ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
9.04.2002 Справа N 17-6-10/01-5841
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Овечкіна В.Е.
суддів : Мілевського Й.Р.,
Чернова Є.В.
за участю представників
сторін
позивача
відповідача
розглянувши касаційну
скаргу Відкритого акціонерного товариства
імені 28.06.
на постанову від 11.12.2001 р.
Одеського апеляційного господарського суду
у справі 17-6-10/01-5841
за позовом ДП “Білгород-
Дністровськтеплокомуненерго”
до ВАТ імені 28 червня
Про стягнення 22 638,22 грн.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Одеської області від 05.09.2001 р
(суддя Трачук Л.Г.) позов задоволено частково: з відповідача на
користь позивача стягнуто 14567,97 грн. заборгованості за
спожиту теплову енергію по договору № 334 від 10.11.99 на
відпуск теплової енергії і 1856,65 грн. пені за прострочення
проведення розрахунків (50% від нарахованої позивачем пені).
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
11.12.2001 р. (судді: Бандура Л.І. – головуюча, Поліщук Л.В.,
Туренко В.Б.) рішення місцевого суду залишено без змін з тих же
підстав.
Поданою касаційною скаргою відповідач просить Вищий
господарський суд України рішення місцевого і постанову
апеляційного скасувати, позов задовольнити частково: стягнути
визнану ним суму 6116,78 грн. основної заборгованості згідно
умов п. 13 договору від 10.11.99 № 334 без врахування
послідуючих розпоряджень Одеської облдержадміністрації № 400/А-
99 від 29.04.99 і № 1221/А-99 від 06.12.99, якими встановлені
нові, підвищені, тарифи на житлово-комунальні послуги. Від
сплати пені скаржник (відповідач) відмовляється, посилаючись на
пропуск позивачем 6-місячного строку позовної давності,
передбаченого ст. 72 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні
обставини) справи на предмет правильності їх юридичної оцінки
судами при прийнятті і оскаржених рішення і постанови дійшла
висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з
наступних підстав.
10.11.99 позивач і відповідач уклали договір № 334 на відпуск
теплової енергії строком на три року.
Пунктами 3 і 11 договору сторони встановили обсяги поставляємого
тепла та тариф оплати в розмірі 71 грн. за 1 Гкал, затверджений
розпорядженням Одеської облдержадміністрації № 185/А-98 від
10.03.98.
Згідно ст. 161 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
зобов’язання повинні
виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до
вказівок закону або договору, що не заперечується відповідачем.
Також сторони встановили (п. 13 договору), що плата за спожиту
теплоенергію здійснюється щомісячно, а за прострочення оплати
відповідач сплачує пеню в розмірі 0,5% за кожний день
прострочення, але не більше подвійної облікової ставки 715 У.
Будь-яких застережень щодо автоматичного збільшення тарифу,
передбаченого договором, у разі прийняті відповідних рішень
державними органами, договір не містить. Тому заперечення
скаржника щодо безпідставності застосування позивачем, місцевим
та апеляційним судами тарифі, змінених в подальшому у сторону
збільшення Одеською облдержадміністрацією розпорядженнями від
29.04.99 № 400/А-99, від 06.12.99 № 1221/А-99 касаційною
інстанцією:~ вважаються правомірними, оскільки будь-які зміни чи
доповнення до договору не вносились.
Відповідно до вимог ст. 162 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
одностороння
відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов
договору не допускається.
Невизнання відповідачем позовних вимог в частині сплати пені на
підставі ст. 71 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
(пропуск строку позовної
давності) не грунтується на матеріалах справи. Заявою від
05.03.2001 р. № 184 позивач зменшив до 3712,13 грн. розмір
нарахованої пені при подачі позову до суду, обмеживши її
нарахування 6-ти місячним строком, тобто з 01.01.2001 р. по
03.07.2001 р.
За наведених обставин, з урахуванням вимог ст. 111-5 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція вважає юридичну оцінку, дану
місцевим і апеляційним судами обставинам справи, що не в повній
мірі грунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві,
а тому оскаржені відповідачем рішення і постава частковій зміни.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 – 111-
11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
1.Касаційнгу скаргу ВАТ імені 28.06.задовольнити частково.
2.Рішення господарського суду від 05.09.2001 і постанову
Донецького апеляційного господарського суду від 11.12.2001 у
справі № 17-6-10/01-5841 змінити, виклавши їх резолютивну
частину в такій редакції:
Стягнути з р/р 260011905 у Білгород-Дністровському БВ № 1 АППБ
“Аваль”, МФО 328351, код 23876031 Відкритого акціонерного
товариства імені 28.06.на користь Дочірнього підприємства
“Білгород-Дністровськтеплокомуненерго” (р/р 26001305080001 у ОФ
КБ “Приватбанк”, МФО 328704, код 13919087, м. Б-Дністровський)
6116,78 грн, (шість тисяч сто шістнадцять гривень, 78 коп.)
основного боргу і 1856 грн. (одна тисяча вісімсот п’ятдесят
шість гривень) пені.
3.В решті позовних вимог відмовити.
4.Судові витрати, пов’язані зі сплатою державного мита та
витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу
покласти на позивача і відповідача пропорційно задоволених
вимог.
5.Видачу наказів згідно цієї постанови та казу на повернення
стягнутих грошових сум доручити господарському суду Одеської
області.
6.Наказ від 05.09.2001 р. господарського суду Одеської області у
цій справі вважати таким, що втратив чинність
Головуючий В.Овечкін
судді Й.Мілевський
Є.Чернов