ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

 28.03.2002                                        Справа N 25/131

     ЗАТ звернулося з позовом про зобов'язання ДПІ  у  Печерському
районі м.  Києва надати висновок про відшкодування ПДВ за вересень
1999 року в  сумі  49266  грн.,  процентів,  нарахованих  на  суму
бюджетної  заборгованості,  у розмірі 16949,25 грн.  та фінансових
санкцій у розмірі 39947 грн.

     Рішенням арбітражного суду м. Києва від 24.04.2001 р. позовні
вимоги задоволені повністю на підставі підпунктів 7.7.1  та  7.7.3
пункту  7.7  статті  7  Закону  України  "Про  податок  на  додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
        ,  а саме  зобов'язано  ДПІ  у  Печерському
районі  м.  Києва надати висновок до відділення Держказначейства у
Печерському районі м.  Києва про відшкодування ЗАТ суми  бюджетної
заборгованості з ПДВ за вересень 1999 р.  49266 грн.,  нарахованих
на суму бюджетної заборгованості процентів 16949,25 грн., та 39947
грн. безпідставно застосованих фінансових санкцій з ПДВ.

     За апеляційною скаргою ДПІ  у  Печерському  районі  м.  Києва
Київський   апеляційний   господарський   суд  переглянув  рішення
арбітражного суду м.  Києва від 24.04.2001  р.  і  постановою  від
20.12.2001 р. залишив його без змін з тих же підстав.

     ДПІ у  Печерському  районі  м.   Києва   подала   до   Вищого
господарського суду України касаційну скаргу на прийняту постанову
від 20.12.2001 р.  з  проханням  її  скасувати,  мотивуючи  скаргу
доводами  про  неправильне  застосування  судом норм матеріального
права,  посилаючись на те,  що  в  постанові  немає  обгрунтування
законності   відшкодування   з   державного   бюджету   процентів,
нарахованих на суму бюджетної заборгованості.

     У касаційній   скарзі  ДПІ  у  Печерському  районі  м.  Києва
зазначає, що  Закон  України  "Про  податок  на  додану  вартість"
( 168/97-ВР  ) (168/97-ВР)
         не містить обов'язкового відшкодування з державного
бюджету   процентів,   які   нараховуються   на   суму   бюджетної
заборгованості у розмірі 120% від облікової ставки НБУ, відповідно
до пп. 7.7.3 статті 7 цього Закону.

     Заслухавши доповідь судді та пояснення присутнього у судовому
засіданні представника відповідача,  розглянувши доводи касаційної
скарги,  перевіривши наявні матеріали справи та проаналізувавши на
підставі встановлених в ній фактичних обставин справи правильність
застосування   Київським   апеляційним  господарським  судом  норм
матеріального права,  колегія суддів вважає,  що касаційна  скарга
підлягає  задоволенню,  а  рішення  арбітражного суду м.  Києва та
постанова Київського апеляційного господарського  суду  підлягають
скасуванню.

     На підставі викладеного та керуючись статтями  111-5,  111-7,
пунктом  2  статті 111-9,  статтями 111-10,  111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12  ) (1798-12)
        ,  Вищий  господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:

     Рішення від  24.04.2001  р.  арбітражного  суду  м.  Києва та
постанову  Київського   апеляційного   господарського   суду   від
20.12.2001 р. скасувати. В позові ЗАТ відмовити.

     Касаційну скаргу   ДПІ   у   Печерському   районі   м.  Києва
задовольнити.