Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

головуючого — судді Усенко Є.А.,

суддів: Глос О.І.,

Жаботиної Г.В.,

розглянувши у

відкритому судовому ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова

засіданні касаційну

скаргу

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.05.02

по справі № А-3221/1-13

за позовом ВАТ “Агва-Інтерком”

до ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова

Про визнання недійсним рішень № 159/127/23-104 та № 160/127/23-104 від 02.03.01

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Харківської області від 18.02.02 (суддя Водолажська Н.С.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.05.02 (судді Філатов Ю.М., Бабакова Л.М., Кравець Т.В.), позов задоволено: рішення начальника ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова № 159/127/23-104 та № 160/127/23-104 від 02.03.01 визнано недійсними з підстав недоведеності відповідачем порушень позивачем ст. 21 Правил застосування Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” (334/94-ВР) , затверджених постановою Верховної Ради України від 27.06.95 № 247/95-ВР, підпункту 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, підпункту 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пунктів 5.1, 5.9 ст. 5, п. 7.7. ст. 7, підпункту 8.7.1 п. 8.7. ст. 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” (334/94-ВР) , п. 2 ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України “Про податок на додану вартість” (168/97-ВР) , п. 4.1 ст. 4, підпункту 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (168/97-ВР) , п. 2 ст. 19 Декрету Кабінету Міністрів “Про прибутковий податок з громадян” (13-92) . При цьому суди першої й апеляційної інстанції виходили з того, що акт документальної перевірки позивача № 127/23-104 від 22.02.01, за результатами якої були прийняті оскаржувані рішення, в частині висновків про донарахування податкових зобов'язань по податку на прибуток у сумі 32929 грн. і ПДВ у сумі 32353 грн. не відповідає вимогам “Порядку оформлення та реалізації документальних перевірок відносно дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності — юридичними особами”, затвердженого наказом ДПА України від 01.06.98 № 266, оскільки не засвідчує, за якими саме господарськими операціями позивач допустив порушення податкового обліку, в чому полягали ці порушення та на підставі яких документів бухгалтерського обліку були встановлені останні.

Стосовно донарахування позивачу податкового зобов'язання по прибутковому податку з громадян у сумі 1325,43 грн. рішенням № 160/127/23-104 суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що прибутковий податок був донарахований на доход, виплачений позивачем приватному підприємцю Чаплигіну О.М., який не підлягає оподаткуванню у джерела виплати.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постановлені по справі судові рішення, посилаючись на порушення місцевим господарським і апеляційним судом вимог ст. 43 ГПК України (1798-12) щодо оцінки доказів.

Сторони не реалізували процесуальне право на участь їх представників у судовому засіданні касаційної інстанції.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові суду апеляційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ч. 1 ст. 33 ГПК України (1798-12) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до п. 9 Інструкції про порядок застосування та стягнення фінансових санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ГДПІ України від 20.04.95 № 28, чинним на момент проведення відповідачем документальної перевірки позивача, факт порушення податкового законодавства платником оформлюється актом документальної перевірки, в якому чітко викладається зміст порушення з обґрунтуванням порушених норм законодавчими актами та вказуються конкретні їх пункти і статті.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що акт документальної перевірки № 127/23-104 від 22.02.01 не відповідає зазначеним вимогам: висновки ДПІ про безпідставне віднесення позивачем до складу витрат, що включаються до собівартості реалізованої продукції, 9,8 тис.грн. у І півріччі 1997 р., заниження валових доходів за 1998 р. на 30,4 тис.грн., а за 1999 р. — на 11,9 тис.грн., завищення валових доходів за 1998 р. на 290,8 тис.грн., за 1999 р. — на 17,7 тис.грн. та за 2000 р. — на 57,1 тис.грн., заниження податкових зобов'язань по ПДВ за 8 місяців 1998 р. на 2932 грн., завищення податкового кредиту за цей же період на 34183 грн. та за 1999 р. — на 6773 грн., у зв'язку з чим позивачу донараховано податкові зобов'язання та застосовані фінансові санкції рішенням № 159/127/23-104 від 02.03.01, не підтверджені посиланнями на конкретні звітні періоди, господарські операції, бухгалтерські документи, податкові декларації.

Позивач надав суду докази на підтвердження своїх доводів про відсутність з його боку порушень податкового законодавства, які відповідачем у судовому процесі спростовані не були.

Крім того, як свідчить текст рішення № 159/127/23-104 від 02.03.01, на підставі зазначеного акту перевірки фінансові санкції застосовані до АТ “Автостиль”, а не до позивача.

Відсутність в акті документальної перевірки № 127/23-104 від 22.02.01 чіткого викладення змісту порушення, способу його здійснення, періоду (місяця) фінансово-господарської діяльності платника, до якого це порушення відноситься, визначення первинних документів податкового і бухгалтерського обліку, які достовірно підтверджують наявність факту порушення, стало підставою для неможливості проведення призначеної по справі судово-економічної експертизи.

Висновок суду апеляційної інстанції щодо безпідставного донарахування позивачу податкового зобов'язання по прибутковому податку в сумі 1325,43 грн. рішенням № 160/127/23-104 відповідає ст.ст. 13, 14 Декрету Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян” (13-92) , що і не оспорюється відповідачем у касаційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, ст. 111-11 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.05.02 по справі № А-3221/1-13 — без змін.