 ) (1540-06)
, ст.15-1, 26 Закону України "Про електроенергетику"
№575/97 від 16.10.1997 р. ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
, нормами положення про
порядок проведення розрахунків за еклектичну енергію,
затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1136 від
19.07.2000 ( 1136-2000-п ) (1136-2000-п)
.
ВАТ "УУУ" та ДП "Виробничо-збутове підприємство "ААА" НАК "ННН"
проти позову заперечували, посилаючись на належне виконання
зазначених договорів.
З ініціативи арбітражного суду до участі у справі в якості
відповідачів були залучені ВАТ "ДДД", ДП "ЕЕЕ", НАК "ННН" та ДК
"ГГГ", які позовні вимоги не визнали.
Рішенням арбітражного суду м. Києва від ХХ.06.2001 р. в
задоволенні позовних вимог про стягнення суми за спожиту
електроенергію відмовлено, протоколи погодження №№ 01, 02, 03, 04,
06 складені ХХ.02.2001 р., визнано недійсними. Суд своє рішення
мотивував застосуванням ст.48 та ч.1 ст.216 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
ХХ.01.2002 р. рішення арбітражного суду м. Києва від ХХ.06.2001 р.
залишено без змін.
ХХ.03.2002 р. Вищим господарським судом України за касаційною
скаргою ДП "ЕЕЕ" порушено касаційне провадження з перегляду
рішення арбітражного суду м. Києва від ХХ.06.2001 р. та постанови
Київського апеляційного господарського суду від ХХ.01.2002 р..
Скарга мотивується доводами про те, що вказані рішення були
прийняті без належного з'ясування обставин справи, а також тим, що
укладені протоколи-погодження відповідають статтям 1,21 Закону
України "Про підприємства в Україні" № 887-ХІІ від 27.03.1991 р
( 887-12 ) (887-12)
.
ДП "Виробничо-збутове підприємство "ААА" НАК "ННН", ВАТ "ДДД", НАК
"ННН", ДК "ГГГ" не реалізували право сторони в господарській
справі на участь у судовому засіданні касаційної інстанції.
У судовому засіданні представники заявника - ДП "ЕЕЕ" касаційну
скаргу підтримали, представник позивача - ВАТ "ХХХ" та представник
відповідача - ВАТ "УУУ" вважали, що касаційна скарга задоволенню
не підлягає.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи
касаційної скарги та перевіривши правильність юридичної оцінки та
повноту встановлення обставин справи, колегія суддів Вищого
господарського суду України вважає, що касаційна скарга
задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
підставами
для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду або
постанови апеляційного господарського суду є порушення або
неправильне застосування норм матеріального чи процесуального
права.
Вихід за межі позовних вимог відповідно до ст. 83 АПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, відмову в задоволенні позову та визнання
протоколів-погодження №01, 02, 03, 04, 06 від ХХ.02.2001 р.
недійсними арбітражний суд м. Києва мотивував посиланням на статтю
48 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
, оскільки повернення
сторін до зобов'язання, припиненого належним чином, що і є змістом
вказаних протоколів-погоджень, суперечить вимогам ст. 216
Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Відповідно до ч.1 ст.41 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
угодами визнаються дії, спрямовані на встановлення, зміну або
припинення цивільних прав і обов'язків.
З огляду на те, що сторони зазначених протоколів - погоджень,
дійшовши згоди про сторнування проведених на підставі протоколів -
погоджень №№ 71, 72, 73, 75, 77 від ХХ.01.2001 р.
взаєморозрахунків, відновили заборгованість за електричну енергію
споживачу - ВАТ "УУУ", тобто встановили для нього цивільні
обов'язки без наявності його волевиявлення на це та після
виконання за нього поручителем ДП "Виробничо-збутове підприємство
"ААА" НАК "УУУ" зобов'язання по сплаті вказаної заборгованості.
Наведене підтверджує правильність висновків судів попередніх
інстанцій стосовно того, що вказані протоколи - погодження про
сторнування проведених взаєморозрахунків за своєю суттю є
цивільно-правовими угодами та укладені з порушенням чинного
законодавства.
Доводи ДП "ЕЕЕ" про відповідність укладення протоколів-погодження
№01, 02, 03, 04, 06 від ХХ.02.2001 р. статтям 1, 21 Закону України
"Про підприємства в Україні" №887-ХІІ від 27.03.1991 р.( 887-12 ) (887-12)
,
не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки названі статті не
обмежують вимоги статті 48 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
та не встановлюють правових підстав для її незастосування при
вирішення спору.
Твердження в касаційній скарзі про те, що розрахунки за вказаними
протоколами-погодження проводяться за згодою всіх учасників на
підставі актів звіряння та спільних протокольних рішень,
підписаних усіма учасниками цих розрахунків, не є правовою
підставою для задоволення скарги, так, як стаття 48 Цивільного
кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
передбачає визнання недійсною
будь-якої угоди, що суперечить закону незалежно від підписання та
волевиявлення сторін.
Тому висновок арбітражного суду м. Києва та Київського
апеляційного господарського суду про те, що протоколи - погодження
№ 01, 02, 03, 04, 06 від ХХ.02.2001 р. про сторнування проведених
взаєморозрахунків були укладені з порушенням чинного законодавства
відповідає матеріалам справи та нормам матеріального права.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п.1 ст. 111-9, 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд УкраїниЇ -
ПОСТАНОВИВ:
Рішення арбітражного суду м. Києва від ХХ.06.2001 р. та постанову
Київського апеляційного господарського суду від ХХ.01.2002 р. у
справі № 000 залишити без змін, а касаційну скаргу ДП "ЕЕЕ" - без
задоволення.