24/102 Про стягнення 637500 грн. - Текст документа

Рішенням господарського суду м. Києва від 27.03.2002 /суддя Шидловська В.В./ позовні вимоги задоволено – на підставі ст. 124 ЦК України (435-15) стягнуто з відповідача на користь позивача 637500 грн. суми попереднього внеску, сплаченого останнім за договором купівлі-продажу нафти № А 24/844-Н від 27.09.2001, з посиланням на припинення дії цього договору згідно п. 9.4 договору в зв’язку з невиконанням зобов’язань покупцем.

Постановою від 02.08.2002 Київського апеляційного господарського суду /судді: Бенедисюк І.М., Брайко А.І., Львов Б.Ю./ рішення частково змінено – виключено п. 2 резолютивної частини рішення, який стосувався відмови в зустрічному позові ВАТ “Укрнафта”, з огляду на повернення без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України (1798-12) зустрічної позовної заяви ухвалою від 06.03.2002 та обумовлену цим відсутність підстав для розгляду по суті зустрічного позову, а також змінено рішення в частині розподілу судових витрат між сторонами. В решті рішення залишено без змін, а апеляційну скаргу відповідача – без задоволення.

ВАТ “Укрнафта” у поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення про відмову в позові, посилаючись на те, що договір купівлі-продажу нафти не припинив чинності, оскільки згідно зі ст. 162 ЦК України (435-15) одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається. Окрім того, відповідач вказує на те, що згідно п. 5.2 договору купівлі-продажу від 27.09.2001 сума попереднього внеску зараховується в попередню оплату за нафту під час здійснення останнього платежу, а згідно п. 9.5 договору у випадку відсутності попередньої оплати за нафту з боку покупця, продавець /ВАТ “Укрнафта”/ не відшкодовує покупцю /позивачу/ понесені збитки, в т.ч. і суму попереднього внеску.

Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали /фактичні обставини/ на предмет повноти їх встановлення і правильності юридичної оцінки судом та заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані рішення та постанова – скасуванню з ухваленням нового рішення про передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції з наступних підстав.

На спірні правовідносини, які склалися навколо обставин невиконання позивачем /покупцем/ зобов’язань по оплаті обсягів нафти, придбаних у позивача за договором купівлі-продажу від 27.09.2001, поширюється дія ст.ст. 162, 216, 232 ЦК України (435-15) , що не враховано судом першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до п. 4.3.1 договору біржа /третя особа/ перерахувала відповідачу попередній внесок в сумі 637500 грн., сплачений останнім за участь в аукціоні по продажу нафти. За умовами договору продаж нафти мав здійснюватися на умовах 100% передплати. Однак, покупець оплату здійснив лише частково і вказані обставини з достовірністю встановлено судом.

Водночас відповідно до п. 9.4 договору підставою припинення його дії може бути відсутність попередньої оплати за нафту з боку покупця на протязі 5 днів з визначеної договором дати з обов’язковим повідомленням покупця про припинення дії договору не пізніше, ніж за 3 дня до дати припинення договору. Зазначений пункт договору купівлі-продажу відповідає вимогам ст. 232 ЦК України (435-15) , згідно яких продавець /відповідач/ вправі відмовитись від договору у разі наявності попередньої відмови покупця /позивача/ на порушення умов договору заплатити за придбану річ встановлену ціну.

З огляду на це передчасними визнаються висновки суду першої та апеляційної інстанції про припинення дії договору згідно пункту 9.4 договору, оскільки при направленні відповідачем листа від 24.10.2001 № 29 рн-10/290 не дотримано строки обов’язкового повідомлення позивача про припинення договору, передбачені п. 9.4 договору, а з матеріалів справи не вбачається внесення сторонами до договору купівлі-продажу від 27.09.2001 будь-яких змін чи доповнень щодо скорочення терміну попередження позивача про припинення дії договору. Судом першої та апеляційної інстанції не перевірено обставини наявності чи відсутності відмови продавця від договору в порядку ст. 232 ЦК України (435-15) .

Натомість наявна відмова позивача /покупця/ здійснити розрахунки з відповідачем у встановлений договором термін може бути проявом односторонньої відмови покупця від виконання зобов’язання, яка згідно імперативних вимог ст. 162 ЦК України (435-15) не допускається.

З цих же мотивів помилковими вважаються висновки суду апеляційної інстанції про встановлення пунктом 9.4 договору можливості припинення його дії в разі невиконання зобов’язань покупцем, оскільки останні дії позивача не виключають наявність односторонньої відмови від виконання договору. Окрім того, слід зазначити, що згідно зі ст. 216 ЦК України (435-15) зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином /п. 9.1 договору/, а ст.ст. 216-223 ЦК України (435-15) /глава 19/ не передбачено таких підстав припинення зобов’язань як невиконання зобов’язання однією з сторін цивільної угоди.

В розрізі вимог ст. 43 ГПК України (1798-12) щодо оцінки доказів в їх сукупності та враховуючи наведене, суду першої інстанції при новому розгляді справи слід ретельно перевірити доводи скаржника щодо відсутності припинення чинності договору купівлі-продажу від 27.09.2001 згідно п. 9.4 цього договору.

Передчасними вважаються висновки апеляційного господарського суду щодо відсутності у попереднього внеску, отриманого продавцем /відповідачем/ ознак завдатку, оскільки згідно з п. п. 5.2, 9.5 договору сума попереднього внеску враховується при здійсненні останнього платежу і не відшкодовується покупцю в разі невиконання останнім зобов’язань по оплаті придбаного товару.

Водночас відповідно до ст. 195 ЦК України (435-15) завдатком визнається грошова сума, що видається однією з договірних сторін в рахунок належних з неї за договором платежів іншій стороні і в разі невиконання договору стороною, яка дала завдаток, він залишається у іншої сторони.

Окрім того, судом апеляційної інстанції допущено суттєві процесуальні недоліки в резолютивній частині постанови, оскільки п. 5 резолютивної частини, який стосується повороту виконання рішення від 27.03.2002, прямо протирічить пункту 4 резолютивної частини та змісту мотивувальної частини постанови та свідчить про порушення судом вимог ч. 1 ст. 122 ГПК України (1798-12) . Адже, судом апеляційної інстанції нове рішення про відмову в позові не приймалося, а апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення.

Зазначеним вище обставинам, які безпосередньо стосуються предмету даного господарського спору, судом першої та апеляційної інстанції не надано належної правової оцінки, а згідно імперативних вимог ч. 2 ст. 111-7 ГПК України (1798-12) касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним.

Зважаючи на наведене, касаційна інстанція на підставі ч. 2 ст. 111-5 ГПК України (1798-12) дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам справи, в зв’язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з’ясування інших обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення даного спору та їх подальшого врахування в сукупності з фактичними обставинами, встановленими судом першої інстанції.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7 – 111-12, ГПК України (1798-12) , суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ВАТ “Укнафта” задовольнити частково.

Рішення від 27.03.2002 господарського суду м. Києва та постанову від 02.08.2002 Київського апеляційного господарського суду у справі № 24/102 скасувати з передачею справи на новий розгляд до господарського суду м. Києва.